Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Usi_pitannya.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
2.83 Mб
Скачать

8. Схарактеризуйте класифікації нафт і природніх горючих газів

Нафти характеризуються багатьма властивостями, за якими може бути проведена класифікація. Дотепер запропоновано багато класифікацій, але ні одна з них не є універсальною.

Серед хімічних найбільш поширеною є класифікація, яка побудована за груповим вуглеводневим складом. Виділяють п'ять класів нафт: метанові, метаново-нафтенові, нафтенові, метаново-нафтено-ароматичні і нафтеново-ароматичні.

Широко використовується технологічна класифікація, в основу якої покладено якість та вихід нафтопродуктів. За вмістом сірки виділяють три класи нафт: малосірчисті (до 0.5 %), сірчисті (0.51-2.0%) і високосірчисті (2.0 %). За виходом фракцій до 350°С поділяють на три типи: Т1 вихід понад 45 %, Т2 - 30-45 % і Тз менше 30 %. За вмістом твердих парафінів нафти поділяють також на гри види: малопарафінисті - до 1.5%, парафінисті 1.51-6.0% і високопарафінисті - більше 6 %.

В практиці ще вживається дещо умовний поділ па легкі нафти переважно з густиною до 820 кг/м3 , середні - 820 - 900 кг/м3 , важкі нафти - більше 900 кг/м3 .

За сумарним вмістом смол і асфальтенів нафти ділять на: малосмолисті - до 10%, смолисті - 10-20% і високосмолисті - 20%.

Ще доцільно ділити нафти за величиною в'язкості та характером руху на звичайні (ньютонівські) і структурні (неньютонівські). Можна поділяти і за ступенем окислення, метаморфізації та багатьма іншими факторами.

В літературі описано дуже багато різних класифікацій газів.

В.В.Бєлоусов ділить гази на: 1) гази біохімічних реакцій; 2) гази повітряного походження; 3) гази хімічною походження; 4) гази радіоактивного походження. Гази земної кори є сумішами різних за походженням газів.

В.Л.Соколов ділить гази па типи за умовами знаходження цих газів, наприклад: гази атмосфери, гази осадових порід і т.д. Є ще хімічна класифікація газів. В основу її покладено три групи газів, які найбільш часто зустрічаються в природі. Це вуглеводневі, вуглекислі і азотні гази. В назві типу відображення знаходять тільки ті гази, вміст яких перевищує 20 %. Назви газів ставлять в порядку їх вмісту, наприклад, вуглеводнево-вуглекисло-азотні або азотно-вуглеводневі і т.п. У практиці поділяють гази на сухі (бідні) і жирні (багаті). До сухих переважно відносять гази, де етану, пропану і бутанів мало, а вміст конденсату не перевищує 10 см33 . До жирних відносять гази з підвищеним вмістом етану, пропану і бутанів, їх сума зазвичай перевищує 5%, а вихід конденсату здебільшого становить понад 30 см33.

9. Схарактеризуйте газовий конденсат:поняття,склад,властивості

Суміші, в яких рідкі вуглеводні знаходяться в пароподібному стані в газах називають газоконденсатними. Вони в стандартних умовах являють собою рідини, переважно прозорі, безколірні, іноді слабокоричневого або зеленуватого відтінку. До конденсатних відносять гази, вміст конденсату яких становить понад 50 см3/м . Конденсатність газів коливається в межах від 0 до 600-800 см'/м1 і вище. Основну частин)' газоконденсатів складають фракції, які википають до температури 250 °С, рідше до 300°С і лише незначна їх частина википає при температурі вище 300°С. Газоконденсати більше як на 90% складаються з вуглеводнів, нерідко в них міститься силікагелеві смоли -до 3.7%: асфальтени як правило відсутні або ж їх вміст дуже малий - 0.02-0.06%. В деяких газоконденсатах міститься парафін - до 4%. Великий вміст парафінів спостерігається в глибокозалягаючих конденсатах, де тиски перевищують 20 МПа. Молекулярна маса 109-170. Як правило в конденсатах переважають алкани, менше цикланів, і ще менше аренів. В бензиновій фракції газоконденсатів переважають метанові ВВ. Із зростанням глибини залягання, тобто із збільшенням тиску і температури зростає кількість ароматичних вуглеводнів. Оскільки розчинність вуглеводнів у газах зростає прямопропорційно тиску і температурі, і оберненопропорційно їх молекулярній масі, то при зниженні тиску перш за все конденсуються високомолекулярні сполуки асфальтени, смоли, тверді парафіни, арени, і в добутому конденсаті росте доля низькомолекулярних вуглеводнів у зв'язку з чим зменшується його густина. Вміст сірки в конденсатах незначний і коливається в долях %. Кількість і склад смол в газоконденсаті залежить від генетичного типу конденсату і наявності в покладах нафтової облямівки. Від нафт газоконденсати відрізняються тим, що в них практично відсутні важкі фракції та вони не утворюють самостійних скупчень і являють собою групу речовин, перехідних між нафтою і природніми газами. Кількісний склад їх залежить від кількісного співвідношення нафти і газу та їх складу, а також термобаричних умов залягання. Конденсати характеризуються тими ж основними параметрами, що й нафти: густиною, в'язкістю, температурою застигання. Густина конденсатів залежить від їх фракційного молекулярного складу і коливається в межах 0.698-0.840 г/см'. На густину конденсату може впливати режим роботи свердловини. В'язкість конденсатів змінюється від 0.5 до 1.5 мПа/с. Температура застигання залежить від вмісту парафінів і є нижчою 0°С. Температура початку кипіння є порівняно малою і коливається в межах 24-92°С. Розрізняють сирий і стабільний конденсат. Сирий - це конденсат, який видобутий на поверхню. В цьому випадку в рідких ВВ розчинені газоподібні компонент Його отримують безпосередньо в промислових сепараторах при відповідних температурах і тисках. Стабільний конденсат отримують шляхом дегазації сирого конденсату і який складається з рідких ВВ -пентану і вище.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]