46.Міжнародні економічні організації, їх роль в сучасних мев.

Важливим елементом світової економічної системи є міжнародні організації, через які здійснюється міжнародне співробітництво в усіх напрямах. Нині у світі нараховується понад 4 тис. міжнародних організацій, з яких понад 300 — міжурядові. Міжнародні економічні організації (МЕО) є різновидом міжнародних організацій і інституційними механізмами координації та регулювання співробітництва практично в усіх галузях міжнародних економічних відносин. Один з ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва — створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, формуванню міжнародних механізмів з нагляду і контролю за їх виконанням, розробленню та встановленню норм, спрямованих на правове регулювання міжнародних економічних відносин, та ін.

Найбільш узагальнений поділ міжнародних організацій за так званим організаційним принципом дає можливість виділити їх чотири групи:1) універсальні міжнародні організації, членами яких є держави різних соціально-економічних систем;2) міжнародні організації, членами яких були соціалістичні країни;3) міжнародні організації, які об’єднують розвинуті (капіталістичні) країни; 4) міжнародні регіональні організації, до складу яких входять, як правило, країни, що розвиваються. У літературі має місце й інша класифікація, коли міжнародні економічні організації поділяються на три групи: міжнародні економічні організації в системі ООН; міжнародні економічні організації, які не входять до системи ООН; регіональні економічні організації. Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні організації, дає їм змогу укладати угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їхніх установчих документах. Найбільш відомі з них: АСЕАН, МЕРКОСУР, ОПЕК, Велика Двадцятка, Міжнародна Асоціація Розвитку, Організація економічного співробітництва і розвитку, Європейська асоціація вільної торгівлі, СОТ та інші.

МЕВ передбачають власну інфраструктуру, спеціальні інститути. Вони представлені міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами та організаціями як всезагального (СОТ, Міжнародна торгова палата, Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд і т. п.), так і регіонального значення (Єврокомісія, ЄБРР і т.п.).

Регулювання сучасних МЕВ здійснюється за допомогою міждержавних економічних організацій (МДЕО). Їх характер та основні напрями діяльності відображають об’єктивні тенденції розвитку економічного співробітництва.

Існують два найважливіших види МДЕО – загальноекономічного та галузевого характеру.

МДЕО загальноекономічного характеру покликані сприяти співробітництву своїх членів у сфері, яка охоплює широкий спектр МЕВ. Найбільшими серед них є ОЕСР (орг. ек. спів роб. і розвитку), ЕКОВАС (Ек. співтовариство зх.-африканських держав), ЛАЕС (Латиноамериканська економічна система), АСЕАН (Асоціація держав Пд.-Сх. Азії) та інші.

На відміну від них галузеві економічні організації головну увагу приділяють регулюванню міжнародного економічного співробітництва в певній сфері. Серед них розрізняють міжнародні організації, які сприяють співробітництву членів у галузі:

• промисловості – ЮНІДО (Орг. Об'єднаних Націй по промисловому розвитку), Європейське об’єднання вугілля та сталі, Латиноамериканська організація з енергетики,

• сільське господарство – ФАО (продовольча і сільськогосп. орг. ООН),

• сфері фінансів та кредиту - МБРР, МВФ

• торгівлі – Європейська асоціація вільної торгівля, ГАТТ,

• транспорту і засобів зв’язку – ІКАО (Орг. міжнародної цивільної авіаці), міжнародна морська організація, всесвітня поштова спілка і т.д.

Міжнародний договірний механізм МДЕО являє собою систему міжнародних договорів, за допомогою яких спрямовується розвиток світової економіки в інтересах держав, які представлені в організаціях. Центральне місце належить їх статутам.

Головна функція МДЕО полягає в інтерактивному процесі, спрямованому на виявлення сфери відповідності інтересів держав-членів, а також на досягнення їхньої згоди щодо питання про спільні завдання.

Решту функцій МДЕО в залежності від методів і заходів, які використовуються організацією для виконання різних завдань, можна поділити на регулюючі та оперативні.

Регулюючі функції полягають у встановленні МДЕО для свої членів стандартів поведінки, які мають морально-політичне або юридичне значення.

Оперативні функції зводяться передусім до виявлення фактичного стану справ у сферах, що охоплюються даною організацією, і його зіставлення з еталонами, які містяться в установчих документах або актах органів організації. Оперативні функції можна поділити на внутрішні та зовнішні. Здійснення внутрішніх оперативних функцій спрямоване на розв’язання фінансових проблем організацій, питань діяльності персоналу, видання і поширення документації тощо. Зовнішня оперативна функція включає діяльність організацій в галузі міжнародних розрахунків, надання технічної допомоги, проведення науково-дослідницьких робіт.

Для переважної більшості МДЕО характерними є складна організаційна структура, свій особливий характер взаємодії органів і специфіка їх комплектації. При цьому, для сучасних МДЕО типовою є наявність 4-х різновидів органів: вищих, виконавчих, адміністративних комітетів і комісій. В окремих МДЕО є юридичні органи.

Рішення бувають резолюційно-рекомендаційного характеру, юридично обов’язковими та мати зобов’язальний характер для тих, кому вони адресовані.

Міжнародні валютно-кредитні та фінансові інститути – це міжнародні організації, що в тій чи іншій мірі виконують функції регулювання міжнародних валютних, кредитних та фінансових відносин, проведення досліджень щодо проблем валютно-кредитної та фінансової сфер світового господарства, виробки та надання рекомендацій та пропозицій.

Ці організації займають важливе місце в системі МЕВ:

1. Їхня діяльність дає змогу внести регулюючий початок та певну стабільність в суперечливу цілісність всесвітнього господарства, забезпечуючи безперервне функціонування валютно-фінансової сфери. Необхідність цього пояснюється перш за все як значними масштабами взаємних зв’язків держав, так і змінившимся характером цих зв’язків;

2. Ці організації повинні налагоджувати співробітництво між країнами та державами.

3. Збільшується значення міжнародних валютно-фінансових організацій у галузі вивчення, аналізу та узагальнення інформації про тенденції розвитку та виробки рекомендацій з важливих проблем всесвітнього господарства.