5.Перші економіні теорії

Перша проблема, яка постає перед людьми, – це проблема оптимальності рішень, які вони приймають в процесі своєї господарської (економічної) діяльності. Ще в Античному Світі економічна думка досягла значного розвитку. Економічні погляди Ксенофонта, Платона, Арістотеля, а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії мали великий вплив на розвиток економічної науки наступних епох.

Назва “політекономія” походить від давньогрецьких слів “політея” – суспільний, державний устрій, “ойкос” і “номос”, що в сукупності означає: наука про ведення суспільнго господарства. Вперше назва “політекономія” була вжита французом Антуаном Монкретьєном у “Трактаті політичної економії” (1615 р.). Починаючи з Ксенофонта й Аристотеля економіка вживалася в змісті домоводства, управління особистим господарством тощо. Монкретьєн пише про процвітання господарства як державної, національної спільності, і поставив перед словом економія визначення політична. Він вперше виділив особливий предмет дослідження, відмінний від предмета інших суспільних наук. В понятті “економіка” починають виділяти два аспекти: економіку як систему господарської діяльності та економіку як систему наукових знань про господарську діяльність.

Тепер економічна наука – це система дисциплін про економіку.

Етапи розвитку: І – Меркантилізм (15-17 ст.), ІІ – Класична політекономія (17-19 ст.), ІІІ – Прагматична політекономія (19-20 ст.) + Марксиська політекономія (19-20 ст.), IV – Сучасна політекономія (остання чверть 20 ст.).

І. Меркантилізм. Форм-ся в кінці 15 ст, розвиток 16 ст Представники: англ.- Томас Мен, іт. – Г.Скаруффі, фр. – А. Монтескьєн, рос. – Ів. Посашков.

Об’єкт вивчення – економіка капіталістичного способу виробництва. Вони: 1) отожнюючи багатство з грішми, вважали, що багатством є лише те, що може бути реалізоване в грошах, золоті; 2) виробництво розглядали лише як передумову для створення багатства; 3) безпосереднім джерелом багатства вважали обіг (торгівлю), тому що там товари перетворюються в гроші й виникає прибуток завдяки продажу товарів дорожче, ніж вони були куплені. Висновок: баланс у зовнішній торгівлі повинен бути активним, т.б. треба менше купувати за кордоном і більше продавати.

Два етапи розвитку: перший – форма монетаризму, який ідеалізував благородні метали і вважав їх єдиною формою багатства. Другий – його прихильники відстоювали розширення зовн.торгівлі, не забороняли вивезення грошей з країни.

6.Класина політекономія

Другий етап урозвитку пол.ек. Нові вимоги – свободи торгівлі та підприємництва. Меркантелізм поступається місцем теоретичним поглядам фізіократів у Фр. і класичної школи в Англ.

Фізіократи. (Фр. поч. 19 ст.) Представники: Франсуа Кене, Тюрго ін. Джерело багатства вбачали не в сфері (обігу) торгівлі, а у виробництві. Але обмежували виробництво лише землеробством. Промисловість вважали непродуктивною галуззю госпдарства, всі зайняті в цій сфері належали до “безплідного класу”.

Англ. класична школа. Представники: Уільям Петті, Адам Сміт, Д.Рікардо. Досягнення – прагнення виявити глибинні закономірності в суспільному житті, постановка в центр теоретичної системи процесу виробництва (будь-якого вир-ва), а не лише землеробського, як у фізіократів, започаткування трудової теорії вартості, правило “невидимої руки”, виявлення нетрудового характеру прибутків підприємців.