9. Типові задачі прийняття рішень

Із трьох наведених вище етапів прийняття рішень найбільшу увагу традиційно приділяється третьому етапові. За визнанням важливості пошуку інформації і виділення альтернатив йде розуміння того, що ці етапи у вищому степені не формалізовані. Способи проходження етапів залежать не тільки від змісту задачі прийняття рішень, а й від досвіду, звичок, особистого стилю ОПР та її оточення. Хоча ці ж фактори присутні під час порівняння альтернатив, тут їх роль значно менша. Науковий аналіз проблем прийняття рішень починається з моменту, коли хоча б частина альтернатив і/або критеріїв відома.

В сучасній науці про прийняття рішень центральне місце займають багатокритеріальні задачі вибору. Вважається, що врахування багатьох критеріїв наближає постановку задачі до реального життя. Традиційно прийнято розрізняти три основні задачі прийняття рішень.

1. Упорядкування альтернатив. Для ряду задач цілком обгрунтованою є вимога визначити порядок на множині альтернатив. Так, члени сімей упорядковують за ступенем необхідності майбутні покупки, керівники фірм упорядковують за величиною прибутковості об’єкти капіталовкладень і т.д. У загальному випадку вимога впорядкування альтернатив означає визначення відносної цінності кожної з них.

2. Розподіл альтернатив за класами рішень. Такі задачі часто зустрічаються в повсякденному житті. Так, під час купівлі квартири чи будинку або обміну квартири люди звичайно ділять альтернативи на дві групи: ті, що заслуговують або не заслуговують більш детального вивчення, яке вимагає затрат сил і засобів. Групи товарів розрізняються за якістю. Абітурієнт поділяє на групи навчальні заклади, в які він прагне вступити. Точно так же люди часто виділяють для себе групи книг (за привабливістю для читання), туристичні маршрути і т.д.

3. Виділення кращої альтернативи. Ця задача традиційно вважається однією з основних у прийнятті рішень. Вибір одного предмета під час купівлі, місця роботи, вибір проекту складного технічного пристрою – ці приклади добре відомі. Крім того, такі задачі поширені у світі політичних рішень, де альтернатив порівняно небагато, але вони досить складні для вивчення і порівняння. Наприклад, необхідний кращий варіант організації обміну грошей, кращий варіант проведення земельної реформи і т.д. Зауважимо, що особливістю багатьох задач прийняття політичних рішень є конструювання нових альтернатив у процесі розв’язування проблем.

Лекція 2. Аксіоматичні теорії раціональної поведінки

1. Раціональний вибір в економіці

Знання методів прийняття рішень необхідне для аналізу різноманітних задач вибору.

Задача вибору є однією з центральних в економіці. Дві основні дійові особи в економіці – покупець і виробник – постійно втягнуті в процес вибору. Споживач вирішує, що купувати і за яку ціну, виробник – куди вкладати капітал, які товари виробляти.

Одне з основних припущень економічної теорії полягає в тому, що людина робить раціональний вибір. Раціональний вибір означає припущення, що рішення людини є результатом упорядкованого процесу мислення. Слово “впорядкований” визначається економістами в строгій математичній формі. Вводиться ряд припущень про поведінку людини, які називаються аксіомами раціональної поведінки. Вперше такі аксіоми були наведені в [1].

За умови, що ці аксіоми справедливі, доводиться теорема про існування деякої функції – функції корисності, за якою визначається вибір людини. Корисністю називають величину, яку в процесі вибору максимізує особа з раціональним економічним мисленням. Можна сказати, що корисність – це уявна міра психологічної і споживацької цінності різних благ.

На змістовному рівні робиться припущення, що людина нібито зважує на деяких “внутрішніх терезах” різні альтернативи і вибирає ту з них, корисність якої більша.

Задачі прийняття рішень, у яких розглядались корисність і ймовірність подій, були першими, які привернули увагу дослідників. У таких задачах людина вибирає які-небудь дії, в яких на очікуваний результат дії впливають випадкові події, не підвладні людині. Але, маючи певні знання про ймовірність цих подій, людина може розрахувати найбільш вигідну сукупність і послідовність своїх дій.

Відзначимо, що в такій постановці задачі варіанти дій звичайно не оцінюються за багатьма критеріями. Таким чином, використовується більш простий їх опис. Розглядається не одна, а декілька послідовних дій, що дозволяє побудувати так зване “дерево рішень” (див.далі).

Людина, яка керується в процесі прийняття рішень аксіомами раціонального вибору, називається в економіці раціональною людиною.