1. Регіональні торговельні угоди (сфери регулювання):

• визначення сфери е-комерції (цифрові продукти, електронні засоби масової інформації, електронна трансмісія, а також електронна аутентифікація та цифрові сертифікати);

• правила торгівлі (застосування правил СОТ до е-комерції, застосування правил торгівлі в регіональних торговельних угодах е-комерції, мораторій на мито, прозорість, недискримінація та режим найбільшого сприяння);

• внутрішнє регулювання (уникнення зайвих регуляторних бар’єрів, електронна аутентифікація та цифрові підписи, захист споживача, захист даних);

• інші положення (безпаперова торгівля, співробітництво у сфері е-комерції та інших пов’язаних галузей, посилання на е-комерцію та права інтелектуальної власності, застосування положень про розв’язання суперечок).

Україна: Закон України „Про платіжні системи та перекази грошей в Україні (2000 р.)”:

• документ на переказ грошей може бути паперовим або електронним (для юридичних та фізичних осіб);

• електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом;

• електронний цифровий підпис на електронному документі має однакову юридичну силу на паперовому документі;

• електронний підпис є обов’язковим реквізитом електронного документу.

Закон України «Про електронний цифровий підпис (2003р.)» зі змінами 2009р.:

• суб’єкти відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису: підписувач, користувач, центр сертифікації ключів, акредитований центр сертифікації ключів, центральний засвідчу вальний орган, засвідчу вальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу, контролюючий орган;

• призначення: для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів;

вимоги до сертифіката ключа.

31.Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва: види, форми.

Головними компонентами міжнародного поділу праці (МПП) є міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація.

Міжнародна спеціалізація виробництва - це форма інтернаціональної організації виробництва, яка передбачає відокремлення видів виробництв та галузей у міжнародному масштабі. Одним з напрямів розвитку спеціалізації виробництва у багатьох промислово-розвинутих країнах є предметна спеціалізація. Вона засновується на випуску окремими країнами певних видів машин, обладнання, приладів, а також численних інших виробів. Така спеціалізація набула поширення в автомобільній та авіаційній промисловості, суднобудуванні, виробництві електроніки.

В міру розвитку НТП значно поширився одиничний поділ праці, що пов’язаний з подетальною та повузловою спеціалізацією виробництва. Ця форма МПП спричинює зростання у світовому товарному обміні частки тих виробів, що мають проміжне, а не кінцеве застосування. Вона ґрунтується на тому, що численні заводи розвинутих країн спеціалізуються на виробництві різних комплектуючих деталей, вузлів для машин, механізмів тощо.

На основі подетальної та повузлової спеціалізації між фірмами різних країн поширюється процес міжнародної кооперації, зокрема науково-технічної. Міжнародна кооперація виробництва - форма тривалих, раціональних виробничих зв’язків, які встановлюються між спеціалізованими підприємствами. Сьогодні реалізація багатьох науково-технічних проектів та НДДКР вимагає настільки великих коштів і відповідної наукової бази, що це стає не під силу окремій країні. (проект “Євротунель” ).

У географічному аспекті кооперація фірм може бути регіональною, міжрегіональною та світовою.

За кількістю суб’єктів між. кооперація поділяється на дво- і багатосторонню.

З точки зору технологічної структури міжнародна кооперація фірм може належати до: вертикальної, горизонтальної, змішаної (гетерогенної).

Вертикальна – об’єднує підприємства, що здійснюють різні взаємозв’язані стадії виробничого процесу – починаючи від заготівельної і закінчуючи складанням готової продукції. Підприємства можуть належати до однієї й тієї ж галузі або до різних галузей, але в усіх випадках вони обслуговують різні стадії одного технологічного процесу виготовлення товару.

Горизонтальна – виробнича кооперація здійснюється між підприємствами одного профілю. Горизонтальна кооперація між фірмами базується на розподілі між ними виробничих програм, обміні певними комплектуючими виробами, організації спільного випуску продукції.

Змішана – поєднання горизонтальної та вертикальної кооперації. Особливо поширена при виробництві конструктивно складних видів машин та обладнання.

В міру розвитку МПП і спеціалізації виробництва форми виробничої кооперації тісно переплітаються і доповнюють одна одну.

У міжнародній практиці найбільше розповсюдження отримали наступні форми кооперації:

1. Підрядна кооперація – при цьому одна сторона договору, замовник, дає іншій стороні, підряднику, замовлення на виробництво деталей, частин, вузлів та агрегатів, які мають увійти складовою частиною до продукту, що реалізується замовником.

2. Кооперація на основі організації спільного виробництва, передбачає організацію фірмами спільного виробництва нового єдиного кінцевого продукту (звичайно технічно складного) шляхом поєднання фінансових, науково-технічних, матеріальних, трудових ресурсів партнерів та закріплення за кожним з них повної відповідальності за випуск певної частини товару.

3. Угоди про розподіл виробничих програм на основі договірної спеціалізації. Звичайно вони складаються між конкуруючими компаніями з метою розмежування та закріплення за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції та усунення дублювання виробництва.

4. Спільні підприємства. Характерні риси – поєднання на частковій основі власності взаємодіючих партнерів, спільне керування підприємством, спільне несення різних ризиків, розподіл прибутку згідно умов договору. Організаційні форми СП: ТОВ та AT. На основі спеціалізації та кооперації виробництва, переплетіння виробничих, науково-технічних, фінансових зв’язків крупних та середніх фірм посилилося настільки, що мова йде вже про формування безпосереднього міжнародного виробництва (ТНК).