Орієнтовна схема написання звіту про проходження педагогічної практики

По закінченні педагогічної практики студент підбиває підсумки своєї роботи і на основі щоденника та індивідуального плану складає звіт за такою схемою:

ЗВІТ

про роботу студента __ курсу ________________ факультету Дніпропетровського національного університету,

який проходив педагогічну практику в СШ № ____

в період із____по 200__ р.

1. Школа. Клас. Прізвище вчителя-методиста з предмета, групового керівника, методиста кафедри педагогіки та психології.

2. Характеристика школи (матеріальна база, педагогічні кадри, учнівські організації).

3. Навчально-методична робота.

Кількість і загальна характеристика відвіданих уроків із предмета, проведених учителями і студентами-практикантами, уроків з інших предметів, проведених учителями, під час проходження педпрактики в школі. Оцінка відвіданих уроків: кращі з них (обґрунтування). Участь в обговоренні відвіданих уроків (вчителів, студентів).

Кількість і характеристика проведених уроків. Підготовка до уроку. Використання ТЗН та інших сучасних засобів і методів інтенсифікації навчального процесу. Сильні й слабкі сторони уроків. Оцінка своїх уроків: що вдалось і в чому виникли труднощі; який ступінь особистого задоволення проведеними уроками.

Участь у перевірці зошитів учнів, проведенні додаткових занять зі свого предмета з невстигаючими учнями, виготовлення наочних посібників.

Ознайомлення з навчальною програмою, календарним планом, зауваженнями. Опрацювання спеціальної літератури (вказати).

Участь у роботі методичного об'єднання школи, ознайомлення з методичним кабінетом. Участь у роботі педагогічної ради, нарад за участю директора тощо. Ознайомлення з планом роботи школи.

4. Позакласна робота зі свого предмета.

Участь у роботі гуртка, проведення шкільних олімпіад із предмета й предметних тематичних вечорів, КВК, оформлення методичного кабінету, виготовлення наочних посібників. Оцінка результатів.

5. Виховна робота з класом.

Коротка характеристика класу (скільки учнів, хлопчиків і дівчаток, актив класу), успішність і якість знань учнів класу. Зміст виховної роботи. Труднощі під час підготовки та проведення позакласних заходів. Оцінка результатів. Характеристика роботи з батьками учнів.

6. Висновки педагогічної практики. Позитивні сторони й недоліки в процесі практики. Побажання і пропозиції.

/Дата/ /Підпис студента-практиканта/

Примітка. 1. Усі звітні документи повинні бути готові до моменту проведення підсумкової конференції в школі.

2. Під час оцінювання педагогічної діяльності студента в період практики враховуються його самостійність, творчий пошук, добросовісне ставлення до роботи, стан звітної документації з практики, характеристика студента, видана школою, зауваження вчителів та адміністрації школи, де студент проходив практику.

Психолого-педагогічні методи проведення науково-дослідної роботи Методика вивчення міжособистісних відносин у класі

У кожному колективі з моменту його виникнення починає формуватися складна мережа міжособистісних відносин формального і неформального характеру. Формальні відносини (у спеціальній психологічній літературі дедалі більшого поширення набуває термін "оформлення") – це такі відносини відповідальної значимості, у які вступають між собою члени колективу, виконуючи свої прямі навчальні, службові, суспільні функції. Це – відносини типу "учень - учитель", "директор - учитель - учень" і т.д. Для їх структури характерні позиції керівництва і підпорядкування.

На основі формальних завжди створюються неформальні відносини - це симпатії і антипатії, прихильність і ворожість, повага, дружба, що виникають між членами колективу в процесі спілкування і взаємної діяльності. На відміну від системи формальних відносин у цих позиція і місце кожного залежить від особистісних особливостей – характеру, ставлення до себе, суспільства, праці, колективу. Структуру неформальних відносин можна подати у вигляді такої ієрархічної градації чи позицій статусів: 1 – лідери; 2 – ті, яким надають перевагу; 3 – аутсайдери; 4 – ті, яким не надають перевагу.

Практика і спеціальні дослідження переконливо свідчать, що високий рівень навчально-виховної роботи в школі – це заслуга не тільки професійної майстерності педагогів і адміністрації, але й тих відносин, що складаються в класі між викладачами й учнями, а також між самими школярами. Сучасний педагог повинен уміти на основі навчальної та суспільно корисної діяльності розбиратися у формуванні системи міжособистісних відносин усвідомлено, з належним педагогічним тактом і здатністю спрямовувати їх розвиток. Розроблені сучасними соціальними психологами методики міжособистісних відносин у первинній групі з успіхом можуть бути застосовані як для оптимізації індивідуального підходу до особистості, так і до всієї групи, а також під час планування і реалізації планів виховної роботи.

Найпоширенішою в школі є так звана соціометрична методика. Існує кілька її модифікацій і варіантів, адаптованих до конкретних умов і найбільш типових ситуацій навчально-виховного процесу сучасної школи. Вони дають можливість визначити місце кожного учня в системі міжособистісних відносин, визначити його позицію, статус, а також ієрархію статусів усіх учнів кожного класу.

Суть методики досить проста: всім учням класу пропонується кілька питань, що являють собою вибір партнера за визначеним видом діяльності (навчання, праця, спорт, відпочинок і т.д.). У літературі можна побачити такі питання: "Уяви собі, що ти капітан команди КВК, із позиції даної ролі оціни і вибери собі партнерів". "Ваш клас буде брати участь у змаганні КВК. Хто з однокласників, на твою думку, може бути капітаном команди ?" "Тобі доручили провести диспут. Кого зі своїх товаришів ти взяв би помічником?" "Коли тобі буде що-небудь незрозуміло в домашньому завданні, до кого з товаришів ти звернешся в першу чергу?" "Із ким би ти разом хотів провести канікули?".

Таким чином, критерієм вибору є конкретна змістовна діяльність. Ця діяльність як основа вибору називається соціометричним критерієм.

Перед початком опитування дослідник отримує звіт про кількість учнів кла-су, проводить своєрідну соціометричну розминку (встановлює контакт з учнями, готує їх до майбутнього опитування), інструктує, роздає соціометричні картки. Після того як учні їх заповнили, тобто відповіли на поставлені питання, картки обробляють і відповідей переносять на так звані матриці вибору (табл.4). Їх число відповідає числу критеріїв. Матриця вибору є основою для соціометричного аналізу, а також на її підставі будується матриця взаємних виборів.

У результаті цього легко виміряти індекс групової згуртованості, що визначається як відношення числа взаємних виборів до теоретично можливої для даного класу кількості.

Референтністъ групи – відношення числа взаємних позитивних виборів у класі до загального числа всіх позитивних виборів. У нашому випадку індекс референтності дорівнює 0,25.