Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekonomika.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
823.81 Кб
Скачать

38. Проблема монополізму в Україні. Антимонопольне законодавство.

Для збереження конкуренції суспільство повинно сприяти організації певної системи конкурентних відносин. Як же цивілізований світ захищається від монополізму? 1) на тих ринках, де є умови для виникнення "природного монополізму", тобто, де є перешкоди для ефективного функціону­вання ринкового механізму, створюються державні громадські регулюючі органи для контролю за економічною поведінкою суб'єктів ринку, схильних до використання свого монопольного становища виключно у власних інтересах. 2) там, де монополії формуються на підприємницькій основі, тобто вини­кають виключно з метою забезпечення засновникам монопольного прибутку за рахунок інших суб'єктів ринкових відносин шляхом штучного обмеження конкуренції, громадський (державний) контроль набуває форми антимонопольного законодавства, яке передбачає отримання або запобігання розвитку монополій.

Перші антимонопольні законодавчі акти в Європі були прийняті в 30-ті роки 20 ст. При великій різноманітності всі вони передбачають головне - забезпечення свободи конкуренції шляхом обмеження монополізму.

Україна, формуючи ефективне ринкове середовище зроби­ла перші кроки до цивілізації конкурентних процесів – прийняття в 1992 р. Закону "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В ньому, зокрема: 1) Дано визначення монопольного становища підприємства. Згідно з Законом, монополістом вважається підприємство, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%. 2) Визначено, що кваліфікується як зловживання монополь­ним становищем: а) нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище; пропонування прийня­ти додаткові умови або купити непотрібні товари; б) обмеження чи припинення виробництва з метою створення або підтримки дефіци­ту на ринку і встановлення монопольних цін; в) часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтер­нативних джерел постачання або збуту з метою створення дефіциту і встановлення мінімальних цін; г) інші дії з метою створення перешкод для доступу на ринок і виходу з ринку інших підпри­ємств; встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів. 3) Дається тлумачення поняття "недобросовісна конкурен­ція". Це: а) неправомірне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару, імітація товару або імені іншого підприємця; б) умисне поширення неправдивих або неточ­них відомостей про свого конкурента; в) отримання, використання й розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди іншим підприємцям. 4) Визначено санкції у випадку зловживань монопольним становищем. Закон дає право антимонопольному комітету: а) приймати рішення про примусовий поділ монопольних об'єднань; б) накладати штрафні грошові санкції на порушників; в) вилучати до бюджету незаконно отриманий прибуток.

39.Сутність, принципи і умови підприємницької діяльності.

Регламентується законом “Про підприємництво” від 7.2.1991.

Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематич­на, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку

Матеріальну основу підприємницької діяльності стано­вить власність. Власність як економічна категорія - це відносини між людьми з приводу речей, які полягають у присвоєнні або в належності матеріальних благ одним осо­бам і відповідно у відчуженні цих благ від усіх інших осіб.

Власник мас право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, засоби виробництва, вироблену продукцію, грощові кошти, цінні папе­ри тощо) для підприємницької діяльності. Власникам забечпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність не повинна використовуватися на шкоду лю­дині й суспільству.

Відповідно до Закону «Про підприємництво» суб'єктами підприємницької діяль­ності (підприємцями) можуть бути:

• громадяни України, інших держав, не обмежені зако­ном у правоздатності або дієздатності;

• юридичні особи всіх форм власності, встановлених За­коном України «Про власність».

Не мають права займатися підприємницькою діяльніс­тю військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Це, однак, не виключає їхнього права отримувати дивіден­ди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав.Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльніс­тю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не лише не можуть бути зареєстровані як підприємці, а й не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприєм­ницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані і матеріальною відповідаль­ністю. За держ реєстрацію фіз особи 1,5 а юрид 7 неоподаткованих мінімумів.

Умови підприєм­ницької діяльності. Ефективна підприємницька діяльність можлива лише за певних соціально-економічних умов при певному політичному устрої, який заохочує підприємництво. Незважаючи на специфіку кожної країни, їх можна звести в таку систему: 1) стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва; 2) позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва; 3) пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий сти­мул для підприємництва; 4) наявність розвинутої інфраструктури підтримки підпри­ємництва (наявність інноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початкуючим підприємцям;

консультативних центрів з питань управління, маркетингу, рекла­ми; курсів і шкіл підготовки підприємців і т.д.); 5) існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але й на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності; 6) дебюрократизація процедур регулювання господарської дія­льності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.); 7) підприємницька етика.

Принципи підприємництва. Підприємницька діяльність - це досить складна форма господарювання, яка будується за певними принципами: 1) Вільний вибір видів діяльності. 2) Залучення на добровільних засадах до здійснення підприєм­ницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян. 3) Самостійне формування програми діяльності та вибір поста­чальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до чинного законодавства. 4) Вільний найм працівників. 5) Залучення й використання матеріально-технічних, фінансо­вих, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством. 6) Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством. 7) Самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зо­внішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підпри­ємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Умови: 1.Державна реєстрація підприємницької діяльності. 2 Дотримання підприємцем усіх соціальних гарантій відносно найманих робітників. 3.Держава встановлює певні правила п-ї діяльності. 4.Державне припинення п-ї діяльності за певних умов.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]