24. Ринок, його суть і функції

Сутність ринку полягає в тому, що це певна сукупність еко­номічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними, індивідуальними, корпораціями, державними фірмами тощо) та індивідами з приводу купівлі-продажу това­рів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Щоб дати комплексне (або системне) визначення сутності ринку, необхідно з'ясувати його основні функції. Ними є:

1) здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг та їх реалізації, перетворення продукту праці на товар;

2) забезпечення безперервності процесу суспільного відтво­рення (зокрема зв'язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі сві­тового ринку;

3) спонукання виробників товарів і послуг знижувати інди­відуальні- витрати порівняно з суспільне необхідними, підви­щення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та спо­живних властивостей;

4) регулюючий вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагро­мадження і споживання та інших пропорцій;

5) сприяння контролю споживачів за виробництвом, ви­рівнювання цін;

6) посилення конкуренції між виробниками товарів і пос­луг у межах як окремих країн, так і світового господарства.

В економічно розвинутих системах основними функціями рин­ку є відгворення матеріальних передумов для дії об'єкіивних еко­номічних законів загального характеру, забезпечення еквівалені-носії економічних відносин, пріоритету економічних Інтересів гос­подарюючих суб'єкпв, блокування господарської і регіональної автаркії, Інтернаціоналізація суспільного виробниціва, розвиток інте-граційних процесів у міждержавних відносинах, утворення еконо­мічних передумов для демократизації господарського життя, затверд-ження ефективного господарювання, вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності, сти­мулювання структурних змін в економіці, диверсифікація вироб­ництва, встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорцій­ності в економіці, розвиток конкурентних засад

25.Класина економіна теорія про роль ринку. Невидима рука а. Сміта

Цей напрям світової еконо­мічної думки розвивався до першої половини XIX ст. Його засновники — У.Петі (Англія), П.Буагільбер (Франція), які започаткували теорію трудової вартості. Дальшого розвитку класична політична економія набула у працях фізіократів Ф.Ке-не та А.Р.Ж.Тюрго (Франція). Найвище її досягнення — праці англійських економістів А.Сміта ,(1723—1790) та Д.Рікардо (1772—1823). Класичній політичній економії належить ряд важливих наукових відкриттів. Вона зосередила увагу на ана­лізі відносин у сфері виробництва, включивши до неї всі га­лузі матеріального виробництва, та на вивченні її об'єктивних закономірностей. Класики, як уже зазначалося, започаткували теорію трудової вартості, згідно з якою людська діяльність є єдиним джерелом вартості, аналіз капіталу та процесу відтво­рення. Вони досліджували доходи основних класів буржуаз­ного суспільства, механізм конкуренції, кредиту, грошового обігу. Класична політична економія вперше поставила проблему еко­номічних законів, досліджувала їх об'єктивний характер, ме-ханізет дії, необхідність врахування і використання цих зако­нів у господарській практиці та політиці. Джерело вартості класики вбачали в різних формах конкретної праці. А.СміТ чітко розмежував валовий і чистий національний доход, ос­новний і оборотний капітали. Ринок вони розглядали як са­морегульовану систему, що найбільш ефективно «невидимою рукою» розподіляє ресурси. Згідно з висновком А.Сміта, рин­кова економіка потребує якнайбільшої економічної свободи. Зацікавленість у прибутку в умовах конкуренції забезпечує найкращий результат для всіх. Держава не повинна втручати­ся, але має захистити конкуренцію від самих підприємців, не допускаючи її обмеження, а також створювати загальні умови виробництва й розвивати освіту, будувати дороги, мости, за­безпечувати зв'язок. Тому А.Сміт стверджував, що прийняття законів лише заважає економічній системі. «Дайте їй спо­кій, — писав він. — Таке мастило, як своєкорисливість, зму­сить шестерні крутитися незвичайним чином. Нічого не треба планувати».