[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОШІ і КРЕДИТ»

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОШЕЙ

 

Тема 1. Сутність і функції грошей

Для того, щоб зрозуміти суть грошей у ринковій економіці, студен­ту слід повторити такі елементи економічної теорії як товар і його властивості. Варто з’ясувати питання про походження грошей, оскіль­ки гроші належать до низки дуже загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство в стародавні часи.

За довгий час існування товарного виробництва і його дослідження вченими-економістами з питань походження грошей сформувались різні погляди, які умовно можна звести до двох основних загальних напрямів: раціоналістичного й еволюційного.

Раціоналістичний напрям у теорії походження грошей охоплює тих вчених, основні погляди яких щодо цього питання можна звести до тези: гроші – це продукт домовленості між людьми. Іншими сло­вами, гроші за цією концепцією виникають тоді, коли люди уявляють собі необхідність їх існування як певного засобу, що забезпечує рух то­варів і є неодмінним елементом раціональної організації товарооб­міну.

Представники: давньогрецький мислитель Аристотель (384–322 рр. до н.е.), який вважав гроші продуктом угоди між людьми. Цей погляд на походження грошей зберігся до наших часів. Видатний економіст ХХ століття П. Самуельсон у своєму підручнику «Економіка» писав: «Деньги – это искусственная социальная условность». Німецький еко­номіст Г. Кнапп (1842–1926 рр.), який у своїй праці «Нариси дер­жавної теорії грошей» стверджує, що гроші – це продукт права, про­дукт держави.

Раціоналістичний напрям у теорії походження грошей, безсумнів­но, не є науковим, тому що об’єктивні явища (а поява грошей нале­жить саме до таких) обумовлюються об’єктивними процесами і не можуть залежати у своєму походженні від суб’єктивних і, по суті, вторинних процесів. Причину появи грошей слід шукати у товарному виробництві. Проте, незважаючи на ненауковий характер цих теорій, повністю їх ігнорувати не можна. Це пов’язано з тим, що економічні явища, які є об’єктивними за своєю природою, здійснюються в той же час через суб’єктивну діяльність людини, тому людина, суспільство, держава мають певне відношення до формування зовнішніх ознак і форм організації руху грошей.

Еволюційний напрям у питанні про походження грошей об’єднує велику кількість учених, які пов’язують появу грошей з виникненням товарного виробництва. Поки продукт праці не призначений для про­дажу, обмін не потребував появи якогось спеціального еквівалента, яким і є за своєю суттю гроші. Гроші виділяються із загальної това­рної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціо­нальної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми.

Цей напрям представлений багатьма відомими вченими: представ­ник англійської економічної науки кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. А. Сміт (1723–1790 рр.), який вважав помилковим уявлення мерканти­лістів про те, що справжнє багатство суспільства – це золото і срібло. Він порівнював золоті й срібні монети з бруківкою, яка сприяє пере­міщенню товарів, але сама по собі нічого не створює. Він визначав гроші як особливий товар, який стихійно виділився з усієї маси то­варів. Але сутність грошей він не розумів, бо зводив її до ролі посе­редника в обміні товарів.

Д. Рікардо (1772–1823 р.р.) багато в чому підтримував позиції сво­го великого попередника А. Сміта. Він визначав вартість грошей вит­ратами праці, але, на відміну від А. Сміта, дуже багато уваги приділяв проблемам сталості грошового обороту і зменшенню витрат, пов’я­заних з обігом золотих монет. Він вважав базою грошового обігу зо­лото й виступав за створення системи паперово-грошового обігу з вільним розміном паперових грошей на золото в злитках. Це, на його думку, мало забезпечити сталість грошового обороту і знизити вит­рати, пов’язані з обігом золотих монет. Однак, сутність грошей він трактував неправильно. Як і А. Сміт, він пов’язував її з роллю тех­нічного засобу обміну товарів.

Німецький економіст К. Маркс (1818–1883 рр.) в основу своєї тео­рії походження грошей поклав тезу про те, що гроші – це продукт товарного виробництва. Появу грошей він пов’язує з об’єктивним процесом розвитку товарного виробництва товарного обміну, що суп­роводжує його, оскільки товарне виробництво неможливе без обміну.

Незважаючи на визначення концепцій походження грошей, людст­во сьогодні не дає однозначної відповіді на питання, що ж собою явля­ють гроші, тому слід особливу увагу звернути на вивчення суті гро­шей, зрозуміти, чим гроші відрізняються від звичайного товару.

Існують певні альтернативні підходи до вирішення сутності гро­шей: функціональний, еквівалентний, портфельний. Незважаючи на істотні відмінності, всі три підходи до визначення сутності грошей мають одну спільну рису – визнають абсолютну ліквідність як визна­чальну властивість грошей. Ця властивість надає грошам здатності обмінюватися на будь-який інший товар, тобто бути загальним еквіва­лентом.

Отже, гроші за своєю сутністю – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є за­гальним еквівалентом.

Студентам необхідно зрозуміти недоліки бартерного обміну порів­няно з грошовим та розглянути історичний розвиток форм вартості грошей.

Відповідно до класичного за змістом аналізу розвитку форм вар­тості виділяють: просту, повну або розгорнуту, загальну, грошову.

Проста форма вартості

 

Властивості: пов’язана з безпосереднім (бартерним) обміном това­рів різних споживчих вартостей.

Повна або розгорнута форма вартості:

 

Властивості: властива більш високому ступеню розвитку розподілу праці. Обмін регулярний.

Загальна форма вартості:

 

Властивості: один товар, що систематично обмінюється на інші, стає загальним еквівалентом. До нього прирівнюється решта товарів.

Грошова форма вартості:

 

Властивості: товар Т1 в загальній формі володіє ознаками, що при­таманні грошовій одиниці.

У подальшому слід зупинитись на вивченні еволюції грошового то­вару та функціональних форм грошей, поступової втрати золотом грошової функції. Важливо звернути увагу на еволюцію форм грошей, з’ясувати причини, які зумовили перехід від простих до більш скла­дних форм грошей. Особливу увагу слід звернути на процес демоне­тизації золота та виникнення паперових та кредитних грошей, що при­йшли на зміну золоту.

Важливим питанням теорії грошей є питання про їхню вартість. Особливо ускладнилось воно після того, як панівною формою стали кредитні гроші, що не мають внутрішньої вартості. Світова еконо­мічна думка розрізняє два аспекти у питанні вартості грошей: вартість грошей як грошей та вартість грошей як капіталу.

Вартість грошей як грошей формується у сфері їх обігу. Тут гроші обмінюються на реальні блага і їх вартість набуває купівельної спро­можності. Гроші як капітал набувають своєї цінності на ринку капі­талу під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Тут вартість грошей виступає у формі відсотка. Набуття грошима однієї з форм ру­ху капіталу не означає, що вони перестали використовуватися як гро­ші. Слід зазначити, що купівельна спроможність грошей і процент співіснують не як альтернативні, а як паралельні показники цінності грошей у двох їх статусах – як грошей і як капіталу.

Студентам потрібно засвоїти механізм формування таких грошей і суть його прояву як купівельної спроможності грошей, особливості прояву грошей як грошей і грошей як капіталу, а також зрозуміти, що процент – це ціна грошей як капіталу та уяснити, що таке альтер­нативна вартість грошей.

У процесі вивчення функцій грошей слід звернути увагу на те нове, що з’явилось у їх тлумаченні за останні роки. Зокрема, вивчаючи функцію грошей як міри вартості треба мати на увазі, що поняття масштабу цін, яке давно вживалось у літературі, докорінно змінилося. Замість вагової кількості грошового металу, взятого за грошову оди­ницю, тепер у всіх країнах за масштаб цін береться певна частка то­варної вартості, за допомогою якої і пропорційно якій вимірюється вартість кожного товару.

Вивчаючи інші функції грошей (засіб обігу, засіб платежу, засіб на­громадження, світові гроші), потрібно з’ясувати їх характерні ознаки (табл. 1).

 

Таблиця 1