28. Охарактеризуйте основні нафтогазоносні регіони і сучасний стан видобутку нафти і газу в Україні.

В межах України наявні три нафтогазоносні регіони: східний – Дніпрово-Донецький Донецька западина; Західний – Західно-український регіон: Волино-Подільська газонафтоносна провінція, Передкарпатська нафтогазоносна провінція, Карпатська складчаста нафтогазоносна область, Закарпатська газоносна область, Південний – Кримська нафтогазоносна провінція.

Найкраще досліджений західноукраїнський регіон, в межах якого промисловий видобуток нафти ведеться ще з другої половини ХІХ ст. Ще недавно він займав першще місце по видобутку нафти і газу по Україні. Однак протягом 1958 –1959 рр центр газовидобувної промисловості перемістився в новий нафтогазоносний регіон – Дніпрово-Донецьку западину.

Всі ці регіони перспективні для розвідки на нафту та газ.

В ДДЗ відкрито 180 родовищ нафти і газу, в яких газ становить 74,5% нафта – 18,6 % і конденсат – 6,9 %. В стартиграфічному розрізі ДДЗ виділяється 8 продуктивних комплексів: мезозойська, нижньопермськокамяновугільна, середньокамяновугільна, верхньовізейський, турнейсько-нижньо візейська, девонський, докембрійський.

В західно-українському регіоні нафтогазоносність повязана з Волинсько-Подільським краєм: Східно-Європейської платформи, передкарпатським передовим прогином, складчатими карпатами і Закарпатським внутрішнім прогином. Продуктивні горизонти в цьому регіоні зустрічаються в палеозойських, мезозойських, кайнозойських відкладах. В основному нафта та газ видобуваються у Передкарпатській НГП. Основними продуктивним товщами є теригенні утворення крейди, палеогену і неогену.

Причорноморсько-кримську провінцію складають нижньо і верхній докембрій, палеозой, мезозой.

Нижньокрейдовий комплекс характеризується регіональною нафтогазоносністю і є одним із основних обєктів для пошуку покладів.

В даний час Україна видобуває біля 4 млн т нафти і біля 20 млрд м³ газу. За обсягом використання газу Україна займає 3 місце в Європі, а за імпортом 1 місце. Україна володіє найбільшою потужністю підземних сховищ газу ( 12 газосховищ, потужністю 32 млрд.) Потужність газопровідної системи 230 млрд м³ газу. Максимальний видобуток нафти в Україні був 1972 році – 14, 5 млн т, а газу в 1970 р – 69 млрд м³. В Україні розроблена і прийнята програма “ Нафта і газ в Україні до 2010 р”.

29. Схарактеризуйте основні нафтогазоносні регіони та сучасний стан видобутку нафти і газу у світі.

Світове використання енергоресурсів, отриманих із різних джерел, наприкінці другого тисячоліття становило близько 10 млрд т умовного палива за рік.. Із використаних енергоносіїв об'єм нафти сягав близько 40 %, вугілля — 28, природного газу — 23, ядер­ної енергії — близько 6, інших видів енергії — 3 %. Отже, нині основними енергоносіями є нафта, вугілля і природний газ.

За оцінкою фахівців, початкові видобувні ресурси нафти на Землі ста­новлять 320 млрд т, природного газу — 340 трлн м³. На початок 2003 р. у світі було видобуто понад 130 млрд т нафти і близько 75 трлн м³ природно­го газу. Величина невиявлених ресурсів: 64 млрд т нафти та 128 трлн м³ газу. Отже, за загальноприйнятими оцінками належить ще виявити близько 20 % початкових ресурсів нафти і 38 % ресурсів газу. При цьому слід зазначити, що оцінки ресурсів вугле­воднів є умовними. Вони відображують певний рівень геологічної вивче­ності надр, техніко-технологічних засобів видобутку нафти, економічні умови розвідки і розробки родовищ. Тому не дивно, що, незважаючи на інтенсивне освоєння ресурсів нафти і газу, їх величини в останні деся­тиліття практично не зменшуються, у зв'язку з чим перспективи забезпе­чення країн нафтою і газом є достатньо оптимістичними.

Наприкінці 2002 p. найбільші доведені запаси нафти були зосереджені в п'яти країнах: Саудівська Аравія (36,4 млрд т), Ірак (15,7 млрд т), Абу-Дабі (12,6 млрд т, Іран (12,5 млрд т), Венесуела (10,7 млрд т). На їх част­ку в загальносвітових запасах припадає 62, а разом з Росією — майже 67 %. Три чверті запасів нафти розташовані на територіях дев'яти держав, вклю­чаючи, крім вишеперелічених, Мексику (4,0 млрд т), Лівію (4,1 млрд т) і Китай (3,4 млрд т). При цьому в країнах Близького і Середнього Сходу в 2002 р. було видобуто близько 1,1 млрд т, або майже третину сумарного світового видобутку нафти.

Основні запаси газу розташовані в регіонах Східної Європи і країнах СНД (56,7 трлн м³), а також Близького і Середнього Сходу (52,5 трлн м⁵), шо становить 72,6 % світових запасів газу. Значні запаси має Росія (48,1 трлн м³) та Іран (23,0 трлн м³). Разом з Катаром (11,2 трлн м³), Са­удівською Аравією (6,0 трлн м³) та Абу-Дабі (5,6 трлн м³) вони мають 93,9 трлн м³, або 62,8 % світових доведених запасів газу. Решта 37,2 % розмішені в 17 країнах, доведені запаси яких змінюються у межах від 1,2 до 4,5 млрд м³ До них належать Туркменистан (2,9 трлн м³), Узбекистан (1,9 трлн м³), Казахстан (1,8 трлн м³), Лівія (1,3 трлн м³), Норвегія (1,2 трлн м³), а також Україна, на частку якої припадає 1,1 трлн м³ або 0,77 % світових запасів.

Основний видобуток газу нині зосереджений в Росії, Нідерландах, Норвегії, Великобританії, Ірані та інших державах, що миють гігантські за­паси.

За останні десятиліття збільшується видобуток нафти і газу на аква­торіях морів та Світового океану. Понад 30 країн здійснюють промисловий видобуток нафти і газу в межах акваторій, а понад 80 — ведуть пошуково-розвідувальні роботи. Нині понад 25 % світового видобутку нафти і газу припадає на акваторії.

Наприкінці другого тисячоліття щорічний видобуток нафти у світі ста­новив близько 3450 млн т, газу — 2400 млрд м³. В Україні видобуток наф­ти з газовим конденсатом у 2002 р. становив близько 4 млн т, природного газу — 18,2 млрд м³. Максимального видобутку нафти в Україні було досяг­нуто в 1972 р. — 14,5 млн т, а газу в 1975 р. — 68,7 млрд м³. Потім видобу­ток вуглеводнів почав зменшуватися. За 20 років розробки нафтових родо­вищ дебіт свердловин зменшується від 6 до 20 раз, а річний видобуток наф­ти з таких родовищ не перевищує 0,8 % їх початкових запасів.

На пізню стадію видобутку нафтова галузь уже вступила в Канаді, Росії, Румунії, США, а на підйомі — у Бразилії, В'єтнамі, Індонезії, Іраку, Нігерії та ін. У Росії частка важковидобувних запасів нафти в загальному балансі перевищила 55 %.

За максимальним варіан­том прогнозу Світової ради з енергетики в 2020 р. попит на енергоносії по­двоїться і споживання нафти може перевищити 4 млрд т за рік, а її частка в енергобалансі становитиме 26 %. Споживання природного газу може збільшитися до 4 трлн м³ і становитиме 21 % від усіх енергоносіїв. За про­гнозами в Україні в 2005—2010 pp. споживання нафти становитиме 50— 60 млн т, а газу — близько 70—75 млрд м³. Зазначимо, шо починаючи з 1991 р. спостерігається стійка тенденція зниження об'ємів споживання при­родного газу.

Поточні нерозвідані ресурси вуглеводнів в Україні сягають понад 50 % початкових і в цілому оцінені в 4978,3 млн т ум. п., у тому числі нафти з конденсатом — 1137,1 млн (23 %), газу — 3841,2 млрд м³ (77 %). При цьо­му третина нерозвіданих ресурсів газу і 19 % нерозвіданих ресурсів нафти припадають на акваторії Чорного та Азовського морів. За умови належного освоєння нерозвідані ресурси вуглеводнів спроможні сформувати потужну базу запасів і видобутку нафти, конденсату та газу і збільшення впродовж наступних 10 років видобутку нафти з конденсатом щонайменше в 1,5, га­зу в 1,7-2 рази. Успішність відкриття родовищ за весь післявоєнний період в Україні була на рівні 30—36 %, що значно більше, ніж у США.

Нині, коли практично вичерпано фонд антиклінальних пасток до гли­бин 4-5 км, пошуки родовищ нафти і газу, пов'язаних з неструктурними пастками, є одним з актуальних завдань нафтогазової геології. Успішність пошуків цих пасток залежить від виявлення закономірностей їх просторо­вого розташування. Методичні прийоми для їх виявлення розробляють про­відні наукові інститути та організації. Комплексування сейсмороз­відки, буріння, геофізичних досліджень у свердловинах, циклостратиграфічних, стратиграфічних, аерокосмічних та інших методів дало змогу вия­вити численні нафтогазоперспективні об'єкти в усіх регіонах. Особливе значення мають пастки, пов'язані з літологічним виклинюванням і фаціальним заміщенням порід, стратиграфічними незгідностями, породами кристалічного фундаменту, рифогенними спорудами тощо. Саме до такого типу пасток приурочені значні світові запаси нафти і газу.