50. Ціна, її сутність і структура. Прибуток підприємства.

Найпростішим та істо­рично першим є таке визначення ціни: ціна — це грошовий вираз вартості. Воно відображало той період розвитку товар­ного виробництва, коли існувало просте товарне виробництво (тобто до виникнення капіталістичного способу виробництва) і ціни коливалися навколо вартості товарів.

В умовах простого товарного виробництва в основі товар­них цін лежали лише суспільно необхідні витрати виробницт­ва. Це можна виразити такою формулою:

W = с + v + m,

де W — вартість товару, с — постійний капітал (або витрати підприємця, ремісника на придбання засобів виробництва); v — змінний капітал (або витрати ремісника на відтворення власної робочої сили); m — додатковий продукт (в умовах капіталізму він існуватиме у формі додаткової вартості).

За капіталістичного товарного виробництва в основі товар­них цін лежать не лише суспільно необхідні витрати вироб­ництва, а й співвідношення між попитом і пропозицією:

Цв- с + v + р,

де Ц — ціна виробництва, с — постійний капітал; v — змінний капітал, р — прибуток.

Прибуток утворюється у результаті міжгалузевої конку­ренції з урахуванням процесу коливання попиту і пропозиції, переливання капіталу в галузі, виробництво товарів у яких не задовольняє потреби споживачів з відповідним коливанням цін (їх зростанні при незадоволенні платоспроможного попиту і зниженні при переважанні пропозиції над попитом). За рів­новаги попиту і пропозиції формується ціна рівноваги.

Якщо в умовах простого товарного виробництва ціни виз­началися лише законом вартості, то в умовах капіталістичного товарного виробництва вони, крім того, визначаються й дією закону попиту і пропозиції. Тому найпростіше визначення ціни в нових історичних умовах таке: ціна — це грошовий вираз ціни виробництва, взаємодії закону вартості та закону попиту і пропозиції.

У «Капіталі» КМаркса дається визначення ціни як грошо­вого виразу вартості. І хоч у цій праці розглядається процес перетворення вартості на ціну виробництва, саме визначення ціни залишилося незмінним. Це суперечить діалектичному методу дослідження. В економічній літературі колишнього СРСР наводилося лише це доісторичне (тобто таке, що відоб­ражало реалії докапіталістичних формацій) визначення, що означало догматичне, антинаукове сприйняття дійсності.

Водночас визначення ціни як грошового виразу ціни ви­робництва відображає переважно реалії нижчої стадії розвит­ку капіталізму XVI—XIX ст. З виникненням монополій, гру­пових монополій (олігополій) процес ціноутворення значно ускладнюється, зокрема виникають монопольне високі та мо­нопольне низькі ціни. Внаслідок цього ціна виробництва пере­творюється на монопольну ціну виробництва, яка виражається формулою:

Мсv ^{= с} + ^v + Р + Р,.

де М - монопольна ціна виробництва, с — постійний капі­тал; v - змінний капітал, р — середній прибуток, р₍ — моно­польне високий прибуток. Останній привласнюють най-могутніші компанії, оскільки вони посідають монопольне ста­новище у сфері виробництва та у сфері обіпу. З урахуванням цього ціна в сучасних умовах є грошовим виразом монополь­ної ціни виробництва, в якій відображається дія законів вар­тості, попиту та пропозиції, панування групових монополій (олігополій).