20. Паризька та Генуезька валютні системи: особливості функціонування та причини розпаду.

Паризька: Перша світова вал. система сформувалася в ХІХ ст.. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. Паризька валютна система базувалася на таких структурних принципах:

• Основою був золотомонетний стандарт.

• Кожна валюта мала золотий вміст. Валюти вільно конвертувалися в золото, що визнавалося світовими грошима.

• Склався режим вільно-плаваючих валютних курсів в межах золотих точок.

Золотий стандарт грав певною мірою роль стихійного регулятора виробництва, зовнішньоекономічних зв’язків, грошового обігу, платіжних балансів, міжнародних розрахунків. Золотомонетний стандарт був відносно ефективним до першої світової війни, коли діяв ринковий механізм вирівнювання валютного курсу і платіжного балансу. Країни з дефіцитним платіжним балансом вимушені були проводити дифляційну політику, обмежувати грошову масу в обігу при відпливі золота за кордон. Характерно, що й у розпал тріумфу золотомонетного стандарту міжнародні розрахунки здійснювалися в основному з використанням тратт(перекладних векселів), виписаних у нац. валюті, переважно в англійській. Поступово золотий стандарт зжив себе, тому що не відповідав масштабам зрісши господарських зв’язків і умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна ознаменувалася кризою світової вал. системи. Золотомонетний стандарт перестав функціонувати як грошова і валютна системи. Для фінансування військових витрат поряд із податками, позиками, інфляцією використовувалося золото як світові гроші. Були впроваджені валютні обмеження. Валютний курс став примусовим і тому нереальним. З початком війни ЦБ-ки воюючих країн припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат. Безпосередньою причиною кризи являлася військова і повоєнна розруха.

Генуезька валютна система: Золотодевізний стандарт, заснований на золоті і головних валютах, конвертованих у золото. Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, стали називатися девізами. Друга світ вал. система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутим на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922. Основні принципи:

• Основою були золото і девізи – іноземні валюти. Офіційно статус резервної не був закріплений ні за однією валютою.

• Збережено золоті паритети. Конверсія валют у золото здійснювалася як безпосередньо, так і через іноземні валюти.

• Відновлено плаваючі вал. курси. Відбувалося вільне коливання валют без золотих точок.

• Вал. регулювання здійснювалося у формі активної валютної політики, конференцій чи нарад країн-учасниць.

• Золото служило тільки для часткового забезпечення грошей, обмін паперов. Грошей на золото для фіз.. осіб не здійснювався.

У 1922- 1928 р. наступила відносна валютна стабілізація. Але її неміцність полягала в такому:

• Замість золотомон. Стандарту були введені урізані форми золотого монометалізму в грошовій і валютній ситемах;

• Процес стабілізації валют розтягався на ряд років, що створило умови для валютних війн;

• Методи валютної стабілізації визначили її хиткість;

• Стабілізація валют була проведена за допомогою іноземних кредитів.

Під впливом закону нерівномірності розвитку в результаті першої світової війни валютно-фінансовий центр перемістився з Західної Європи в США. Валютна стабілізація була висаджена світовою кризою в 30-х рр.. Головні особливості світ. Валю кризи 1929-1936 рр.:

• Циклічний характер: вал. криза переплелася зі світовою економ. і грош.-кред. Кризою;

• Структурний характер: принципи СВС – золотодевізного стандарту – зазнали аварії;

• Велика тривалість: із 1929 до осені 1936;

• Виняткова глибина і густота: курс ряду валют знизився на 50-85%.

Економ. криза викликала пасивність платіжн. балансу, збільшення дефіциту ДБюдж., відплив золота з країни Фін. Олігархія свідомо вивозила капітали, щоб підірвати позиції франц. Франка і довіру до уряду Народного фонду. 1.10.1936 р. у Франції був припинений розмін банкнот на золоті злитки, а франк був девальвований на 25%.Інфляція знижувала конкурентноздатність французьких фірм. Тому падіння курсі франка не було припинено на відміну від фунта стерлінга і дол.. У результаті кризи Генуезька валютна система втратила відносну еластичність і стабільність.