91. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.

Законодавчою підставою застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства є норма ст. 211 ЗК. Цивільно-правовій відповідальності за земельні правопорушення притаманні певні особливості, обумовлені специфікою предмета правового регулювання. Такими особливостями є: майновий характер застосовуваних заходів до правопорушника; настання несприятливих, невигідних для правопорушника майнових наслідків; спрямованість заходів відповідальності на задоволення інтересів потерпілої сторони; компенсаційна природа цивільно-правової відповідальності, розмір якої має відповідати розміру понесених потерпілим збитків тощо.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність становить форму державного примусу, що полягає у майновому стягненні на користь потерпілого і настанні для правопорушника невигідних майнових наслідків з метою відновлення порушеної сфери майнових відносин. Цей вид відповідальності, у тому числі для земельних правопорушень, виконує наступні функції: компенсаційно-відновлювальну, організаційно-стимулюючу, запобіжно-превентивну і карально-штрафну.

Підставою відповідальності за порушення земельного правопорядку є заподіяння шкоди земельним ресурсам. При цьому її відшкодування здійснюється з урахуванням природної цінності землі. Так, відповідно до ст. 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Відмова порушнику земельного правопорядку у відшкодуванні понесених витрат на освоєння чи обробку земельної ділянки й є відповідальністю у власному її розумінні. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслідок майнового характеру, що покладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними в результаті порушення земельного законодавства. У разі здійснення правопорушень у галузі земельних відносин можуть наставати певні цивільно-правові наслідки. Так, у випадку забруднення земель, пошкодження споруджень та вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується згідно зі ст. 211 ЗК та ст.ст. 610, 611, 1166 та іншими нормами чинного ЦК. При заподіянні шкоди земельним об'єктам джерелом підвищеної небезпеки, вона відшкодовується власником цього джерела за правилами ст. 1187 ЦК.

Відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення земельного законодавства слід відрізняти від відшкодування збитків, завданих в результаті вилучення або тимчасового заняття земельних ділянок. Збитки, завдані внаслідок вилучення або тимчасового заняття земельних ділянок, заподіюються правомірними діями, передбаченими законом. За подібні дії майнова відповідальність не настає, а провадиться компенсація втрат землевласників та землекористувачів, в обсязі і порядку, передбаченому нормативно-правовими актами. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 затверджений Порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, в якому містяться правила відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом), чи тимчасових заняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель чи приведенням їх у непридатний стан для використання за цільовим призначенням в результаті негативного впливу, викликаного діяльністю підприємств, установ, організацій і громадян. Коло осіб, на яких покладаються обов'язки відшкодувати збитки і втрати власникам землі і землекористувачам є більш широким ніж коло осіб, зобов'язаних відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок земельного правопорушення.

Тим не менш, для застосування цивільно-правової відповідальності є невиконання підприємствами, установами і організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геолого-знімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, передбачених правовими нормами обов'язків щодо приведення займаних ділянок землі у придатний стан для їх використання за призначенням за свій рахунок й у встановлений строк. У такому разі відповідно до ст.ст. 611, 1166, 1192 ЦК вони мають відшкодувати власнику чи землекористувачу заподіяну шкоду у розмірі вартості робіт, необхідних для приведення земельної ділянки у зазначений стан. Для визначення розміру цієї шкоди, згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суд у разі необхідності може призначити експертизу.

Самовільне заняття та забруднення земельних ділянок є самостійними видами відповідальності за земельно-правові порушення. При вирішенні питань про відшкодування власникам землі та землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним заняттям землі чи забрудненням земельних ділянок, слід враховувати те, що згідно з ст. 211 ЗК і ст.ст. 611, 1166 ЦК, така шкода має відшкодовуватися у повному обсязі.