- •01001 М. Київ, Хрещатик, 7/11
- •Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
- •1.1. Елементи теорії матриць та визначників
- •1.1.1. Поняття матриці. Види матриць
- •Види матриць
- •1.1.2. Дії над матрицями
- •Властивості дій над матрицями
- •1.1.3. Визначники другого та третього порядків
- •1.1.4. Основні властивості визначників
- •1.1.5. Визначники -го порядку. Мінори та алгебраїчні доповнення
- •1.1.6. Обернена матриця
- •Алгоритм знаходження оберненої матриці
- •1.1.7. Ранг матриці
- •Властивості рангу матриці
- •Методи обчислення рангу матриці
- •Алгоритм знаходження рангу матриці
- •1.2.2. Метод Крамера розв'язування систем лінійних рівнянь
- •1.2.3. Матричний метод розв'язування систем лінійних рівнянь
- •1.2.4. Метод Гаусса розв'язування систем лінійних рівнянь
- •Алгоритм методу Гаусса
- •1.2.6.2. Модель Леонтьєва багатогалузевої економіки (балансовий аналіз)
- •Розділ 2. Аналітична геометрія. Векторна алгебра
- •2.1. Векторна алгебра
- •2.1.1. Векторні та скалярні величини. -вимірний вектор. Векторний простір
- •2.1.2. Різновиди векторів
- •2.1.3. Дії з векторами, заданими в координатній формі
- •Властивості скалярного добутку векторів:
- •2.1.4. Координати вектора. Довжина вектора. Кут між векторами
- •2.1.5. Лінійна залежність і незалежність векторів. Розкладання вектора за базисом
- •Алгоритм розкладу вектора за базисом
- •2.2. Лінії на площині
- •2.2.1. Прямокутна декартова система координат на площині та у просторі
- •2.2.2. Поняття рівняння лінії на площині. Види рівнянь прямої на площині
- •Види рівнянь прямоТ на площині
- •2.2.3. Кут між прямими
- •2.3. Лінії в просторі
- •23.1. Рівняння поверхні в просторі. Рівняння сфери
- •2.3.2. Види рівнянь площини
- •1. Загальне рівняння площини:
- •2.3.3. Відстань між двома точками в просторі. Відстань від точки до площини
- •23.4. Взаємне розміщений двох площин
- •2.3.5. Види рівнянь прямої у просторі
- •23.6. Взаємне розміщення двох прямих у просторі
- •2.3.7. Взаємне розміщення прямої і площини у просторі
- •2.4. Криві лінії другого порядку на площині
- •2.4.1. Коло та його рівняння
- •2.4.2. Еліпс та його рівняння
- •2.43. Гіпербола та її рівняння
- •2.4.4. Парабола та и рівнинна
- •3.1.2. Деякі елементарні функції та їх графіки. Способи задания функцій
- •3.1.3. Основні властивості функцій
- •3.1.4. Застосування функцій в економіці
- •3.23. Теореми иро границі
- •3.2.4. Приклади обчислення границь послідовностей
- •3.2.5. Поняття границі функції. Односторонні границі
- •3.2.6. Основні теореми про іраниці. Чудові границі
- •3.2.7. Прийоми обчислення границь функції
- •3.2.8. Неперервність функції. Основні поняття
- •3.2.9. Властивості неперервних функцій
- •3.2.10. Розриви функції та їх класифікація
- •3.2.11. Методика дослідження функції на неперервність
- •Розділ 4. Диференціальне числення функцій однієї змінної 4.1. Похідна функції
- •4.1.1. Поняття похідпої
- •4.1.2. Геометричішй та механічний зміст похідної
- •Фізичний зміст похідної
- •4.1.3. Похідні основних елементарних функцій
- •4.1.4. Основні правила диференціювання функцій, заданих аналітично
- •4.1.5. Похідні функцій, заданих неявно та параметрично
- •4.1.6. Похідні вищих порядків
- •4.2. Диференціал функції однієї змінної
- •4.2.1. Означення диференціала функції, його геометричний зміст
- •422. Диференціали вищих порядків
- •4.3.3. Зростання та спадання функції, достатня умова
- •4.3.4. Екстремуми функцій, необхідна та достатня умови
- •Необхідна умова екстремуму
- •43.5. Опуклість, угнутість кривих та точки перетну функції
- •Необхідна умова існування точки перегину
- •Алгоритм дослідження функції на опуклість, угнутість і точки перегину
- •4.3.6. Найбільше і найменше значення функції, неперервної на відрізку
- •Алгоритм знаходження найбільшого і найменшого значень функції; неперервної на відрику
- •4.3.7. Асимптоти до кривої графіка функції
- •4.3.8. Загальна схема дослідження функції
- •4.4. Економічні приклади та задачі
- •4.4.1. Застосування похідної до задач економіки
- •Темп зростання функції
- •4.4.2. Економічний зміст похідної. Еластичність
- •4.4.3. Економічне застосування диференціала. Мультиплікатор
- •Література
1.1.6. Обернена матриця
Матриця називається оберненою до матриці , якщо виконуються рівності: .
Якщо визначник матриці не дорівнює нулю, то така матриця називається неособливою (невиродженою).
Теорема. Для того, щоб матриця мала обернену необхідно і досить, щоб вона була невиродженою.
Алгоритм знаходження оберненої матриці
для заданої квадратної матриці
Знайти визначник матриці .
Знайти алгебраїчні доповнення елементів матриці .
Скласти матрицю з алгебраїчних доповнень елементів матриці .
Транспонувати матрицю з алгебраїчних доповнень. Ця матриця називається приєднаною (або союзною) і позначається .
Помножити приєднану матрицю на число .
Отже, - матриця, обернена до матриці .
Приклад 1.8. Знайти матрицю, обернену до матриці
Розв'язання
1. Знаходимо визначник матриці
Оскільки , то обернена матриця існує
2. Знаходимо алгебраїчні доповнення:
3. Так
4. Транспортуємо матрицю і знаходимо
5. Отже, обернена матриця
Приклад 1.9. Знайти матрицю, обернену до матриці
Розв'язання
1. Обчислимо визначник матриці: .
Оскільки , то матриця вироджена, тобто оберненої для неї не існує.
1.1.7. Ранг матриці
Розглянемо прямокутну матрицю розміру :
Рангом матриці називається найвищий порядок мінора, що не дорівнює нулю.
Ціле число є рангом матриці , якщо серед її мінорів -го порядку є принаймні один, відмінний від нуля, а всі мі- нори, порядок яких більший, ніж дорівнюють нулю.
Властивості рангу матриці
Ранг матриці порядку не перевищує меншого з чисел і , тобто .
тоді і тільки тоді, коли - нульова матриця.
Ранг квадратної матриці -го порядку дорівнює тоді і тільки тоді, коли матриця невироджена, тобто її визначник не дорівнює нулю.
Методи обчислення рангу матриці
Метод окантування (за означенням).
Метод, який полягає в застосуванні елементарних перетворень матриці, до яких належать:
а) вилучення нульового рядка (стовпця);
б) множення всіх елементів деякого рядка (стовпця) матриці на число, відмінне від нуля;
в) зміна порядку рядків (стовпців);
г) додавання до кожного елемента деякого рядка (стовпця);
ґ) відповідних елементів іншого рядка (стовпця), помножених на будь-яке число;
д) транспонування матриці.
З допомогою елементарних перетворень матрицю можна звести до трикутного вигляду.
Ранг матриці трикутного вигляду дорівнює кількості діагональних елементів, які не дорівнюють нулю.
Алгоритм знаходження рангу матриці
Зробити так, щоб коефіцієнт . Для цього можна поміняти рядки місцями.
В першому стовпці під коефіцієнтом зробити всі нулі. Для цього помножити перший рядок послідовно на і додати відповідно до другого, третього, ..., -го рядків.
Якщо в результаті перетворень отримали рядок чи стовпець, що містить усі нулі, то його вилучити.
Аналогічно зробити так, щоб коефіцієнт , а під ним були нулі.
Описані дії повторити для всіх діагональних елементів (з однаковими індексами), доки матриця не буде зведена до трикутного вигляду.
Знайти ранг матриці (кількість діагональних елементів, які не дорівнюють нулю).
Приклад 1.10. Обчислити ранг матриці
Розв'язання
1. Поміняємо перший і другий рядок місцями для того, щоб елемент
2. Щоб отримати в першому стовпці всі решта нулі, перший рядок домножимо на (-1) і додамо до третього рядка; перший рядок домножимо на (-2) і додамо до четвертого рядка;
3. Елемент . Щоб отримати нулі, другий рядок додамо до третього рядка; другий рядок домножимо на 3 і додамо до четвертого рядка;
4. Вилучимо нульові рядки.
. Ранг матриці
Відповідь,
1.2. Загальна теорія систем лінійних
алгебраїчних рівнянь
1.2.1. Основні поняття та означення.
Теореми Кронекера-Капеллі
Лінійним рівнянням з невідомими називається рівняння вигляду
,
де - деякі дійсні числа, - невідомі.
Система лінійних рівнянь з невідомими має такий вигляд:
де - коефіцієнти при невідомих;
- невідомі; - вільні члени.
Визначником системи називається визначник матриці, складеної з коефіцієнтів при невідомих:
Розв'язком системи називається сукупність значень невідомих, які перетворюють кожне з рівнянь системи у рівність.
Система рівнянь називається сумісною, якщо вона має принаймні один розв'язок, і несумісною, якщо вона не має розв'язків.
Сумісна система рівнянь називається визначеною, якщо вона має єдиний розв'язок, і невизначеною, якщо має більше ніж один розв'язок.
Якщо всі вільні члени системи дорівнюють нулю, то система називається однорідною, в іншому випадку - неоднорідною.
Основною матрицею системи називають матрицю, складену з коефіцієнтів при невідомих:
Розширеною матрицею системи називають матрицю, яка складена з коефіцієнтів при невідомих та стовпця вільних членів.
- розширена матриця системи.
Теорема 1 (Кронекера-Капеллі). Для того, щоб система лінійних рівнянь була сумісною, необхідно і досить, щоб ранги її основної та розширеної матриці були рівні.
Теорема 2 (критерій визначеності). Якщо система лінійних рівнянь з невідомими сумісна і ранг її основної матриці дорівнює , то
при система визначена;
при - невизначена.