3. Особлива важливість проблем індивідуального вибору

На практиці індивідуальні задачі прийняття рішень досить поширені в суспільстві. Візьміть фірми, компанії, банки. Незважаючи на існування колегій, управлінь і рад, звичайно є центральна фігура – ОПР, яка визначає курс, тактику та стратегію дій на прийдешній період. Від далекоглядності цього лідера, його особистих якостей залежить дуже багато. Серед подібних якостей в успішної ОПР обов’язково присутнє вміння домовлятися з людьми, переконувати їх у правильності й обгрунтованості своїх дій. Те ж саме ми бачимо в урядах, політичних партіях – там завжди висуваються лідери, і саме вони приймають основні рішення.

Значна поширеність задач індивідуального вибору, можливість урахувати колективні переваги, пристрасті та інтереси активних груп під час вирішення цих задач роблять у наш час проблеми індивідуального вибору найбільш практично важливим класом задач прийняття рішень. Тому особливу увагу ми будемо приділяти саме процесам індивідуальних рішень.

4. Альтернативи

Варіанти дій прийнято називати альтернативами.

Альтернатива – невід’ємна частина проблеми прийняття рішень: якщо немає з чого вибирати, то немає і вибору. Отже, для постановки задачі прийняття рішень необхідно мати хоча б дві альтернативи.

Альтернативи бувають незалежні і залежні. Незалежними являються ті альтернативи, будь-які дії з якими (вилучення з розгляду, виділення в ролі єдиної кращої) не впливають на якість других альтернатив. При залежних альтернативах оцінки одних із них впливають на якість других. Існують різні типи залежності альтернатив. Найбільш простою й очевидною є групова залежність: якщо вирішено розглядати хоча б одну альтернативу з групи, то треба розглядати і всю групу. Так, під час планування розвитку міста рішення про збереження історичного центру тягне за собою розгляд усіх варіантів його реалізації.

Задачі прийняття рішень істотно відрізняються також залежно від наявності альтернатив на момент вироблення політики і прийняття рішень. Зустрічаються задачі, коли всі альтернативи уже задані, визначені і необхідно лише вибрати кращі з цієї множини. Наприклад, ми можемо шукати найбільш ефективну фірму з наявних, визначати кращий університет, кращу з побудованих яхт і т.д. Особливістю цих задач є замкнена незростаюча множина альтернатив. Але існують задачі другого типу, де всі альтернативи або їх значна частина з’являються після прийняття основних рішень. Наприклад, необхідно розробити правило відкриття кредитів у банку для організацій або приватних осіб. Тут альтернативи (конкретні організації або особи) принципово проявляються лише після вироблення та оголошення правил.

Коли альтернатив багато (сотні і тисячі), увага ОПР не може зосередитись на кожній із них. У таких ситуаціях зростає необхідність в чітких правилах вибору, в процедурах використання експертів, у виробленні сукупності правил, які дозволяють проводити в життя несуперечливу і послідовну політику.

У всьому цьому існує потреба і тоді, коли число альтернатив не велике (до 20). Таких задач, як, наприклад, вибір плану політичної кампанії, траси газопроводу, плану розвитку міста, основних альтернатив, з яких починається вибір, порівняно небагато. Але вони не є єдино можливими. Часто на їх основі в процесі вибору виникають нові альтернативи. Початкові, основні альтернативи не завжди задовольняють учасників процесу вибору. Проте вони допомагають їм зрозуміти, чого конкретно не вистачає, що може бути реалізовано в даній ситуації, а що ні. Цей клас задач можна назвати задачами з конструйованими альтернативами.