Первісна доба була найтривалішою в історії людства. За найновітнішими даними науковців, людина з'явилася в теплих сприятливих умовах Євразії та Африки понад 3 млн років тому. Людство пройшло шлях від зародження людини як біологічного виду до сучасного фізичного типу, від первісного людського стада до родової та сусідської громад, племен та їхніх союзів, зародження державності, виникнення на рубежі IV — III тис. до н. е. стародавніх цивілізацій.

Матеріальна культура первісного суспільства поділяється на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), бронзовий і ранній залізний віки. Найважливішими рисами первісної доби були перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства, існування роду як господарської одиниці, який поділявся на великосімейні виробничі колективи, громади спільної власності на землю.

Палеоліт, або давній кам'яний вік (3 млн — 10 тис. років тому), був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим періодом в історії Землі. Протягом цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палки-копалки і примітивних кам'яних знарядь до мікролітів (невеликих відщепів і пластин), складних знарядь з вкладками, списометалки. Поширилось використання кістки і рогу. Кількість типів знарядь досягла 100. Головними заняттями населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З'явилися постійні житла. Знайдено залишки господарсько-побутових комплексів, що складалися з жител, які нагадують курені, накриті шкурами звірів, ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг, вогнищ і ям-сховищ. Тогочасна людина полювала на мамонтів, носорогів, коней, зубрів, биків, лосів, оленів, птахів.

У мезоліті (середньому кам'яному віці) утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови. Великі звірі вимерли. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами, птахами. Поряд із збиральництвом і полюванням одним з головних занять було рибальство вудкою. Тоді ж були винайдені гарпуни, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета. Великого значення набуло річкове збиральництво (ловля раків, молюсків). Зроблено перші спроби приручити диких тварин. Виник найдавніший транс- порт — водний (колоди, плоти з них, човни, видовбані з стовбурів дерев). Для мезоліту характерний високий рівень виготовлення мікролітів. З'явилися макроліти — кам'яні знаряддя для обробки дерева, зокрема сокири.

Перехідною епохою від мезоліту до неоліту був протонеоліт. Щодо умов ведення господарства цей період характеризувався виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого і зародженням відтворюючого господарства, яке розпочалося з тваринництва. Першими прирученими тваринами були собака, бик і свиня. В цей час заро-дилося землеробство і виникли перші постійні поселення.

Неоліту (новому кам'яному віку) притаманне утвердження різних галузей відтворюючого господарства. Цей процесс дістав назву "неолітична революція". На- слідком неолітичної революції стала досить розвинена система обміну.Складовою частиною цієї епохи був мідний вік, або енеоліт, коли відтворююче господарство стало домінуючим.

Ріллю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ралом. Зерно на борошно мололи кам'яними зернотерками (жорнами). Збіжжя жали кістяними або крем'яними серпами. Розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвивалося общинне ремесло. Використовувався перший штучний матеріал — кераміка. Збереглося чимало цегляного посуду, випаленого з глини, оздобленого чорним, білим та жовтим орнаментами, жіночі статуетки прародительок. Для щоденного вжитку використовували миски, немальовані горщики сірого кольору. Зародилося прядіння і ткацтво, з'явився ткацький верстат. У неоліті остаточно завершилося формування техніки обробки каменю (шліфування, пиляння, свердління), вдосконалилися лук і стріли, з'явилися кам'яні сокири. Виник наземний транспорт — лижі, віз, сани, волокуша. Худобу використовували як тяглову силу.

За мідним віком настав бронзовий, який охопив III—II тис. до н. е. на Стародавньому Сході, а в Європі — II тис.до н. е. Визначальними рисами цього періоду були існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, виділення скотарських племен. Високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та бронзо-ливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру. Обмінювалися мідь, бронза, золото, бурштин, фаянс, сіль. Перехід до виробництва заліза на межі П—І тис. до н.е. став визначальним моментом початку раннього залізноговіку.

Скорочений варіант: майже вся епоха кам'яного періоду характеризується привласнюючим способом життя людини. А це означає, що в кам'яний період людина займалася переважно збиранням, жила в безпосередньому контакті з природою і існувала за рахунок того, що давала природа. За часів пізньої доби мезоліту в людських спільнотах з'являються перші ознаки змін в привласнюючому. З'являються перші ознаки землеробства, людина починає приручати диких звірів. Перехід до відтворюючого способу господарювання бере свій початок в кінці епохи мезоліту і завершується в неолітичну епоху (останній період кам'яного віку), коли відбувається повний перехід людини до відтворюючого господарства; від збирання, мисливства, рибальства людина, протягом цих тисячі років, переходить до землеробства і тваринництва (дослідники назвали цей перехід "неолітичною революцією"). Також у зв’язку з цим відбувається перехід до осідлого способу життя, до побудови постійних і більш міцних місць проживання. Відбувається концентрація людських спільнот в досить великих поселеннях. У зв'язку з цим відбуваються зміни в соціальному устрої, соціальній структурі суспільства. Людські спільноти об'єднуються в нову соціальну спільність – племена.

Осідлий спосіб життя призводить до значного природного приросту суспільств і в зв'язку з цим мають місце великі (для тих часів) переміщення землеробів і скотарів на нові місця з метою освоєння нових земель і пасовиськ. Набирають поширення міжплемінні господарські зв'язки. Обмін продуктами харчування доповнюється виробами домашнього вжитку, гончарними виробами. Внаслідок неолітичної революції новим явищем обмінів стає розгалужена мережа багатоступеневого обміну (обмін заради нового обміну: обмін одного продукту на продукт-посередник з метою подальшого його обміну на потрібний продукт).

Неолітична революція одержує подальший розвиток в часи бронзового віку. Поглиблюється спеціалізація виробництва. Якщо в результаті неолітичної революції спеціалізація зазначається на рівні тваринництва, зернового господарства, гончарства тощо, причому найчастіше всередині одного племені (хоча були і виключення); то бронзова доба поглиблює спеціалізацію появленням таких галузей як видобування руди, виплавка бронзи, виготовлення різних предметів і знарядь і бронзи та інших металів, причому помітно визначається спеціалізація по регіонах.

Розширюється предметна структура обміну, предметами обміну стають метали (бронза, мідь, золото), готові вироби з цих металів, гончарство доповнюється виготовленням фаянсових виробів.

За бронзової доби вчені зазначають перші ознаки суспільного поділу праці. Поглиблення спеціалізації приводить до того, що окремі племена займаються окремими видами діяльності, і обмін між ними відбувається за ознаками спеціалізації.

Таким чином, ще в доісторичну добу розвитку суспільства досить активно розвивалися економічні відносини, що визначалося наявністю розвинутої системи обміну та розгалуженими господарськими зв’язками.

3. Вплив Великих географічних відкриттів на формування системи мев.

Великі географічні відкриття – це комплекс найбільш визначальних відкриттів на суші і на морі, здійснених протягом майже всієї письмової історії людства, проте традиційно з Великими географічними відкриттями ототожнюють відкриття середини 15 – середини 17 століть. До них відносять:

- відкриття Центральної та Південної Америки (Х. Колумб, А.Веспуччі, А.Велес де Мендоса та інші, 1492 – 1502 рр.);

- морських шляхів із Індії в Європу (Васко да Гама, 1497-1499 рр.), в результаті чого на якісно новому рівні були об'єдані два регіональні ринки: Західноєвропейський і Східний;

- 1-ше навколосвітнє плавання (Ф.Магеллан, 1519-1522 рр.), що довело існування світового океану та шарову форму Землі, а також призвело до об'єднання всіх континентальних і локальних ринків в єдину систему господарських і торговельних зв'язків;

- відкриття Північної Азії та протоки, що відділяє її від Північної Америки (Єрмак, Москвитин, 1582-1648);

- Австралії (А.Тасман, В.Янсзон, 1606-1642 рр.).

Великі географічні відкриття здійснювалися і пізніше: відкриття Північно-Західної Америки (В.Беринг, А.Чіріков, 1732-1741) та Антарктиди (Ф.Беллінсгаузен, М.Лазарєв, 1820).

Великі географічні відкриття ставили великий вплив на систему МЕВ. Виникли економічні зв’язки між найвіддаленішими областями світу. Торгівельні шляхи перемістилися з країн Середземного моря на океани. До обігу зовнішньої торгівлі були залучені нові товари, до того невідомі в Європі, такі як тютюн, кава, чай. Почалося формування світового ринку як складової індустріальної економіки. Центрами світової торгівлі стали спочатку Лісабон, потім Антверпен, Амстердам, Лондон.

Приплив до Європи благородних металів зумовив революцію цін, яка почалася з Іспанії. Почалося знецінення дорогоцінних металів, збагачувалися купці, які займалися торгівлею, а також промисловці, оскільки здешевіла наймана праця.

Створилася колоніальна система. Португалія мала колонії на островах Атлантики, в Південно-Східній Африці, в Індії, Китаї, Бразилії. Звідси вивозили прянощі і награбовані цінності. Пограбування нововідкритих країн принесло Європі багатства і сприяло значному підвищенню економіки країн-колонізаторів.

Великі географічні відкриття створили базу для виникнення міжнародного поділу праці та створення світового ринку, що викликало зміни в структурі, характері та методах здійснення міжнародної торгівлі. Почали створюватися монопольні торгові компанії, більш досконалої форми набули біржі. Мореплавство дозволило встановити зв’язки з найбільш віддаленими країнами світу.

Отже, одним із головних економічних наслідків Великих географічних відкриттів стало об'єднання окремих господарських та торгівельних комплексів у єдину систему господарських зв'язків. Крім того, ці відкриття призвели до значного пожвавлення торгівлі, а також збільшення потоку золота до Європи із колоній, що зробило можливим первісне нагромадження капіталу.