78. Розкрийте суть і завдання дослідно-промислової розробки покладів нафти і газу та методику закладання при цьому свердловин.

Для промислової оцінки відкритих родовищ не­обхідно передбачити їх пробну експлуатацію.

ДПР (або пробна експлуатація) — це початковий період розробки наф­тового (газового) родовища або його частини розвідувальними і випереджу­вальними (першими добувними) свердловинами для одержання потрібної кількості інформації, яку використовують для обґрунтування системи і по­казників промислової розробки і складання її технологічної схеми (проек­ту) та проекту облаштування промислу.

ДПР газоносного об'єкта розробки є прискореним методом освоєння ро­довищ, який передбачає припинення розвідувального буріння на більш ранній стадії розвідки до затвердження запасів у ДКЗ і введення родовища в розробку на базі оперативної оцінки запасів газу з дорозвідкою покладів У процесі розробки родовища.

ДПР нафтового об єкта розробки є сукупністю робіт, що поєднує проб­ну експлуатацію об'єкта з розробкою першочергової репрезентативної його Ділянки для одержання даних стосовно особливостей процесу нафтовилу-чення в промислових умовах, що необхідно для проектування розробки об'єкта в цілому.

В процесі ДПР одержують дані як для уточнення підрахункових пара­метрів, так і для підвищення надійності визначення технологічних параметрів покладів для раціональної промислової розробки. Зокрема, за дани­ми ДПР установлюють:

• межі продуктивності, оптимальні робочі дебіти, заходи для інтен­сифікації припливів;

• характер зміни в часі пластових і устєвих тисків, а також депресій на пласт залежно від відбору флюїдів;

• фільтраційні властивості продуктивних пластів, гідро- і газодинамічні зв'язки різних частин родовища із законтурною зоною;

• режими покладів;

• умови і можливі шляхи прориву пластових вод (а для газонафтових покладів — і газу);

• поточні і можливі кінцеві коефіцієнти нафто- і газовилучення;

• можливості сумісної і суміснороздільної експлуатації;

• поведінку насиченого флюїдом колектору для оцінки допустимих де­пресій без зруйнування скелета породи;

• інтерференцію свердловин;

• раціональні способи експлуатації добувних свердловин;

• можливі методи впливу на пласт для підвищення коефіцієнта вилу­чення нафти та інтенсифікації процесу розробки;

• експлуатаційні об'єкти, черговість їх введення в розробку.

Для вирішення зазначених завдань використовують геологічні, гідроди­намічні, геофізичні і лабораторні методи досліджень.

ДПР здійснюється відповідно до проекту протягом 1—3 років. Під час планування термінів початку і закінчення ДПР, темпів розбурювання, об­сягів видобутку нафти і газу, обсягів видів дослідницьких робіт враховують як геолого-економічні фактори, так і технічну оснащеність підприємств. Невеликі нафтові родовища і більшість газових і газоконденсатних (у разі забезпечення збору конденсату) родовищ можна вводити у ДПР одразу ж після завершення попередньої оцінки. Причому для невеликих газових ро­довищ, розробка яких може здійснюватися кількома свердловинами, про­ект ДПР з поточними корективами може бути і проектом розробки.

Багатопокладні середні і значні за запасами родовища можна вводити в ДПР частинами, починаючи з першочергових об'єктів розробки.

На великих нафтових родовищах створюються репрезентативні до­слідно-промислові ділянки, на яких визначається елемент подальшої систе­ми розробки всього родовища. Для цього в межах такої ділянки за спе­ціально складеними технологічними схемами після завершення оцінки ро­довища проводяться буріння випереджувальних нагнітальних і добувних свердловин, дослідне закачування води і видобуток нафти, інші технологіч­ні заходи.

У процесі ДПР мають бути одержані необхідні дані для підрахунку за­пасів нафти і газу об'ємним методом. Для основних газових покладів неве­ликих родовищ можуть бути підраховані запаси вільного газу і за методом падіння тиску, підготовлені зведені дані для складання технологічної схеми розробки.

Завдання ДПР вирішуються шляхом буріння і експлуатації розвідуваль­них і випереджувальних експлуатаційних свердловин (ВЕС) у процесі вико­нання наміченої програми дослідницьких робіт. Розвідувальні свердловини в період ДПР закладають з урахуванням імовірного розташування майбутніх експлуатаційних свердловин, а їхні конструкції мають відповідати вимогам експлуатації. Загальна кількість продуктивних розвідувальних і випереджу­вальних експлуатаційних свердловин не має перевищувати кількості сверд­ловин, потрібних для раціональної розробки покладу.

Системи розташування ВЕС. ВЕС — це вибіркові свердловини із числа намічених у технологічній схемі розробки, які бурять і вводять в експлуа­тацію в першу чергу в період ДПР або на початку промислової розробки покладу для одержання додаткових геолого-промислових даних.

У період ДПР ВЕС бурять за рахунок обсягу експлуатаційного буріння. Окрім прямого призначення, в них проводять ті чи інші розвідувальні ро­боти (відбір керна, промислово-геофізичні, гідродинамічні дослідження то­що). У деяких випадках на багатопокладних родовищах передбачається по­глиблення ВЕС на 250 м нижче наміченого об'єкта для розвідки горизон­ту,що залягає нижче.

Обсяг дослідницьких робіт у ВЕС і розвідувальних свердловинах має бути приблизно однаковим.

Система розташування ВЕС має відповідати експлуатаційній мережі з урахуванням розвідувальних завдань. Найпоширеніші два способи розташу­вання ВЕС:

• за розрідженою мережею з охопленням усієї площі покладу;

• за мережею, передбаченою технологічною схемою розробки.

Перший спосіб дає можливість досягнути високих темпів і ефектив­ності освоєння родовища (покладу), але збільшує ризик буріння «порожніх» експлуатаційних свердловин унаслідок його недорозвіданості. Цей спосіб застосовують під час розвідки нафтових і, здебільшого, газових і газокон­денсатних родовищ (покладів), які характеризуються простою геологічною будовою, наявністю витриманих продуктивних пластів і фізико-географіч­ними умовами, що дає змогу без значних попередніх витрат у короткий термін охопити всю площу покладу рідкісною мережею експлуатаційних свердловин. Одночасно можуть бути пробурені поодинокі розвідувальні свердловини.

На великих нафтових покладах різновидом цієї системи є випереджу­вальне першочергове буріння на дослідно-промислових ділянках нагніталь­них свердловин розрізувальних рядів.

В умовах простої геологічної будови у найсприятливіших місцях бурять «кущі» і батареї експлуатаційних свердловин, що полегшує їх облаштуван­ня і організацію видобутку нафти. Перші «кущі», звичайно, розташовують біля пошукових і розвідувальних свердловин, що дали промисловий при­плив нафти.

Буріння ВЕС за мережею, передбаченою технологічною схемою, здій­снюється з випереджувальним розбурюванням дослідно-промислової ді­лянки. При цьому ВЕС закладають за принципом «від відомого до неві­домого» (повзуча система). Перші ВЕС бурять поблизу продуктивних по­шукових і розвідувальних свердловин. Кожну наступну свердловину закла­дають після закінчення буріння попередньої. Ризик буріння «порожніх» свердловин при цьому мінімальний, але процес розвідки і освоєння родовища сповільнюється.

Цей спосіб застосовують переважно на нафтових покладах складної бу­дови, які відрізняються зональним і переривчастим характером поширення колекторів. Одночасно із бурінням ВЕС на досліджуваних ділянках продов­жується буріння розвідувальних свердловин, а також можуть бути проведені деталізаційні польові геофізичні роботи.