1. Інтернаціоналізація ринків означає, що характер операцій як позичальників, так і кредиторів, широка диверсифікація їх активів та пасивів по країнах і регіонах, наявність потужної мережі представництв, філій та дочірніх організацій за кордоном вже не дозволяють ототожнювати їх тільки з країною національної приналежності. У глобальному масштабі ресурс "капітал" отримав суттєву мобільність.

2. Глобалізація ринків означає процес посилення ролі міжнародних ринків з точки зору здійснення операцій кредитування та запозичення резидентами різних країн.

3. Зростання міжнародної конкуренції на міжнародних фінансових ринках капіталу між кредиторами і між позичальниками - резидентами різних країн

4. Інтеграція міжнародних ринків

5. Конвергенція міжнародних фінансових ринків капіталу (внаслідок зняття законодавчих обмежень, бар'єрів регулювання і зростання операцій як міжнародних позичальників, так і міжнародних кредиторів відбувається поступове розмивання кордонів між різними секторами і сегментами світових фінансових ринків)

6. Концентрація міжнародних фінансових ринків капіталу

7. Комп'ютеризація і інформатизація ринків (повсюдне використання учасниками міжнародних фінансових ринків новітніх інформаційних систем, глобальних баз даних і інтегрованих комп'ютерних систем управління)

Для міжнародних власників капіталу та позичальників можна виділити у кінцевому рахунку такі переваги глобалізованих фінансових ринків:

1. Високі світові стандарти / вигідна ціна

2. Більш високий рівень диверсифікації / високий темп інновацій

3. Більш висока ліквідність

4. Професійне управління ризиками

5. Більш ефективний розподіл капіталу

Наведеним вище перевагам протистоять такі недоліки і ризики.

1. Більш складні ланцюги взаємодії

2. Надто великий вибір інструментів, ринків, технологій

3. Всесвітні надмірні реакції

4. Небезпечні обмеження

5. Спекуляції глобальних учасників на регіональних біржах

6. Зростання ризиків нецільового використання фінансових інструментів.

1. Міжнародні валютні ринки: динаміка, структура, регулювання.

Валютний ринок, у широкому розумінні слова, — це сфера економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій щодо руху капіталу іноземних інвесторів. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів інвесторів, продавців та покупців валютних цінностей.

Особливість цього ринку полягає в тому, що він:

^ нематеріальний;

^ не має конкретного місцезнаходження, єдиного центру;

^ механізм його функціонування — обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни;

^ існує цілковита свобода моментального відкриття чи закриття будь-якої позиції, можливість торгувати 24 години на добу в режимі онлайн;

^ є міжбанківським ринком;

^ має гнучку систему організації торгівлі та гнучку стратегію оплати за укладення угоди;

^ є одним з найліквідніших ринків завдяки можливості роботи на ньому з різними валютами;

^ завдяки процесу телекомунікації й інформатики є глобальним, тобто розгорнутим у масштабі всього світу.

Головні учасники міжнародного валютного ринку — комерційні банки, корпорації, які займаються міжнародною торгівлею, небанківські фінансові установи (фірми з управління активами, страхові компанії), центральні банки.

Існують три категорії міжнародних валютних ринків:

- форексні ринки,

- ринок євровалют,

- ринок деривативів (похідних валютних інструментів).

І. Форексні ринки - офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на національну по курсу, який визначається на основі попиту та пропозиції.

Валютні (форексні) ринки в сучасному розумінні склались в 19ст. по мірі розвитку національних ринків та їх взаємодії склався єдиний світовий валютний ринок для провідних валют в світових фінансових центрах.

Сучасні валютні ринки характеризуються наступними основними особливостями:

- посилилась інтернаціоналізація валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв’язків, широкого використання електронних засобів зв’язку для здійснення операцій та розрахунків по ним;

- операції здійснюються неперервно протягом доби по черзі у всіх частинах світу;

- техніка валютних операції уніфікована, розрахунки здійснюються по рахункам банків;

- широкий розвиток валютних операцій з метою страхування валютних та кредитних ризиків;

- спекулятивні та арбітражні операції набагато переважають операції, пов’язані з комерційними угодами;

- нестабільність курсів валют, які змінюються часто незалежно від фундаментальних економічних чинників.

Міжнародний форексний ринок виконує наступні функції:

1. створює умови для обміну національними грошима

2. встановлює ефективний валютний курс

3. слугує джерелом короткострокових валютних кредитів та управління міжнародною валютною ліквідністю, як на рівні комерційних, так і центральних банків та урядів

4. створює умови для управління валютними ризиками.

Міжнародний форексний ринок характеризується найбільшою кількістю учасників, є ринком з найбільшим рівнем конкуренції; є надзвичайно ліквідним, на ньому найменші трансакційні та інформаційні витрати, потенційно найприбутковіший з усіх сегментів СвФР, цілодобовий режим роботи, домінування транскордонних операцій, масштабні обсяги операцій, висока концентрація вал. угод. Міжнародний форексний ринок двохрівневий: оптовий (міжбанківський), роздрібний (клієнтський). 2/3 операцій здійснюються на міжбанківському ринку. Головні центри: Великобританія, США, Японія, Сінгапур, Швейцарія, Гонконг, Німеччина. Головною валютою є $.

Основні суб’єкти ринку: транснаціональні банки (від їх поведінки залежить валютний курс); центральні банки країн, а також експортери та імпортери, останнім часом навіть фіз..ос.

2 основні типи угод:

1). Спот (англ. Spot - на місці) - умови розрахунків, при яких оплата за угодою проводиться негайно (як правило, протягом двох днів). Угоди «спот» називаються також готівкою або касовими. У техніці розрахунків протиставляються терміновим («форвардними») операціям, з проведенням розрахунків по закінченні заздалегідь обумовленого періоду часу.

2). форвард. – угода на строк. Форвардний контракт - обов'язковий для виконання терміновий контракт, відповідно до якого покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості і кількості або валюти на певну дату в майбутньому. Ціна товару, валютний курс та інші умови фіксуються в момент укладання угоди.

ІІ. Ринок евровалют – міждерж. грошовий ринок і ринок капіталів, на яких депозитні і кредитні угоди здійснюються поза країною походження валюти. Перші євроринки виникли наприкінці 50-х.

Операції на євроринку:

• ринок єврогрошей - вклади і кредити на термін до 1 року,

• ринок єврокредитів - вклади і кредити на термін більше 1 року,

• ринок єврокапіталів - емісія і торгівля довгостроковими цінними паперами. Базисні ставки кредитів, які підприємства беруть на євроринку, можуть бути ставки банків, які видають кредити чи LIBOR (Лондонська міжбанківська ставка процента), чи FIBOR- Франкфуртська міжбанківська ставка процента. Якщо підприємство хоче отримати кредит у своєму банку, на базі LIBOR, ця процентна ставка з додаванням маржі створює основу ставки кредитування.

ІІІ. Ринок деривативів - відбувається торгівля такими інструментами: ф’ючерсами, опціонами, своп-контрактами, євронотами, єврооблігаціяим, комерційними паперами.

Ф’ючерс — стандартний строковий біржовий контракт купівлі-продажу базового активу, при укладанні якого сторони (продавець і покупець) домовляються тільки про рівень ціни і термін поставки. Інші параметри активу (кількість, якість, упаковка, маркування і т. п.) обумовлені заздалегідь у специфікації біржового контракту.

Опціон – (лат. optio - вибір, бажання, розсуд) - договір, за яким потенційний покупець або потенційний продавець активу (товару, цінного паперу) отримує право, але не зобов'язання, здійснити покупку або продаж за заздалегідь обумовленою ціною у визначений договором момент в майбутньому або протягом певного відрізка часу. При цьому продавець опціону несе зобов'язання вчинити відповідну продаж або купівлю активу відповідно до умов проданого опціону. Покупець опціону сплачує продавцю певну суму премію.

Своп – торгово-фінансова обмінна операція, у вигляді обміну різноманітними активами, в якій укладення угоди про купівлю (продажу) цінних паперів, валюти супроводжується укладанням контругоди, угоди про зворотній продаж (купівлю) того ж товару через певний термін на тих же чи інших умовах. Своп використовується для збільшення суми активів і зобов'язань - для фінансування під заставу цінних паперів або, навпаки, для позики паперів для виконання зобов'язань з їх поставки; зниження або зміни характеру ризиків, хеджування; отримання прибутку, в тому числі для отримання доступу на ринки іншої юрисдикції .

Євронота - короткострокове зобов'язання з плаваючою відсотковою ставкою. Розміщується на євровалютному ринку. Випускаються з гарантіями банку для забезпечення кредитів в середньостроковому періоді. Євроноти випускаються на термін від 3 до 8 місяців і базуються на LIBOR (з премією за банківські послуги). Фактично євроноти представляють собою короткострокові цінні папери і використовуються переважно для надання середньострокових кредитів. Емітенти укладають угоду з банками, за якою ті зобов'язуються викуповувати в них євроноти протягом 5-10 років у міру закінчення терміну попереднього випуску, що гарантує позичальникам середньострокове кредитування.