26. Інтелектуальна власність у світовій торгівлі: поняття, форми та

регулювання.

1. Види прав інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність – виключні права на результат інтелектуальної діяльності та прирівнювані до них засоби індивідуалізації юридичних осіб, товарів та послуг.

Особливості:

1. Виключні права;

2. Об’єкт:

а) результати інтелектуальної діяльності,

б) засоби індивідуалізації.

Основні групи інтелектуальної власності:

1. Авторські та суміжні з ними права, які розподіляються на 14 видів:

1. драматичні, музичні та сценічні твори,

2. музичні твори з текстом або без,

3. хореографічні твори,

4. аудіовізуальні твори (кіно-, теле-, відео-, слайд-, діафільми),

5. твори живопису, скульптури, графіки, дизайну,

6. декоративне мистецтво,

7. твори архітектури, містобудування, садово-паркова культура,

8. фотографічні твори,

9. карти, плани у сфері географії, топографії, геології,

10. програми для ЕОМ,

11. переклади творів,

12. наукові збірники,

13. інші твори (в сфері освіти, інформації, реклами, розваг тощо).

1. Права промислової власності, які поділяються на групи:

1. патенти,

2. винаходи,

3. промислові зразки,

4. корисні моделі.

2. Основні механізми захисту прав інтелектуальної власності

1. Паризька конвенція з охорони промислової власності (1883 р. -1-ша редакція, 1967 р. – остання редакція) (принципи національного режиму, незалежності національних патентів та незалежності знаків; право пріоритету; виставочний пріоритет; права промислової власності віднесені до сфери національного регулювання; обмеження виключних прав шляхом видачі примусових ліцензій або їх позбавлення визначаються національним регулюванням; забороняються дії, що здатні призвести до змішування щодо підприємства, продукції, торговельної чи промислової діяльності конкурента, неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, зазначення, використання яких може ввести громадськість в оману);

2. Бернська конвенція з захисту літератури та художніх творів (1886 р. -1-ша редакція, 1971 р. – остання редакція) (права авторів на їх літературні та художні твори; принцип «автоматичної охорони», надання якої не обумовлене реєстрацією, депонуванням або іншими діями; відокремлюються майнові та немайнові права авторів; мінімальний термін охорони – протягом життя та 50 років після; вільне використання: цитування, ілюстрації учбового характеру, відтворення для загального відома у газетах та журналах);

3. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм ( 1971 р.) (охороні підлягають інтереси виробників фонограм лише громадян держав-учасниць – принцип територіальності; інтереси виробників захищаються від виробництва без їх згоди копій фонограм та від ввозу останніх, якщо такі дії здійснюються з метою розповсюдження серед публіки; обмеження виключних прав аналогічні обмеженням прав авторів літературних та художніх творів; термін захисту – не менше 20 років);

4. Угода з інтелектуальної власності щодо інтегральних мікросхем (1989 р., Вашингтонська) (захист оригінальних компонувань – топографії інтегральних мікросхем; відтворення, імпорт, продаж чи інші поширення лише з дозволу власника; національний режим);

5. Міжнародна конвенція із захисту виконавців, виробників фонограм, організацій телерадіомовлення (1961 р., 1996 р., Римська) (критерій територіальності - головний для встановлення охороноздатності прав виконавців, виробників, організацій мовлення; виключне право на використання, на відтворення, на імпорт, на публічний показ, виконання, на переклад, на передачу в ефірі, на переробку; обмеження виключних прав – без отримання дозволу використання в особистих цілях, використання коротких уривків, виключно в учбових або науково-дослідних цілях; термін охорони – 20 років);

6. Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.) (надає охорону прав навіть на території країни, що не входить до учасниць конвенції; достатнім для визнання всіх формальностей є наявність знаку ©; термін охорони протягом життя та 25 років після);

7. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1996 р.) (об’єкт охорони – сама форма вираження, а не ідея, методи діяльності чи математичні концепції; права автора дозволяти розповсюдження шляхом продажу чи іншої передачі прав власності, дозволяти комерційний прокат оригіналів для публіки комп’ютерних програм, кінематографічних творів та фонограм, розповсюдження творів по дротах або засобами бездротового зв’язку).

Основні спільні положення конвенцій та угод:

1. Без згоди автора твір може застосовуватися для особистих цілей за виключенням:

- архітектури,

- баз даних,

- програм для ЕОМ,

- репродукції книг.

2. Без згоди автора, без виплати винагороди, але з визначенням імені автора, джерела цитування дозволяється передача в ефірі, використовується для широкого загалу, якщо це прямо не заборонено.

3. Термін авторського права – тільки для суспільного використання без виплати винагороди, або зобов’язання посилання на ім’я, права авторства та захист репутації (протягом життя плюс 50 років – Бернська конвенція або 25 років – Женевська конвенція – свій знак (с)).

4. Право слідування – право автора інтелектуальної власності на отримання винагороди як результат її використання.

5. Виключне право на використання, відтворення, імпорт, публічний показ, виконання, переклад, передачу в ефірі, переробку.

Для авторських та суміжних прав – авторська угода; для прав промислової власності – ліцензійна угода.

Примусова ліцензія використовується за умов невикористання промислової власності.

Контрафактна продукція – продукція, вироблена з порушенням авторських або суміжних прав.

Міжнародний альянс інтелектуальної власності у 2011р. рекомендував Торговельній палаті США включити Україну до пріоритетного списку 301, що веде за собою економічні санкції (виключення з загальної системи преференцій, у 2002р. загальний обсяг санкцій до України – 75млн.дол.)