- •1. Поняття і предмет земельного права.
- •2. Методи регулювання земельних відносин
- •3. Принципи земельного права
- •4. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права та його місце у правовій системі України
- •6. Система земельного права
- •7. Виникнення та існування земельного права на сучасній території України.
- •9. Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
- •10. Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.
- •11. Поняття і класифікація джерел земельного права.
- •12. Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
- •13. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •14. Закони України як основні джерела земельного права.
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •16. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •13. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •14. Закони України як основні джерела земельного права.
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •16. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •17. Поняття та види земельних правовідносин.
- •18. Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •19. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •20. Поняття та основні ознаки права земельної власності.
- •21. Земля як об'єкт права власності на землю.
- •22. Суб'єкти права власності на землю.
- •23. Право приватної власності на землю.
- •24. Право комунальної власності на землю.
- •25. Право державної власності на землю.
- •26. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •27. Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •28. Зміст права власності на землю.
- •29. Основні права й обов'язки власників земельних ділянок та межі їх належного здійснення.
- •30. Поняття, особливості та принципи права землекористування.
- •31. Право постійного землекористування.
- •32. Право орендного землекористування. Умови та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.
- •34. Права та обов'язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.
- •35. Земельні сервітути, їх юридична природа та засади правового регулювання.
- •36. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •37. Поняття і види обмежень прав на землю у публічно-правових та приватноправових інтересах.
- •38. Правовий режим зон, що підлягають спеціальній охороні як вид обмеження прав на землю.
- •39. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами. (Розділ 4, глава 19 зку).
- •40. Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою за чинними земельно-правовими нормами.
- •41. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
- •42. Умови і порядок передачі земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
- •43. Виникнення, посвідчення і реєстрація прав на земельні ділянки та їх юридичне значення.
- •44. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
- •46. Правове регулювання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
- •47. Умови та порядок продажу земельних ділянок на конкурент засадах.
- •48. Правове регулювання договорів міни та дарування земель ділянок.
- •49. Правове регулювання застави земельних ділянок.
- •50. Особливості спадкування земельних ділянок.
- •56. Загальна характеристика гарантій прав на землю.
- •58. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •59. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •2.Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •60. Причини виникнення, основні види та правові засади вирішення земельних спорів
- •62. Поняття та функції управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів
- •63. Система органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів
- •64.Повноваження органів загального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів спеціального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів виконавчої влади особливої компетенції в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Умови та порядок встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •Планування використання і охорони земельних ресурсів: загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •Правові засади районування земель.
- •Правові засади зонування земель.
- •Поняття і зміст землеустрою.(відповідь в пит..72)
- •Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функцій. Землевпорядний процес.
- •73. Державний земельний кадастр та значення його ведення
- •74. Складові частини державного земельного кадастру
- •75. Державний контроль за використанням і охороною земель
- •76. Державні органи із здійснення контролю за використанням і охороною земель та їх основні функції
- •77. Самоврядний та громадський контроль за використанням і охороною земель.
- •78. Моніторинг земельних ресурсів та його значення
- •79. Поняття і зміст правової охорони земельних ресурсів
- •Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •90.Склад земельного правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Можливості застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за правопорушення у земельних відносинах.
- •Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
- •Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.
- •105. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •106. Правовий режим земель природно-заповідного фонду.
- •107. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення.
- •108. Правовий режим земельних ділянок та природних об'єктів, що мають особливу наукову цінність.
- •110. Особливості надання земель оздоровчого призначення.
- •111. Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення.
- •112. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони земель оздоровчого призначення.
- •121. Правовий режим охоронних зон пам'яток культури.
- •122. Поняття і характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •123. Умови і порядок надання земель лісогосподарського призначення та зміна їх цільового призначення.
- •124. Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.
- •125. Особливості загального і спеціального використання лісових ресурсів на землях лісогосподарського призначення.
- •126. Поняття, склад та характеристика правового режиму земель водного фонду.
- •127. Правове регулювання використання земель водного фонду.
- •128. Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів.
- •129. Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів.
- •130. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •131. Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення земель, умови використання промислових земельних ділянок.
- •132.Правовий режим земель транспорту:Правова регламентація транспортного землекористування в залежності від видів транспорту
- •134.Правовий режим земель енергетичної системи та електрозв’язку.
31. Право постійного землекористування.
Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу Право постійного користування земельною ділянкою.
1. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Перехід до ринкових умов господарювання на землі в процесі здійснення земельної реформи та законодавче закріплення різних форм власності на землю істотно впливає на сферу застосування постійного землекористування.
Право землекористування прийнято розглядати в різних аспектах. Як правовий інститут це право являє собою сукупність однорідних правових норм, що визначають підстави, умови та порядок виникнення, здійснення, зміни та припинення права на використання земель.
Право землекористування як правовий інститут є похідним від інституту права власності на землю. Крім того, сам характер використання землі значною мірою визначається правом власності на землю. Право постійного користування земельною ділянкою - це самостійний різновид права землекористування, особливість якого полягає в тому, що воно здійснюється без заздалегідь визначених термінів.
Виникнення права постійного користування земельною ділянкою пов'язане з переходом земельної ділянки від власника до конкретного постійного землекористувача зазначених правомочностей щодо володіння і користування землею. Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації цих правомочностей.
Право володіння земельною ділянкою полягає в тому, що конкретна особа - землекористувач - набуває можливість здійснювати господарське «панування» над цією земельною ділянкою. Право користування - це визнані законом можливості використання постійним користувачем земельної ділянки її корисних властивостей для задоволення власних матеріальних та інших потреб.
Конкретний зміст правомочностей володіння і користування постійного землекористувача визначається законом. Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою може набуватися за рахунок земель, що перебувають у державній або комунальній власності. Перелік таких земель визначається ст. 83 і 84 ЗК. Так, відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Це, зокрема, землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари тощо); землі лісового та водного фондів, крім випадків, визначених ЗК тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До державних земель, зокрема, належать: землі атомної енергетики та космічної системи; землі оборони; землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення; землі під водними об'єктами загальнодержавного значення тощо.
Об'єктом права постійного землекористування є певна, індивідуально визначена і юридично відокремлена земельна ділянка (або її частина), яка перебуває у державній або комунальній власності, закріплена за конкретним державним або комунальним підприємством, установою чи організацією для використання згідно з її цільовим призначенням, тобто надана для конкретної цілі.
Об'єктами цього права є земельні ділянки, які надаються з усіх категорій земель, що належать до державної чи комунальної власності. Такі земельні ділянки, як правило, не підлягають передачі у приватну власність і призначені для забезпечення публічних інтересів.
Суб'єктами права постійного землекористування можуть бути лише державні та комунальні підприємства, установи та організації, тобто юридичні особи (ч. 2 ст. 92 ЗК). Це фактично означає, що не можуть використовувати земельні ділянки на праві постійного землекористування фізичні особи та іноземні юридичні особи.
Юридичною особою новий Цивільний кодекс України (ст. 80) вважає організацію, створену і зареєстровану в установленому законодавством порядку. Залежно від порядку створення закон розрізняє юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права. Саме останні можуть набувати статусу постійних землекористувачів. Вони створюються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування і функціонують для здійснення завдань публічного характеру.
Серед організаційно-правових форм юридичних осіб виокремлюються установи та підприємства.
Установою вважається організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом
об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна (ст. 83 Цивільного кодексу).
Підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має статус юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)-
Самостійними видами підприємств залежно від форми власності виступають, зокрема, комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади, і державне підприємство, засноване на державній власності.
Здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з використанням земельної ділянки, юридична особа набуває земельних прав і виконує земельні обов'язки, тобто набуває статусу постійного землекористувача.