2. Сутність операторного методу аналізу процесів в електричних колах. Основні властивості та теореми перетворення Лапласа.

Перетворення Лапласса лежить в основі операторного методу аналізу перехідних процесів.

Суть методу в тому, що розрахунки ведуть не по відношенню до шуканих велечин- функцій часу, а по відношенню до їх операторних зображень і зображень по Лапласу.Перетворенню Лапласа притаманні властивості і теореми:

Властивість єдиності

Якщо оригіналу f(t) відповідає А(p), то це зображення єдине: f(t)=F(p) і навпаки.

Лінійність

Множенню оригінала на сталу А відповідає множення на цю сталу операторного ображення

Теорема диференціювання

Теорема інтегрування

А також граничне співвідношення .

Задачі та інші властивості, і теореми дозволяють суттєво полегшити розрахунки.

3. Природа взаємних електромагнітних впливів та параметри впливів між коаксіальними ланцюгами.

Электромагн. поле коаксиальных цепей является закрытым тоесть вне коаксиального кабеля оно не существует, что приводит к отсутствию непосредственных влияний между коаксиальными цепями.

Взаимное влияние обусловлено продольной составляющей напрямленности эм. Поляна внешней поверхности внешнего проводника взаимной коаксиальной цепи.

В коаксиальных кабелях влияющая цепь 1 создает напряжение и ток в цепи 3 которая в свою очередь стает влияющей цепью по отношению к цепи 2и вызывает в ней ток помехи, убывающей с ростом частоты.

Переходные затухания между коакс. парами на ближайшем и альнем концах линии с повышением частоты возрастают что определяется закрытым характером эм. Поля коаксиальных цепей.

Екзаменаційний білет № 37

1. Призначення апарату підпрограм. Функція користувача, її опис.

Подпрограмма- это блок с именем состоящим из заголовка, объявлений и тела, состоящих из набора неполных операторов. Паскаль представляет 2 различных вида подпрограмм : процедуры и функции.

Подпрограммы- это один из строительных блоков Паскаля (конструирование программ).

При описании функций и процедур приняты след. Обозначения: имена функций и процедур выделены полужирным, параметры- курсивом. в качестве параметров- константы, переменные…

Перед параметром должна быть переменная основной программы, ставится слово VAR, после параметра указывается его тип. После списка параметров функций через двоиточие указывается тип результата, возвращаемого функцией.

9.2 Підпрограми економлять пам’ять, спрощують розробку великих програм, роблять усю програму більш наочною за рахунок: 1 Оформлення у вигляді підпрограм, що часто повторюються; 2 Включення в програму підпрограм, які були розроблені раніше (як власні, так і не власні). Паскаль використовує 2 види підпрограм – функції та процедури. Відрізняються вони між собою структурою та способом виклику. Різницю видно на прикладі стандартних функцій та процедур Паскаля: y := sin(x); - стандартна функція обчислення синуса аргументу х. Особливість: використовується в складі математичного виразу. read(x); - стандартна процедура введення змінної х. Особливість: використовується як окремий оператор. При створенні програм виникає потреба в розробці власних функцій (яких нема в стандартних). Для прикладу розробимо функцію піднесення до степеня, якої в Паскалі в загальному вигляді немає. y = a; ln y = ln (a) = x · ln a

10.2 Підпрограми доцільно використовувати тоді, коли в програмі (основній) деякі фрагменти часто зустрічаються. Тому їх використання економить пам’ять, робить усю програму більш наочною та ясною – спрощують розробку об’ємних та складних програм. Можна в своїх програмах використовувати свої власні підпрограми, а також підпрограми, які розроблені іншими користувачами. В цьому випадку підпрограми економлять час та термін розробки складних програм. В Паскалі використовуються стандартні підпрограми, які розроблені фірмами та процедури, які розроблюються користувачами. Структура процедури користувача нагадує структуру програми на Паскалі. Структура процедурі:

Заголовок процедурі – procedure <ім’я процедури>; Описова частина – var <опис локальних параметрів>;

Тіло процедури – begin <група операторів>;

Оформлення у вигляді функції Паскаля:

function stepen (a : real; x : real) : real; fun –служ слово; step – вибирає користувач; формальні параметри

begin

stepen := exp (x * ln(a)); - Тіло функції

end;

Підпрограми – це один из будівних блоків Паскаля ,за допомогою яких ми можемо конструювати програми. Підпрограми підвищують продуктивність праці, економлять пам'ять ,роблять усю програму більш наочною, спрощують розробку великих програм.

Мова Паскаль використовує два вида підпрограм – функції та процедури. Вони відрізняються собою структурою та способом виклику. Різниця видна на прикладі стандартних функцій та процедур Паскаля:

Використання функцій	Використання процедури
y: = sin (x); стандартна функція обчислення синуса аргумента х. Особливість:функція використовується в складі математичного виразу.	read (x); стандартна процедура введення змінної х. Особливість: процедура використовується як окремий оператор.

При створенні програм виникає потреба в розробці власних функцій (яких нема серед стандартних функцій Паскаля). Для прикладу розробимо функцію піднесення до степеня, якої в Паскалі в стандартному вигляді немає.

у = а^х

Процес перетворення виразу такий: ln y = ln (a^x) = x ln a

function stepen ( a : real ; x : real ): real ;

begin

stepen : exp ( x ∙ ln (a));

end;

Структура функції:

- function - службове слово,

- stepen - ім'я, яке вибирає користувач (воно не повинно співпадати зі службовими словами),

- a : real ; x : real – формальні параметри , які повинні мати специфікацію.В даному випадку це дійсні змінні,

- ( ): real – специфікація , яка відноситься до імені stepen . Результат поміщається в змінну stepen ,яка має тип дійсний,

- begin - тіло функції – це оператор або оператори ,які реалізують функцію.

stepen : exp ( x ∙ ln (a));

end;

Приклад: обчислити вирази : z = b^(x+y) ; u = c ^–t

Описова частина	var x, y, t, b, c, u, z : real ; function stepen (a : real; x : real) : real; begin stepen : exp (x ∙ln(a); end; begin read ( b, c, x, y, t); z : = stepen ( b, x+y); u : = stepen (c, -t); write (z,u) end.	Опис змінних
		Опис функції піднесення до степеня
		Введення даних Обчислення z Обчислення u Виведення даних
Операторна частина