7. Процес прийняття рішень

Не слід думати, що прийняття рішень є одномоментним актом. Досить часто це довгий і складний процес, в якому можна виділити три основні етапи: пошук інформації, пошук і знаходження альтернатив та вибір найкращої альтернативи.

На першому етапі збирається вся доступна на момент прийняття рішення інформація: фактичні дані, судження експертів. Там, де це можливо, будуються математичні моделі, проводяться соціологічні опитування: визначаються погляди на проблему з боку активних груп, які впливають на її рішення. Другий етап зв’язаний із визначенням того, що можна, а що не можна робити в наявній ситуації, тобто з визначенням варіантів рішень (альтернатив). І вже третій етап уключає в себе порівняння альтернатив та вибір найкращого варіанта (або варіантів) рішення.

8. Множина Еджворта–Парето

Розглянемо приклад, як подружжя вибирає черговий туристичний маршрут. Для оцінки альтернатив вони використовують два критерії: вартість та привабливість. Варіанти, які їм необхідно розглянути, перелічені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Оцінки альтернативних варіантів турів

Альтернатива	Критерій
	Вартість	Привабливість, нові враження
1. Азовське море	Невисока	Незначні
2. Середземне море	Висока	Значні
3. Крим, Чорне море	Невисока	Значні

Альтернативи, представлені в таблиці 1, зображені графічно на рис.1. Із рисунка очевидно, чому подружжя віддає перевагу п.3 (Криму, Чорне море): він не гірше за критеріями кожного із двох інших турів, а за одним із критеріїв – явно краще.

Привабливість

Велика 2 3

Мала 1

Вартість

Висока Невисока

Рис.1. Представлення альтернатив їх оцінками за критеріями

Введемо наступне визначення. Назвемо альтернативу А домінуючою по відношенню до альтернативи В, якщо з усіх критеріїв оцінки альтернативи А не гірші, ніж альтернативи В, а хоча б за одним оцінка А краща. При цьому альтернатива В називається домінованою.

Припустимо, що з якоїсь причини поїздка на Чорне море виявилась неможливою (наприклад, через недружелюбну політику автономної республіки). Відповідно до рис.1, тури на Азовське чи Середземне море не знаходяться у відношенні домінування. За одним критерієм краща альтернатива 2, а за іншим – альтернатива 1.

Введемо наступне визначення: альтернативи належать до множини Еджворта-Парето (Е-П), якщо кожна з них переважає будь-яку іншу за одним із критеріїв. Множина Еджворта-Парето названа за іменами вчених, які вперше звернули увагу на альтернативи, які не поступаються одна одній за критеріальними оцінками, тобто на альтернативи, які не знаходяться у відношенні домінування. Альтернативи, які належать множині Е-П, прийнято називати незрівнянними. Їх дійсно не можна порівнювати безпосередньо на основі критеріальних оцінок. Але якщо рішення має бути прийняте (наприклад, подружжю необхідно із багатьох турів вибрати один), то порівняння альтернатив, які належать до множини Е-П, можливе на основі додаткової інформації. Так, у нашому прикладі подружжя повинно вирішити, що для них більш привабливо: економія грошей чи маса нових вражень. Таке порівняння є основним для згаданого вище третього етапу процесу прийняття рішень.

Неважко переконатися, що множина Е-П включає в себе найбільш “контрастні” альтернативи, складні для порівняння. Якщо стоїть задача вибору однієї кращої альтернативи, то вона обов’язково належить до множини Е-П. Тому в багатьох методах прийняття рішень дуже важливим є етап виділення множини Е-П із усієї множини альтернатив. Задача виділення множини Е-П звичайно розглядається як попередня, підготовча. За нею слідує найбільш суттєвий етап прийняття рішень.