- •1. Поняття і предмет земельного права.
- •2. Методи регулювання земельних відносин
- •3. Принципи земельного права
- •4. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права та його місце у правовій системі України
- •6. Система земельного права
- •7. Виникнення та існування земельного права на сучасній території України.
- •9. Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
- •10. Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.
- •11. Поняття і класифікація джерел земельного права.
- •12. Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
- •13. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •14. Закони України як основні джерела земельного права.
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •16. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •13. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •14. Закони України як основні джерела земельного права.
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •16. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •17. Поняття та види земельних правовідносин.
- •18. Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •19. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •20. Поняття та основні ознаки права земельної власності.
- •21. Земля як об'єкт права власності на землю.
- •22. Суб'єкти права власності на землю.
- •23. Право приватної власності на землю.
- •24. Право комунальної власності на землю.
- •25. Право державної власності на землю.
- •26. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •27. Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •28. Зміст права власності на землю.
- •29. Основні права й обов'язки власників земельних ділянок та межі їх належного здійснення.
- •30. Поняття, особливості та принципи права землекористування.
- •31. Право постійного землекористування.
- •32. Право орендного землекористування. Умови та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.
- •34. Права та обов'язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.
- •35. Земельні сервітути, їх юридична природа та засади правового регулювання.
- •36. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •37. Поняття і види обмежень прав на землю у публічно-правових та приватноправових інтересах.
- •38. Правовий режим зон, що підлягають спеціальній охороні як вид обмеження прав на землю.
- •39. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами. (Розділ 4, глава 19 зку).
- •40. Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою за чинними земельно-правовими нормами.
- •41. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
- •42. Умови і порядок передачі земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
- •43. Виникнення, посвідчення і реєстрація прав на земельні ділянки та їх юридичне значення.
- •44. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
- •46. Правове регулювання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
- •47. Умови та порядок продажу земельних ділянок на конкурент засадах.
- •48. Правове регулювання договорів міни та дарування земель ділянок.
- •49. Правове регулювання застави земельних ділянок.
- •50. Особливості спадкування земельних ділянок.
- •56. Загальна характеристика гарантій прав на землю.
- •58. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •59. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •2.Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •60. Причини виникнення, основні види та правові засади вирішення земельних спорів
- •62. Поняття та функції управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів
- •63. Система органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів
- •64.Повноваження органів загального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів спеціального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів виконавчої влади особливої компетенції в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Умови та порядок встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •Планування використання і охорони земельних ресурсів: загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •Правові засади районування земель.
- •Правові засади зонування земель.
- •Поняття і зміст землеустрою.(відповідь в пит..72)
- •Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функцій. Землевпорядний процес.
- •73. Державний земельний кадастр та значення його ведення
- •74. Складові частини державного земельного кадастру
- •75. Державний контроль за використанням і охороною земель
- •76. Державні органи із здійснення контролю за використанням і охороною земель та їх основні функції
- •77. Самоврядний та громадський контроль за використанням і охороною земель.
- •78. Моніторинг земельних ресурсів та його значення
- •79. Поняття і зміст правової охорони земельних ресурсів
- •Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •90.Склад земельного правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Можливості застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за правопорушення у земельних відносинах.
- •Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
- •Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.
- •105. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •106. Правовий режим земель природно-заповідного фонду.
- •107. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення.
- •108. Правовий режим земельних ділянок та природних об'єктів, що мають особливу наукову цінність.
- •110. Особливості надання земель оздоровчого призначення.
- •111. Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення.
- •112. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони земель оздоровчого призначення.
- •121. Правовий режим охоронних зон пам'яток культури.
- •122. Поняття і характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •123. Умови і порядок надання земель лісогосподарського призначення та зміна їх цільового призначення.
- •124. Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.
- •125. Особливості загального і спеціального використання лісових ресурсів на землях лісогосподарського призначення.
- •126. Поняття, склад та характеристика правового режиму земель водного фонду.
- •127. Правове регулювання використання земель водного фонду.
- •128. Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів.
- •129. Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів.
- •130. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •131. Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення земель, умови використання промислових земельних ділянок.
- •132.Правовий режим земель транспорту:Правова регламентація транспортного землекористування в залежності від видів транспорту
- •134.Правовий режим земель енергетичної системи та електрозв’язку.
Правові засади зонування земель.
Зонування земель становить поділ території міста або іншого населеного пункту на зони, пояси, райони з метою встановлення у них певних обмежень у використанні земель, визначення мінімальних розмірів земельних ділянок, регламентації типів будівель і споруд, які дозволяється будувати в межах цих зон згідно з регіональними та місцевими правилами забудови.
Перший в історії правовий акт щодо зонування території був прийнятий у 1916 р. муніципалітетом м. Нью-Йорка у зв'язку зі стихійною забудовою району Нижній Манхеттен. Акт регламентував правила забудови міської території, завдяки чому вдалося впорядкувати розвиток міста. В Україні зонування земель здійснюється відповідно до положень ЗК, законів "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про основи містобудування", "Про землеустрій", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів та інших нормативних актів.
Регіональні правила забудови встановлюють загальний для територій і населених пунктів області, АРК порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок. Місцеві правила забудови розробляються для міст Києва і Севастополя, міст республіканського значення АРК, міст обласного значення. Вони встановлюють порядок планування, забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування. Для інших населених пунктів такі правила розробляються та затверджуються відповідними радами на підставі регіональних правил забудови.
Місцеві правила забудови складаються з 2 частин: текстової та графічної — плану зонування. У текстовій частині наводиться перелік переважних і допустимих видів забудови та інших видів використання земельних ділянок у межах окремих зон. План зонування закріплює поділ території населеного пункту на зони з переважними і допустимими видами використання земельних ділянок.
Затверджений відповідною радою план зонування є офіційним документом, який визначає права власників земельних ділянок і землекористувачів щодо їх використання, переважно для потреб забудови. Зонування обумовлює поділ земель у межах населеного пункту на окремі земельні ділянки 3 урахуванням їх цільового призначення, від якого залежать права та обов'язки землевласника або землекористувача, пов'язані З використанням належної їм ділянки. Воно здійснюється на підставі Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затв. наказом Держкомзему від 26 серпня 1997 р. № 85.
Поняття і зміст землеустрою.(відповідь в пит..72)
Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функцій. Землевпорядний процес.
Відповідно до ст. 181 ЗК України та Закону України “Про землеустрій” від 22 травня 2003 р. землеустрій являє собою сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та регіональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Він виконує важливі функції організації раціонального використання земельних ресурсів, їх охорони та захисту ґрунтів незалежно від цільового призначення земель, водночас є однією з функцій державного управління у сфері землекористування і поширюється на землі всіх форм власності. Мета землеустрою визначається відповідними напрямами його проведення, а саме: забезпечення раціонального використання земель; охорона земель; створення сприятливого екологічного середовища; поліпшення природних ландшафтів. Суб'єктами землеустрою є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій, землевласники та землекористувачі, а об'єктами — територія України, території адміністративно-територіальних утворень або їх частин, території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки. Землеустрій, як сукупність соціально-економічних заходів, виконуються найрізноманітніші завдання, пов'язані з забезпеченням раціонального використаня та охорони земель незалежно від їх цільового призначення (сільськогосподарського виробництва, промисловості, лісового та водного господарства, містобудування тощо). На рівні загальнодержавних землевпорядних заходів проводяться: реалізація державної політики у галузі земельних правовідносин; визначення основного цільового призначення земельних масивів, розробка великих регіональних комплексних програм охорони та раціонального використання земельних ресурсів; планування та прогнозування (розробка державних, обласних, районних і регіональних схем використання земель та схем землеустрою, заходів щодо охорони земель), розробка цільових програм меліорації та рекультивації земель, боротьба з водною та вітровою ерозією ґрунтів і т. ін. Галузеві та відомчі завдання землеустрою залежать від характеру виробництва, його особливостей, спеціалізації. Зокрема, до завдань землеустрою у галузі сільськогосподарського виробництва слід віднести: створення та вдосконалення усіх форм власності на землю та землекористування; організація господарств, які володіють землею на праві власності, користування (у тому числі на умовах оренди); раціональна організація територій господарств, що є виробниками сільськогосподарської продукції, з метою найефективнішого ведення сільськогосподарського виробництва в нових умовах ринкової економіки. Завданнями землеустрою у галузі промислового та інших видів несільськогосподарського виробництва є: пошук земель з метою їх використання у промисловості, будівництві і т. ін., які б мінімально зачіпали інтереси сільськогосподарського виробництва; відведення земель і утворення нових землекористувань; розробка заходів щодо охорони та раціонального використання земель з додержанням екологічних вимог. Важливе значення мають також прогнозні та передпроектні завдання землеустрою, до яких належать: розробка схем використання й охорони земельних ресурсів держави та її окремих регіонів, у тому числі протиерозійних та інших ґрунтозахисних заходів; розробка схем землеустрою областей і регіонів; розробка прогнозів, регіональних програм використання й охорони земель; обґрунтування розміщення, встановлення та зміни меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами. У процесі реалізації зазначених завдань важливим є проведення державної землевпорядної експертизи, яка визначає: питання правового забезпечення проектних рішень; відповідність передбачених заходів завданню на проектування, вимогам раціонального використання й охорони земель та нормативно-технічним документам; запропоновані проектною документацією рішення відносно знімання, збереження та використання родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель, проведенням їх рекультивації.
Здійснення землеустрою регулюється ЗК України, Законом України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.1, Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 р.2 та деякими іншими правовими актами. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про землеустрій» об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних утворень або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.
Землеустрій здійснюють за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Формою землеустрою є землевпорядний процес.
Землевпорядний процес — це загальний порядок виконання окремих землевпорядних дій. Він складається з таких взаємопов'язаних стадій, що послідовно виконуються: порушення клопотання про проведення землевпорядної дії; підготовчі роботи щодо складання проекту землеустрою; складання проекту землеустрою; розгляд проекту, проектної документації; затвердження проекту; перенесення проекту в натуру (на місцевість); оформлення та видача землевпорядних матеріалів і документів; здійснення авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою.
Систему землевпорядних органів в Україні очолює Держземагентство. Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.
Згідно ч.3 п.12,13 Держземагентство здійснює землеустрій відповідно до Закону України "Про землеустрій", у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель; забезпечує науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, пов'язаних із земельними торгами, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів та забезпечує здійснення підготовки ліцитаторів.
Згідно ст. 33 ч.1 п.4 абз.9,10, ЗУ «Про місцеве самоврядування» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою. Згідно ст.44 ч.1 п. 16 Закону районні, обласні ради делегують відповідним місцевим державним адміністраціям повноваження координації на відповідні території діяльності місцевих землевпорядних органів.
Також перелік повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері землеустрою достатньо повно відображено у Законі “Про землеустрій”, отже перераховувати їх немає сенсу. Варто лише зазначити, що до органів державної влади, які мають певні повноваження у сфері землеустрою цей нормативний акт відносить: Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. До переліку цих органів можна додати обласні головні управління земельних ресурсів, Київське та Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, міські (міст обласного та районного значення) управління (відділи) земельних ресурсів, районні відділи земельних ресурсів.