Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi.docx
Скачиваний:
47
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
169.38 Кб
Скачать
  1. Поняття «культура» його походження і розвиток.

Вивчення «культури» не є простим процесом, причина в тому, що на сьогоднішній день нема єдиноприйнятого визначення, що таке «культура». Підраховано,що їх уже понад 500. Причина в тому, що культура закріплює у предметній формі людську свідомість, яка у кожної людини інша. Слід розрізняти термін «культура» від «феномену культури». Термін «культура» походить від латинського терміну «культус» - що означає землеробська праця, обробіток грунту. У 1 ст. до нашої ери відомий римський оратор Марк Ціцерон у своїй праці «Тускуланські бесіди» вперше почав вживати цей термін для означення рівня освіченості, вихованості людини. Ціцерон обґрунтовував це тим, що ці якості у людини так важко формувати, як і обробляти землю. З того часу у цьому розумінні слова, термін «культура» входить у всі європейські мови в тому числі і в Українську.

Отже, культура – це сукупність всіх матеріальних та духовних цінностей вироблених людством за його історію, а також сам процес створення і розподілу цих цінностей.

  1. Складові частини культури

За змістом культура поділяється на художню – це всі види мистецтва, освіта, книгодрукування, література. Науково-технічну – це науково-технічна інформаційна освіта, всі досягнення науки. Побутову культуру, вона охоплює всі форми культури вироблені на виробництві і в побуті. Одночасно вся культура всі її прояви поділяються на дві велику частини. Перша – матеріальна культура, вона охоплює всі предметні носії культури та всю діяльність людини по їх виготовленню. Зокрема, сюди входить все матеріальне, створене людиною для свого проживання. Крім того, опрацьовані людиною явища природи, які нею використовуються.

Друга частина – духовна культура. Вона є першою і головною, і включає в себе релігію, виховання, освіченість, духовність, моральність і т.д. Матеріальна і духовна культури нерозривно зв’язані між собою. Вони становлять єдине ціле, формуючи світ культури, який творить виключно людина, як навколо себе, так і в собі. Одночасно культура може існувати у формі інших систем. Наприклад, українська культура може поділятись і за своїми носіями(молодіжна культура, студентська, жіноча і т. д.)Таким чином виходячи з вище сказаного можна сформувати більш-менш об’єктивне визначення, що таке культура. Культура – це сукупність всіх матеріальних та духовних цінностей вироблених людством за його історію, а також сам процес створення і розподілу цих цінностей.

  1. Наступність та форми існування культури.

Матеріальна культура — перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища проживання. Сюди включається також необхідний і достатній набір технологій для збереження і розвитку цього середовища. Матеріальна культура створює і задає рівень життя суспільства, формує матеріальні запити людей і пропонує засоби їх задоволення.

Матеріальна культура включає в себе такі елементи, як породи тварин і сорти рослин, ґрунти і природні речовини (ресурси), які зазнали обробки. До матеріальну культуру входять також: будівлі і споруди, інструменти та обладнання для будь-яких видів діяльності, шляхи повідомлення і засоби транспорту, зв'язок і засоби зв'язку, технології.

До неї відносять продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей.

Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура - це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості. інформаційна культура — її основою є знання про інформаційне середовище, закони його функціонування, уміння орієнтуватися в інформаційних потоках, ефективної життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Фізична культура — перетворення біологічного начала в самій людині; формування соціально необхідних навичок, умінь і якостей людського тіла.

В основі фізичної культури лежить домашня фізична підготовка, що включає розвиток координації рухів всього тіла дитини (формування макро-дій) і артикуляційного апарату (мікро-рухи щелепно-лицевих м'язів, органів дихання і травлення). Інакше кажучи, це вирішення такого відповідального завдання, як навчання мови, прямоходінню, переміщенню предметів, гігієнічним правилам, культивування відмінностей у поведінці за статевими або віковими ознаками.

  1. Предмет і завдання курсу «Історія української культури»

Курс історія української культури спрямований на збагачення і розширення гуманітарної підготовки студентів, формування творчості активності майбутніх фахівців; ця навчальна дисципліна дає уявлення про етапи історичного розвитку, культури, забезпечує розуміння зв'язку всіх складових культури - мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання, усіх форм духовні цінностей, формує світогляд.

Завданням курсу є розвинути у студентів почуття патріотизму, національної свідомості, високого рівня духовності, адже саме навернення людей до культури у її глибокому розумінні сприяє утвердження загальнолюдських цінностей. При цьому не ставиться завдання зробити студентів професіоналами у царині літератури, мистецтва, музики, моралі тощо. Однак не може бути кваліфікований фахівець, який не має поняття про справжню культуру виробництва, дизайн, культуру управління, мовлення тощо. Історія культурУкраїни. Вивчає культурні та мистецькі надбання народів, що проживали і проживають на території нинішньої України.

Об'єктом дослідження І вивчення є пам'ятки духовної і матеріальної культури, створені а продовж століть і зафіксовані в тих чи Інших формах. Історія культури вивчає пам'ятки духовної культури в усній формі: казки, міфи, легенди, пісні, думки, прислів'я, тощо. Серед визначених об'єктів матеріальна культура - пам'ятки, трипільської, черняхівної, скіфської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Сюди входять пам'ятки архітектури, хатнє начиння, одяг, сільськогосподарський реманент, твори декоративного мистецтва тощо. Отже, цей предмет охоплює широкий спектр людської діяльності, пов'язаної духовною і матеріальною спадщиною та набутками сучасників.

  1. «Історія української культури» в наукових дослідженнях

Видатні діячі культури високо цінували українську культуру .Українські думи, що через століття передавалися українськими кобзарями, характерні розмахом козацької відваги та філософською вдумливістю. Її творці-професіонали : Г.Сковорода, І.Котляревський, Т.Шевченко. Настільними книгами повинні стати твори П.Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є.Грибінки та інших, котрі викривали суть національного та соціального гноблення.Надзвичайно глибокого розвою українська культура, а особливо наша мова, набули у творчості А. Метлинського, М.Костомарова, П.Куліша, М.Шашкевича, Л.Глібова, М.Вовчок, С.Руданського, І.Нечуя-Левицького та інших.

Ще в княжу добу видатні державні та релігійні діячі, не усвідомлюючи феномену культури, як цілісного явища, уже глибоко розуміли значення для розбудови держави. Про це свідчать діяльність князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Ярослава Осмомисла та ін..Належний вклад у розробку феномена культури зробила українська культурологічна думка ХVІ ст. (Юрій Дрогобич,Павло Русин, Станіслав Оріховський). У козацьких літописах було висунуто теорію розвитку культури, яка ґрунтувалася на виділенні характерних рис українців (героїзм, волелюбність, товариськість, лицарська вірність, почуття гідності).

У науковому відношенні більш вираженою була культурологічна концепція Кирило-Мефодіївського братства, яка висунула ідею звільнення слов’янських народів від гнобителів і створення федеративного Союзу слов’янських республік.

У працях І.Франка вперше зроблено філософсько-світоглядне опрацювання цілісної концепції історії української культури від найдавніших часів й до кінця ХІХ ст.

Із проголошенням незалежної Української держави проблеми вивчення нашої культури активно розробляються вітчизняними істориками. Зокрема, над ними працюють М.Жулинській, І.Драч, М.Попович, С.Кульчицький, Я.Ісаєвич тощо. Культура України, як соціальне явище, закономірності її розвитку стали об’єктом дослідження для фахівців різних галузей.

  1. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці.

Культура – винятково різноманітне поняття. Цей науковий термін з'явився в Древньому Римі, де слово "cultura" позначало оброблення землі, виховання, утворення. Ввійшовши в повсякденну людську мову, у ході частого вживання це слово утратило свій первісний зміст і стало позначати самі різні сторони людського поводження, а також видів діяльності. Так, ми говоримо, що людина культурна, якщо вона володіє іноземними мовами, ввічлива у звертанні з іншими чиправильно користується ножем і вилкою. Але відомо, що представники примітивних племен найчастіше їдять з ножа, говорять, уживаючи не більш чотирьох десятків слів, і проте мають свою культуру, наприклад звичаї, традиції і навіть примітивне мистецтво. Дуже часто в повсякденному, загальноприйнятому значенні культура розуміється як духовна і піднесена сторона життєдіяльності людей, куди включають насамперед мистецтво й утворення. Усім знайоме міністерство культури, усі зіштовхувалися з установами культури.

  1. Культура палеоліту на Україні.

На окрему увагу заслуговують мистецькі здобутки пізньопалеолітичної епохи. Яскравим прикладом художньої творчості людини цієї доби можна назвати наскельні зображення, кам’яна могила у запорізькій обл., зображення мамонтів та інших представників фауни пізнього палеоліту на скелях, окремих каменях, стелях і стінах печер тісно пов’язані з первісною мисливською магією. Образотворче мистецтво цього періоду позначене рисами умовності та абстрактності. Яскравим прикладом є схематизовані жіночі статуетки виготовлені з бивня мамонта. Найдавніші свідчення музичної культури людства знаходяться на території України. Це залишки чотирьох кістяних флейт знайдених на стоянках Подніпров’я, профіль людини, що співає на лопатці мамонта із стоянки на Волині. Знайдений у Мізино набір з 16 музичних інструментів виготовлених із кісток мамонта увійшов в історію культури під назвою оркестр кам’яного віку. В оркестр входять розписані червоною охрою кістки мамонта, що використовувались, як ударні музині інструменти і шумовий браслет – атрибут ритуальних танців.

  1. Виникнення первісного мистецтва. Памятки первісного мистецтва на території україни.

Верхній палеоліт – це час народження мистецтва. Його поява була величезним прогресом у пізнавальній діяльності людей, осмисленні навколишнього світу. Види образотворчого мистецтва палеоліту досить різноманітні: петрогліфи (зображення тварин і людей, виконані на камені), гравюри на кістках і рогах, рельєфи, малюнки, глиняні і кам'яні скульптури.

Питання про шляхи становлення образотворчого мистецтва є складною науковою проблемою. Одні дослідники першим прагненням зобразити щось вважають смуги на наносному шарі глини на стінах печер (їх називають “макарони”) і “відбитки” рук. Інші ж доводять, що найдавнішим було “натуральне” мистецтво – виготовлення опудал тварин, на цій основі виникла скульптура, а вже потім – рельєф, гравюра, малюнок. Працювали давні художники при світлі смолоскипів або світильників з мохом. Рукою чи примітивними пензлями (жмут вовни, пучок трави) наносилися сажа, мінеральні фарби. Широко застосовували охру – природну червону фарбу різних відтінків – від жовтуватого до пурпурного, її компонентами є глина і сполуки заліза або марганцю.

Художники палеоліту зображували переважно тварин: зубрів, коней, оленів, мамонтів. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягла вражаючого рівня. Фігури тварин стали малювати упевненою лінією, дотримувалися пропорції. З'явилася штриховка, суцільне розфарбування, застосування різних кольорів, що допомагало відображенню об'єму.

Характерними для палеоліту також є невеликі за розміром жіночі статуетки. Вони виконані завжди за одним загальним принципом: кінцівки ледве намічені, риси обличчя не позначені, проте різко підкреслені ознаки жінки–матері. Такі статуетки образно називають “палеолітичними Венерами”. В Україні досліджено багато палеолітичних пам'яток. Одна з них – стоянка біля села Мізін на Десні, поблизу Чернігова. Там знайдені фігурки, які зображають птахів, цікавий кістковий браслет, покритий складним геометричним орнаментом, жіночі статуетки.

9 Поняття «неолітична революція». Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства на території України.

Останній етап кам'яного віку – неоліт (новий кам'яний вік) – охоплює орієнтовно VI – IV тисячоліття до н.е. Відбулося докорінне перетворення життя людства, пов'язане з переходом від привласнюючих форм господарювання (мисливства, рибальства і збиральництва) до відтворюючих (землеробства і скотарства). Цей процес в науці отримав назву неолітична революція.

Для неоліту характерна поява багатьох технічних і технологічних новинок: свердлування, пиляння і шліфування каменю, ткацький верстат, гончарство і гончарний круг, спорудження човнів, зародження монументальної архітектури. Новими рисами позначено суспільне життя – материнську змінила батьківська родова община, виникла парна сім'я.

На цьому етапі зникли хронологічна, культурна одноманітність, у різних географічних зонах Землі розвиток пішов різними темпами і різними шляхами. У так званому “родючому півмісяці” (Єгипет, Південно–Західна Азія, узбережжя Персидської затоки) зміни відбувалися прискорено. На Півночі ж, навпаки, племена довго залишалися на тому ж самому рівні розвитку. Вже помітні дуже яскраві місцеві особливості, що дозволяють відрізнити неоліт Єгипту від неоліту Межиріччя, неоліт Європи від неоліту Сибіру.

Перехід в епоху неоліту до відтворюючих форм господарювання сприяв поглибленню знань про навколишню природу, що вело до виникнення узагальнюючих понять, уявлень про світобудову. Життя людей неоліту залежало від доброго або поганого врожаю, від гарної або поганої погоди. Люди почали замислюватися про явища природи, виникла необхідність втілити в мистецтві небо, сонце, воду, вогонь, землю. З'явилися такі символи, як хрест, спіраль, трикутник, ромб, свастика. Фігури тварин, птахів, людей також перетворилися на символічні знаки, розгадати значення яких буває нелегко. В неоліті реалістичні зображення майже повністю змінилися на абстрактні мотиви, втілені в орнаменті.

Люди неоліту прагнули прикрасити майже все, що їх оточувало: кераміка покривалася орнаментом, дерев'яні вироби прикрашалися різьбленням, по розфарбованих глиняних статуетках можна судити, якими були тканини. Численними були особисті прикраси: намиста, браслети, каблучки, тіло розфарбовували чи татуювали. Декоративно-прикладне мистецтво становить основну прикмету мистецтва неоліту.

10. Культурно-історичні наслідки «неолітичної революції»та її значення.

З переходом до виробництва продуктів харчування людина одержала вільний час, тому не дивно, що виникли нові види ремесла: ткацтво, обробка обсидіану (вулканічного скла) і початки металургії. В епоху неоліту люди також навчились обпалювати глину, перетворюючи її в кераміку з метою надання виробам з неї твердості, міцності, водонепроникності, вогнестійкості. Освоєння виробництва кераміки стало одним з найважливіших досягнень людини у боротьбі за існування. Варіння їжі в глиняному посуді дозволило істотно урізноманітнити раціон.

Поява кераміки стала однією з основних ознак неолітичної епохи. Більше того, цей винахід знаменує справжню революцію, подію величезної ваги у розвитку людства. Адже до цього людина використовувала тільки дане їй у готовому вигляді природою — обпалюючи ж глину, вона створювала новий,невідомий у природі матеріал. Також кераміка мала велике значення і в розвитку естетичного почуття: прикрашаючи вигадливим узором виготовлені нею посудини, людина поступово вдосконалила мистецтво орнаменту, відмічене все більшою геометричною стрункістю, ритмом барв і ліній, народжених її творчим натхненням.

У результаті всього цього населення Землі колосально зросло, різко розширилася і сфера природокористування. Виникає соціальна організація, що базується на сільському господарстві, а саме — родоплемінний лад, в льському господарстві, а саме — родоплемінний лад, в якому поряд з родовими велику роль відіграють сусідські і територіальні відносини. Утверджується патріархат: голови патріархальних родів не тільки здійснюють владу над родичами, але й беруть участь в управлінні племенем. З'являється інституція племінного вождя, що виконує функції військово-політичного управління. У кінці епохи починається обробка металів (золота, срібла, міді), тому останній період неоліту (ІV-ІІІ тис. до н.е.) називають мідним віком — енеолітом.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]