- •1. Поняття і предмет земельного права.
- •2. Методи регулювання земельних відносин
- •3. Принципи земельного права
- •4. Співвідношення земельного права із суміжними галузями права та його місце у правовій системі України
- •6. Система земельного права
- •7. Виникнення та існування земельного права на сучасній території України.
- •9. Розвиток земельного законодавства і права в Україні після 1917 року.
- •10. Сучасний період розвитку земельного законодавства і права в Україні.
- •11. Поняття і класифікація джерел земельного права.
- •12. Конституційні основи земельного права і їх значення для розвитку земельного законодавства.
- •13. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •14. Закони України як основні джерела земельного права.
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •16. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •13. Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори як джерела земельного права.
- •14. Закони України як основні джерела земельного права.
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •16. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
- •17. Поняття та види земельних правовідносин.
- •18. Суб'єкти, об'єкти та зміст земельних правовідносин.
- •19. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •20. Поняття та основні ознаки права земельної власності.
- •21. Земля як об'єкт права власності на землю.
- •22. Суб'єкти права власності на землю.
- •23. Право приватної власності на землю.
- •24. Право комунальної власності на землю.
- •25. Право державної власності на землю.
- •26. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав.
- •27. Право спільної часткової та спільної сумісної власності на земельну ділянку та особливості їх здійснення.
- •28. Зміст права власності на землю.
- •29. Основні права й обов'язки власників земельних ділянок та межі їх належного здійснення.
- •30. Поняття, особливості та принципи права землекористування.
- •31. Право постійного землекористування.
- •32. Право орендного землекористування. Умови та порядок укладення договору оренди земельної ділянки.
- •34. Права та обов'язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.
- •35. Земельні сервітути, їх юридична природа та засади правового регулювання.
- •36. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.
- •37. Поняття і види обмежень прав на землю у публічно-правових та приватноправових інтересах.
- •38. Правовий режим зон, що підлягають спеціальній охороні як вид обмеження прав на землю.
- •39. Основні підстави й умови набуття прав на землю громадянами та юридичними особами. (Розділ 4, глава 19 зку).
- •40. Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою за чинними земельно-правовими нормами.
- •41. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам.
- •42. Умови і порядок передачі земельних ділянок юридичним особам у постійне користування та в оренду.
- •43. Виникнення, посвідчення і реєстрація прав на земельні ділянки та їх юридичне значення.
- •44. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок.
- •46. Правове регулювання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
- •47. Умови та порядок продажу земельних ділянок на конкурент засадах.
- •48. Правове регулювання договорів міни та дарування земель ділянок.
- •49. Правове регулювання застави земельних ділянок.
- •50. Особливості спадкування земельних ділянок.
- •56. Загальна характеристика гарантій прав на землю.
- •58. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •59. Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
- •2.Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
- •60. Причини виникнення, основні види та правові засади вирішення земельних спорів
- •62. Поняття та функції управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів
- •63. Система органів управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів
- •64.Повноваження органів загального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів спеціального державного управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Повноваження органів виконавчої влади особливої компетенції в галузі використання та охорони земельних ресурсів.
- •Умови та порядок встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •Планування використання і охорони земельних ресурсів: загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •Правові засади районування земель.
- •Правові засади зонування земель.
- •Поняття і зміст землеустрою.(відповідь в пит..72)
- •Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функцій. Землевпорядний процес.
- •73. Державний земельний кадастр та значення його ведення
- •74. Складові частини державного земельного кадастру
- •75. Державний контроль за використанням і охороною земель
- •76. Державні органи із здійснення контролю за використанням і охороною земель та їх основні функції
- •77. Самоврядний та громадський контроль за використанням і охороною земель.
- •78. Моніторинг земельних ресурсів та його значення
- •79. Поняття і зміст правової охорони земельних ресурсів
- •Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •90.Склад земельного правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Можливості застосування дисциплінарної та матеріальної відповідальності за правопорушення у земельних відносинах.
- •Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
- •Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
- •Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання.
- •105. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •106. Правовий режим земель природно-заповідного фонду.
- •107. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення.
- •108. Правовий режим земельних ділянок та природних об'єктів, що мають особливу наукову цінність.
- •110. Особливості надання земель оздоровчого призначення.
- •111. Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення.
- •112. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони земель оздоровчого призначення.
- •121. Правовий режим охоронних зон пам'яток культури.
- •122. Поняття і характеристика правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •123. Умови і порядок надання земель лісогосподарського призначення та зміна їх цільового призначення.
- •124. Правове регулювання використання земель лісогосподарського призначення.
- •125. Особливості загального і спеціального використання лісових ресурсів на землях лісогосподарського призначення.
- •126. Поняття, склад та характеристика правового режиму земель водного фонду.
- •127. Правове регулювання використання земель водного фонду.
- •128. Особливості правового режиму прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів.
- •129. Правовий режим територій і зон санітарної охорони водних об'єктів.
- •130. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •131. Правовий режим земель промислових підприємств: порядок надання та вилучення земель, умови використання промислових земельних ділянок.
- •132.Правовий режим земель транспорту:Правова регламентація транспортного землекористування в залежності від видів транспорту
- •134.Правовий режим земель енергетичної системи та електрозв’язку.
Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.
У структурі земельного фонду України особливе місце посідають землі сільськогосподарського призначення, які тісно пов'язані зі сферою сільськогосподарського виробництва і на сьогоднішній день є основною категорією земель, що забезпечує проведення у нашій державі земельної реформи. До цих земель належать усі землі, основним цільовим призначенням яких є їх використання в сільському господарстві. Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Виходячи з цього поняття, можна визначити 2 основні правові ознаки зазначених земель — надання для потреб сільського господарства і призначення для використання у сфері сільськогосподарського виробництва.
Земля у сільськогосподарському виробництві є незамінним чинником в силу кількох особливостей, серед яких найчастіше виділяють її обмеженість (незмінність кількості), непереміщуваність, не відтворюваність, незнищуваність, практичну невичерпність продуктивної сили. Поняття "земля" і "земельна ділянка" не збігаються. У власності й користуванні сільськогосподарських підприємств та громадян можуть знаходитися лише індивідуально визначені, виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки, що мають чіткі межі.
Землям сільськогосподарського призначення не випадково відводиться перше місце серед закріплених у законодавстві 9 категорій земель нашої країни. На відміну від інших категорій земель, які використовуються головним чином як просторово-операційний базис, ці землі є основним засобом виробництва продуктів харчування, кормів для тварин і сировини для різних галузей промисловості. Це є головною особливістю зазначеної категорії земель, для якої встановлено особливий правовий режим, що характеризується таким її використанням, за якого забезпечується підвищення родючості ґрунтів, охорона цих земель, недопущення їх вилучення із сільськогосподарського обігу.
Однією з основних характеристик земель сільськогосподарського призначення є їх ґрунтова характеристика. Земля, як поверхневий шар, функціонує за законами природного розвитку. Вона взаємодіє з іншими природними ресурсами. Значну частину земної поверхні займають ґрунти. Ґрунт — це природне утворення, що складається з генетично пов'язаних горизонтів, які формуються внаслідок перетворення поверхневих шарів і атмосфери під впливом води, повітря і живих організмів; має родючість. У цьому значенні земля і ґрунт — поняття ідентичні. Різниця між ними полягає в тому, що земля є більш загальним поняттям, а ґрунт пов'язаний з конкретним уявленням про якість землі та можливість її використання в сільському господарстві. Головне, щоб при одержанні максимальної кількості сільськогосподарської продукції використання землі як унікального природного об'єкта було раціональним.
Однак не всі автори згідні з такою позицією. Деякі з них вважають, що між термінами "земля" і "ґрунт" існують істотні відмінності. Уявлення про фунти як про специфічні природні й господарські об'єкти не дістало відображення в законодавстві. В юридичній науці ґрунт визначається як самостійний об'єкт екологічних правовідносин, якому притаманна властивість родючості і який є основним і незамінним засобом виробництва сільськогосподарської продукції.
Правове поняття земель сільськогосподарського призначення включає характеристику їх юридичної структури (складу). Традиційно прийнято вважати, що у сільському господарстві земля функціонує в 2 якостях: як територіальна умова і як основний засіб виробництва. Тому землі сільськогосподарського призначення за юридично закріпленими способами їх використання поділяються на 2 основні види:
сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), які відповідно до природних властивостей, розташування і господарських потреб використовуються для посівів сільськогосподарських культур і служать засобом виробництва в рослинництві;
несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесених до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо), які є лише територіальним базисом і необхідні для організації сільськогосподарського виробництва та пов'язаних з ним видів діяльності.