38. Розкрийте суть заходів, які здійснюються для якісного розкриття продуктивних пластів в процесі буріння нафтовнх і газових свердловин.

Якісне розкриття продуктивних пластів в процесі буріння нафтових і газових свердловин полягая в запобіганні проникненню в пласт прісної води із бурового розчину. Це рішення досягається при розкритті пласта буровим розчином з низькою водовіддачею, додачею в нього поверхнево-активних речовин (ПАР), і використання промивної рідини, приготовленої на нафтовій основі, газоподібних агентів, двохфазних і трьохфазних пін. Глинисті розчини при розкритті Продуктивних пластів, повинні мати мінімальну водовіддачу і в цей же час утворювати тонку, міцну кірку. Такі умови задовільняють піни, які володіють високою колоїдністю, яку вони отримують після обробки різними реагентами і внаслідок добавок бентонітових

39. Схарактеризуйте природні режими нафтових і газових покладів: поняття, рушійні сили, чинники впливу та характер проявлення.

Режими нафтогазоносних пластів залежить від того основного (домінуючого) виду енергії, який діє в нафтовому або газовому покладі. Іншими словами режим роботи пласта – це характер проявлення його рухомих сил, що залежить від природних енергетичних властивостей пласта, а також в деяких випадках і від заходів, які проводяться при його розробці. Від режиму роботи нафтогазоносного пласта залежить коефіцієнт видобутку вуглеводнів.

Режими нафтових пластів

Режими нафтових пластів поділяють на 5 типів:

1. Водонапірний режим. Він в свою чергу поділяється на простий водонапірний режим і ефективний водонапірний режим.

2. Пружній режим.

3. Газонапірний режим, його ще називають режимом газової шапки.

4. Режим розчиненого газу.

5. Гравітаційний режим.

Водонапірний режим

При водонапірному режимі основною рухомою силою, яка примушує нафту переміщуватись по пласту в напрямку видобувної свердловини є напір крайових, або підошвенних вод.

Крайові води ще називають периферійними, контурними, законтурними (це синоніми даного поняття). Вони характеризуються двома контурами нафтогазоносності (зовнішнім і внутрішнім). Підошвенні води характеризуються тільки одним контуром нафтогазоносності – зовнішнім.

В процесі експлуатації покладу нафти дебіт і тиск при водонапірному режимі залишається майже постійним якщо не порушується баланс між відбором рідини із пласта і поступленням води в пласт з області живлення, або при штучній підтримки пластового тиску шляхом закачки води через нагнітальні свердловини за межами контуру нафтоносності.

Ефективним водонапірним режимом називають водонапірний режим коли нафтоносний пласт має майже вільний гідродинамічний зв’язок з областю живлення. Це там де в пласт проходить інтенсивне поповнення води за рахунок атмосферних опадів і внаслідок води, яка поступає від танення льодовиків, або з інших джерел. Область живлення не є ізольованою від природного резервуару в якому знаходиться нафтовий поклад якимись тектонічними розривами. Віддаль області живлення від нафтового покладу невелика (в межах не більше як 10-15 кілометрів). Коефіцієнт нафтовіддачі при ефективному водонапірному режимі сягає 0,8. Прикладом нафтового покладу з ефективним водонапірним режимом може служити режим роботи покладу в міоценових відкладах Новогрозненського родовища, де вода в природний резервуар поступає з області живлення, так званих Чорних гір Північного Кавказу.

При простих водонапірних режимах коефіцієнт нафтовіддачі з природних резервуарів, як правило, набагато менше в порівнянні з тими природними резервуарами в яких діє ефективний водонапірний режим. В більшості з пластів, де існують прості водонапірні режими коефіцієнт нафтовіддачі не перевищує 0,4-0,5. Прості водонапірні режими, як правило, проявляються в комбінації з іншими режимами, частіше всього з такими, як пружній режим і режим розчиненого газу в нафті. Прикладом родовищ нафти з простими водонапірними режимами в комбінації з пружним режимом і режимом розчиненого газу в нафті можуть служити родовища нафти Передкарпатського прогину (Старосамбірське, Долинське, Струтинське та інші).