1. Демпінг у світовій торгівлі.

Демпінг – це захід фінансово-нетарифної політики, який передбачає просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін в інших країнах.

Демпинг – Субсидирование экспорта с целью его форсирования в условиях обострения конкурентной борьбы может принимать крайние формы, направленные на подавление конкурентов и вытеснение их с рынка.

Матеріальна основа демпінгу:

Наявність недосконалої міжнародної конкуренції, за умов якої виробник може встановлювати та диктувати ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Сегментованість ринку внаслідок наявності бар'єрів різного роду (транспортні витрати, субсидії, пільгові кредити, неплатежі, занижена вартість продукції тощо).

На ринку експортуючої країни внаслідок демпінгу виникає цінова дискримінація виробників-конкурентів на ринку (імпортуючої країни).

Форми демпінгу на зовнішньому ринку:

• Ціновий демпінг – основна форма – реалізація товару на зовнішніх ринках дешевше, ніж на внутрішніх ринках

• Демпінг в сфері послуг – зниження експортної ціни внаслідок отримання на пільгових умовах транспортних та інших послуг експортером

• Валютний демпінг – використання множинних валютних курсів з метою отримання переваги над виробниками країни-імпортера

• Соціальний демпінг – низькі ціни на імпорт є результатом використання праці в'язнів або інших форм експлуатації

• Прихований демпінг – реалізація товару імпортером дешевше за ціною експортера (трансфертне ціноутворення)

• Непрямий демпінг – імпорт товару через країну, в якій його ціна не вважається демпінговою

• Вторинний демпінг – експорт товарів, при виробництві яких використовуються компоненти, імпортовані за демпінговими цінами

• Спорадичний демпінг (раптовий) – в умовах епізодичних продаж, перевиробництво товару на внутрішньому ринку раптових змін

• Передбачений демпінг – тимчасове зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку

• Постійний демпінг – постійний експорт товару за ціною нижче справедливої або нормальної

• Зворотній демпінг – підвищення цін на експорт відносно продажу цих товарів на внутрішньому ринку

• Взаємний демпінг – зустрічна торгівля двох країн тим же самим товаром за зниженими цінами.

Демпінг є у всіх проявах забороненим угодами ГАТТ/СОТ. Практика демпінгу засуджується ГАТТ/СОТ (ст.6) якщо:

1. Заподіює серйозну шкоду національному виробнику або створює загрозу її заподіяння.

2. Суттєво гальмує створення та/або розширення відповідного національного виробництва.

Ціна вважається нижче нормальної вартості, якщо вона:

1. Нижче від ціни, за якою звичайно реалізується аналогічні товари у країні-експортері (І-й варіант демпінгу);

2. Менше найбільшої ціни, яка звичайно встановлюється на товари, які експортуються до будь-якої третьої країни;

3. Менше вартості виробництва даного продукту у країні походження з урахуванням витрат реалізації та прибутку.

23.Динаміка та структура зовнішньої торгівлі промислово розвинутих країн в 90і роки та на початку XXI ст.

Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна розглядати в двох аспектах: 1. Як процес безпосереднього обміну товарами та послугами між субєктами МЕВ 2. Як особливий тип суспільних відносин, що виникають між державами в процесі та з приводу обміну товарами.

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:

1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту

2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн

3. Зміни в товарній структурі світової торгівлі:

• збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів;

• зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів;

• інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами).

З другої половини 20 ст. світова торгівля розвивається високими темпами. За цей період світовий торгівельний оборот зріс у 17 разів. Темпи зростання світової торгівлі перевищують темпи зростання світового виробництва.

Загальний експорт збільшився за останні 20 років в 3 рази, з 2,1 трл. (у 1980 р.) до 6,2 трл. дол. (у 2001 р.). При чому найбільші темпи приросту світового експорту припадають на 1985-1995рр. (збільшення в 2,3 рази). З 1995 року темпи росту світового експорту почали знижуватися: в 2000 році приріст обсягів світового експорту склав 12,8% порівняно з 1999 роком, а в 2001 році обсяги світового експорту навіть знизилися на 4,3 % порівняно з 2000 р..

Що стосується світового імпорту, то тенденція зростання за останні 20 років аналогічна світовому експорту. Імпорт збільшився в 3 рази з 2,1 трл. дол. у 1980 р. до 6,4 трл. дол. у 2001 році. За останні 5 років відбулося зниження темпів зростання імпорту.

Отже, за останні 20 років відбувся значний ріст світових обсягів експорту та імпорту, як в абсолютних розмірах так і в темпах зростання.

До стабільного зростання світової торгівлі спричинили наступні фактори:

1. Глобалізація світового господарства, що призвела до розвитку МПП, подальшого розвитку спеціалізації та кооперування

2. Активна діяльність ТНК на світовому ринку

3. Регулювання міжнародної торгівлі в межах ГАТТ/СОТ, що призвело до лібералізації торгівлі (скасування кількісних обмежень імпорту, зниження митних стягнень, утворення вільних економічних зон)

4. Діяльність міжнародних фінансових інститутів (стабілізація валют, платіжного балансу)

5. Розвиток інтеграційних процесів (усунення регіональних бар’єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі)

6. Здобуття політичної незалежності колишніми колоніальними країнами (виділення серед них НІК)

Географічна структура

Основні тенденції:

• основні товаропотоки відбуваються між промислово розвинутими країнами (ЄС, США, Японія).

• посилення країн НІК (Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Таїланд)

• зміцнення позиції Індії та Китаю

• швидке зростання торгівлі між країнами, що розвиваються. Торгівля між цими країнами збільшилася за останні 20 років на 15%, в той же час спостерігається зменшення частки експоту цього регіону у розвинені країни

• частка Азії в світовій торгівлі перевищила долю Північної Америки і продовжує зростати. Темпи росту зовнішньої торгівлі Північно-східної Азії та Китаю в 90-х рр. випереджали темпи росту торгівлі всіх інших регіонів (до Азійської кризи 1997 р.)

• з 1991-1998 рр. доля ЄС в світовому товарообороті знизилась від 40% до 36%, а доля країн Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР) збільшилась від 38 до 44%

• фізичний обсяг країн з перехідною економікою продовжував значно скорочуватися.

30% світової торгівлі припадає на групу країн, що розвиваються (Азії та Латинської Америки), група країн з перехідною економікою (Росія та ін. країни СНД) - 2% світового торгового товарообороту.

Основний обсяг світового експорту припадає на розвинені країни (майже 64%), на країни що розвиваються - 29% світового експорту. За останні двадцять років збільшилась на 10% частка Азійських країн, в 2001р. вона склала 24% (в основному через збільшення експорту НІК). Частка ж країн з перехідною економікою зменшилась з 7,74% у 1980 р. до 4,6% у 2001 році.

88% світового експорту припадає на 30 країн: 18 промислово розвинутих країни (70%), 8 НІКраїн, Китай, Росію та Саудівську Аравію.

Головними експортерами (2001 р.) є :

• Промислово розвинуті країни: США (11,8%), Німеччина (9,3%), Японія (6,6%), Франція (5,2%), Великобританія (4,4%)

• НІК: Південна Корея (2,4%), Мексика (2,6%), Тайвань (2,0%), Сінгапур (2,0), Малайзія (1,4%)

• Китай – 4,32% (у 1980 р. доля Китаю складала лише 0,9% світового експорту)

• Східна та Центральна Європа: Росія – 1,7%

• Близький Схід: Саудівська Аравія – 1,1% (в 1980р. – 5,4%)

Головні імпортери (2001 р.):

• Промислово розвинуті країни: США (18,3%), Німеччина (7,6%), Японія (5,4%), Велика Британія (5,2), Франція (5,1)

• НІК: Мексика (2,7%), Тайвань (1,7), Південна Корея (1,7), Сінгапур (1,8), Малайзія (1,2%)

• Країни з перехідною економікою: Китай (3,8%), Польща (0,8), Росія (0,8)

Товарна структура

Найбільш значні зміни, що відбулися в товарній структурі світової торгівлі – подальше скорочення частки сировинних товарів при зростанні частки готової продукції. Ці зміни обумовлені розвитком факторів виробництва, рівнем міжнародного поділу праці та змінами в структурах національних економік, що були викликані технологічними перетвореннями.

На світових ринках з’являється велика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємних галузей, сфери високих технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнання для АЕС). Отже, відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія та Японія – понад 20%, Німеччина та Франція – 15%).