23. Сутність, елементи та порядок справляння фіксованого сільськогосподарського податку

1. Сутність фіксованого сільськогосподарського податку

Значення фіксованого сільськогосподарського подат­ку для виробників сільськогосподарської продукції мож­на порівняти хіба що зі значенням єдиного податку для приватних підприємців. В умовах сезонного вироб­ництва спеціалізований сільськогосподарський податок дозволяє його платникам продуктивно працювати.

Згідно із податковим кодексом фіксований сільськогоспо­дарський податок (ФСП) — це податок, який не зміню­ється протягом визначеного Законом терміну і справля­ється з одиниці земельної площі. Головною особливістю ФСП є те, що він сплачується замість цілої низки податків, зборів та інших платежів. Він поєднує такі податки і збори:

— податок на прибуток;

— плату (податок за землю);

— збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

— збір за спеціальне використання води;

Решта податків та зборів сплачуються в порядку, передбаченому законодавством (ПДВ, акцизний збір, мито, державне мито, тощо).

Платниками є особи, які є сільськогосподарськими підприємствами,селянськими та іншими господарствами, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські осподарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), уяких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень

Ставки податку встановлюються до одного гектара сільськогосподарських угідь або земель водного фонду та залежать від категорії земель, та встановлюються у відсотках до бази оподаткування у таких розмірах:

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ  0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях,  0,09;

в) для багаторічних насаджень  0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях,  0,03;

ґ) для земель водного фонду  0,45;

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік.

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі  10 відсотків;

б) у II кварталі  10 відсотків;

в) у III кварталі  50 відсотків;

г) у IV кварталі  30 відсотків.

Платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її включає доходи, отримані від:

• реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах;

• реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах;

• реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах;

• реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Якщо платники податку не можуть виконати вимогу щодо 75-відсоткового критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва у зв’язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до таких платників податку в наступному податковому (звітному) році не застосовується вимога, згідно з якою частка сільськогосподарського товаровиробництва повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.

Такі платники податку для підтвердження статусу платника податку подають податкову декларацію разом із рішенням обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб’єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується:

у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації;

за рішенням органу державної податкової служби:

а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення;

б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку вимог законодавства