51. Економічна система сучасного капіталізму.

З погляду формаційного підходу та відносин власності на засоби виробництва виокремлюється п'ять способів виробництва - первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний і соціалістичний (комуністичний). Капіталістичний спосіб виробництва виник ще на початку XVI ст. і залишається; провідною економічною формацією в XXI ст.Перша стадія розвитку цього способу виробництва отримала в політичній економії назву капіталізм вільної конкуренції. Це така економічна система, яка характеризується приватною капіталістичною власністю на речові ресурси, використанням найманої праці та системи ринків чистої конкуренції. Капіталістичний спосіб виробництва почав зароджуватися у надрах феодалізму. Зростання продуктивних сил і розвиток суспільного поділу праці розширювали сферу товарного виробництва і підривали основи натурального господарства, на якому ґрунтувався феодальний спосіб виробництва. Розвивались міста, місцеві, а потім і національні ринки. Тим самим створювалися певні умови капіталістичного господарського укладу. Розклад феодальної системи господарства і початок капіталістичної ери наука відносить до XVI ст.Капіталізм виник і розвинувся на базі простого товарного виробництва, насамперед, на базі міського ремісництва. Поглиблення майнової диференціації серед ремісників і розорення все більшої кількості господарств розширювали сферу застосування найманої праці. Важливу роль у виникненні капіталізму виконав купецький капітал. Друга - монополістична — стадія розвитку капіталізму почалася на межі XIX і XX ст. і завершилася у середині 30-х рр. XX ст. Третя, сучасна, стадія розвитку капіталізму почала формуватися у середині 30-х рр. XX ст. і триває нині. Монополістичний капіталізм — це економічний лад із системою великих і надвеликих підприємств, що уклали одне з одним різного роду угоди чи союзи, і як монополії посідають панівне становище в економіці та на ринках недосконалої конкуренції; стадія у розвитку капіталізму. Монополії, як вже зазначалось, виникли в процесі концентрації і централізації капіталу, які особливо швидко прогресували, починаючи з останньої третини XIX ст. Саме у цей період почали формуватися такі великі монополістичні об'єднання, які одержали назви трести, картелі, концерни, синдикати. В економіці панівне місце посіли олігополії і монополії. Панування фінансово-монополістичного капіталу в капіталістичній економіці уособлює фінансова олігархія - капіталістична еліта, до якої належать верхівка монополістичної буржуазії, а також провідні менеджери найбільших корпорацій. Представники фінансової олігархії є найбагатшими людьми капіталістичної країни, вони справляють великий вплив на економіку, що дозволяє через систему участі управляти гігантськими капіталами та розподільними відносинами. Сучасний капіталізм значною мірою вже втратив класичні інституціональні ознаки. Соціально-економічною основою сучасної змішаної економіки є взаємодія і взаємозв'язок двох провідних секторів економіки - приватно-колективного (акціонерного) та державного, які складаються з різних соціально-економічних укладів. Соціально-економічний уклад являє собою цілісну систему виробничих відносин певного типу, або відносин власності, які утворюють суспільну форму виробництва та господарювання.Вважається, що в сучасних змішаних системах співіснуючими укладами є дрібнотоварний, акціонерний, колективно-приватний, державний і соціалістичний, але пануючим, визначальним залишається капіталістичний уклад, що ґрунтується головним чином на засадах групової капіталістичної (корпоративної) власності.У змішаній економіці капіталізму складається новий механізм господарювання, який поєднує в собі стихійне саморегулювання і свідоме регулювання. Це об'єктивно вимагає нових форм організації та управління виробництвом, його регулювання і планування на макрорівні. Держава вимушена проводити антимонопольну політику і під тиском нових продуктивних сил регулювати економіку і захищати національні інтереси. Виникає новий господарський механізм - змішаний ринково-державний. Ринок стає регульованим і з боку монополії і, що головне, з боку держави. Водночас посилюються соціальні функції держави: зменшення соціально-економічної диференціації суспільства, демократизація суспільства, демократизація відносин власності, розвиток трудових відносин, перетворення людини з чинника виробництва («людини економічної») у всебічно розвинену особистість з новою роллю не тільки у виробництві, а й взагалі в суспільстві («людину творчу»).Отже, сучасна змішана економіка є регульованою соціально орієнтованою ринковою економікою, коли на перше місце виходить задоволення зростаючих соціально-економічних потреб кожної людини і суспільства.Особливим сектором сучасної змішаної економіки є панівне становище в недержавному секторі монополій та олігополій. Основними видами олігархії є: однорідна і диференційована, плюралістична і корпоративна чи планова. В Україні складається олігархія типу корпоративної демократії. Вона означає, що монопольні групи - клани - ведуть постійну боротьбу за доступ до державних ресурсів, застосовуючи при цьому всі можливі методи та ігноруючи будь-які правила гри. Ця боротьба має не економічний а яскраво виражений силовий характер (застосування адміністративних, податкових, правоохоронних і кримінальних структур). Якщо Україна вибере шлях плюралістичної демократії, то «олігархія» зникне як явище і «олігархи» стануть повноправними суб'єктами здорової конкурентної ринкової економіки.

Складовими нового курсу в системі трудових відносин були: право робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів; впровадження мінімальної заробітної плати і допомоги по безробіттю; прийняття закону про соціальне страхування; участь держави в регулюванні заробітної плати; право робітників на проведення страйків. Таким чином, змішана економіка в сучасних розвинутих капіталістичних країнах є перехідним етапом від переважно капіталістичної до некапіталістичної.