59. Спз як форма свитових кредитних грошей.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) (англ. special drawing rights, SDR, SDRs) — резервний та платіжний засіб, що емітується Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). Існує лише у безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках.

СПЗ були створені МВФ в 1969 році, для підтримки Бретон-Вудської системи обмінного курсу. Основна мета створення: подолання парадоксу Тріффіна в межах Бретон-Вудскої валютної системи — протиріччя між міжнародним характером використання і національною природою валют. Країні, що брала участь у цій системі потрібні були офіційні резерви — урядові або центральні банківські капіталовкладення у формі золота і загальноприйнятих іноземних валют, які могли б бути використані, щоб донести чисту валюту на міжнародний валютний ринок, з метою збереження його обмінного курсу. Світовий попит на два ключових резервних активи — золото і долар США — довели неадекватність світового торгівельного та фінансового розвитку, що мали місце в той час. Таким чином, світова спільнота вирішила створити резервні активи під протекцією МВФ. SDR має ISO 4217 код валюти XDR.

Проте, лише через декілька років Бретон-Вудська система зруйнувалась і головні валюти перейшли до режиму плаваючого обмінного курсу. На додачу, ріст на світових ринках капіталу полегшив процес надання позик кредитоспроможними урядами.

Сьогодні SDR має обмежену сферу використання таку, як резервний актив, також їх головна функція — служити як розрахункова грошова одиниця МВФ і деяких інших міжнародних організацій. SDR є ані валютою, ані вимогою на МВФ. Це, швидше, потенційна вимога на взаємокорисних валютах членів МВФ. Власники SDR можуть одержати ці валюти в обмін на їхні SDR двома шляхами:

1. через угоду про добровільний обмін між членами,

60. Структура механізму функціонування міжнародних товарних угод.

Глобальний механізм регулювання світової торгівлі записаний в угоді ГАТТ/СОТ, але є окремі сектори, які мають окремий механізм регулювання, який або дозволений угодою ГАТТ/СОТ, або протилежний повністю тому, що записано в угоді.

Існує багато назв: міжнародна товарна угода, міжнародна товарна організація, міжнародна товарна асоціація тощо. Ці поняття ми будемо використовувати як синоніми, хоча між ними є різниця.

Перша угоди виникнули у 80-ті роки позаминулого століття (1880-ті) з тютюну та залізничних перевезень. Між першою та другою світовими війнами – Ангарська угода з нафти та Угода з сталі. Зараз існує більше 20 угод. Їх основні цілі:

• Регулювання цін, обсягу виробництва та зовнішньої торгівлі

• Запобігання падінню експортних цін

• Стабілізація надходжень від експорту

• Обмеження цінової конкуренції

Останні три пункти знаходяться у протиріччі з цілями ГАТТ/СОТ.

Особливості:

1. Створюються переважно у галузі сировини та сільськогосподарської продукції.

2. Підписуються між урядами та фірмами країн (асиметричний характер, в залежності від того, хто контролює торгівлю, експорт та імпорт в країну)

3. Картельні об'єднання (які по суті і є торговими угодами)².

Картель максимізує прибуток, обмежуючи кількість продукції, тиск на споживача, підвищення цін.

Р2>P1 Q2<Q1

Прибуток – чотирикутник. Для споживача і розміщення всіх ресурсів – неефективно: мінімізація продукції, максимізація цін. А – максимальні витрати картелю на одиницю додаткової продукції. Це є механізм діяльності картелю, як різновид монополії, який збільшує ціни і зменшує обсяг виробництва товарів, що постачаються на ринок.

Елементи механізму функціонування міжнародних торгових угод:

1. Експортна квота – кількість продукції, яку повинні постачати країни чи фірми.

2. Імпортна квота – скільки має право купляти.

3. Мінімальний розмір закупок

4. Мінімальний розмір закупівельних цін

5. Ліміт відхилення від експортних квот

6. Буферний запас (товар та/або валюта)

Механізм функціонування міжнародних торгових угод

ПБЗ – продаж буферного запасу товарів

ЗТ – зовнішня торгівля

ВЛВ – верхній ліміт відхилення

МЦ – міжнародна ціна, що встановлена в угоді

НЛВ – нижній ліміт відхилення

Коли ціни дуже високі, то збільшується кількість товарів. Закупка товару у буферний запас, якщо ціни дуже низькі, а кількість достатньо велика.

Ефективність картельного регулювання залежить від деяких додаткових умов:

1. Низька еластичність попиту по продукту (d) або відсутність товарів субститутів;

2. Низька еластичність пропозиції по продукту ззовні картелю (інші країни та фірми не в змозі легко ввійти на ринок внаслідок певних бар'єрів) – So. Слабкість ОПЕК: виробництво 60% загальної кількості продаж лише 40% - 45% загальної кількості.

3. Принаймні декілька членів картелю намагаються та здатні скоротити виробництво на експорт з метою збереження високої ціни. ОПЕК: головні – Саудівська Аравія (внутрішні); поза картелем – Росія (13% експорту нафти), Норвегія.

4. Кількість членів картелю не повинна бути значною, що дає можливість угод про квоти , ліцензування. Ефективна система та, де є не більше 8 елементів, щоб нею можна було керувати. Картель – від 6 до 18 членів.

5. Питома вага картелю у своєму виробництві товару – С. Приблизно 60% виробництва товару як мінімум – це більш-менш контрольоване виробництво.

Еластичність попиту на продукцію картелю:

dc – еластичність попиту

Для зменшення еластичності попиту, щоб прив'язати споживачів, повинна збільшитись питома вага (біль жорстка ситуація для споживача).

So, dc, C – мають відносний характер і змінюються від 0 до 1, можна використовувати й абсолютні характеристики. Тангенс кута – еластичність.

Основні угоди існують по таким товарам:

• Пшениця

• Кава

• Цукор

• Оливкова олія

• Фосфат

• Боксити

• Олово

• Нафта

• Та інші переважно сировинні продукти.

В межах угод ГАТТ/СОТ підписано декілька угод, які регулюють принципи торгівлі такими товарами:

1. Угода з сільськогосподарської продукції. Основні пояснення:

1. Заборона експортних субсидій з одночасним дозволом 6 виключень, поступове усунення субсидій. 60% бюджету сільськогосподарської політики ЄС призначено на субсидії, що суперечить принципам ГАТТ/СОТ, але це дозволено в рамках цієї організації.

2. Всі нетарифні бар'єри переведені у звичайні бар'єри. Наприклад, Канада має 280% мито на яйця, 260% на курку, наприклад, з України, 289% на сир; ЄС має 80% мита на цукор і 180% на тютюн з України.

3. Заходи “зеленого ящику”, які дозволяються: не мають форм цінової підтримки, обсяг підтримки – не більше 5% вартості продукції; загальні урядові послуги: дослідження, консультації, маркетинг тощо.

4. Заходи “жовтого ящику” – заходи, які підлягають скороченню (агрегатна міра підтримки – підлягає скороченню). Всі ці заходи підтримки експорту своєї продукції все звужуються і виражають агрегатну міру підтримки. Канада має 200%, ЄС 280% і кожна країна бере зобов'язання зменшувати агрегатну міру підтримки по тим елементам, які вона вважає головним зменшенням.

2. Довгострокова угода з міжнародної торгівлі текстильними товарами (1974, 1994):

1. Заборона кількісного обмеження імпорту

2. Дозвіл підписувати угоди про добровільне обмеження експорту

3. З 1994 року перехід до загальних умов регулювання торгівлі текстилем за принципами ГАТТ/СОТ (відміна попередніх пунктів), повна лібералізація, повне скорочення мит.

3. Угода з торгівлі цивільною авіатехнікою:

1. Посилення всіх митних бар'єрів та кількісних обмежень.