Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
IGJHF.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
271.47 Кб
Скачать

50. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави.

Роль держави в економічному процесі полягає в тому, що вона: відтворює умови конкуренції; виступає як покупець продукції; є суб’єктом, який несе грошові витрати; усуває причини відмови ринкового механізму.Відтворення умов конкуренції зводиться до того, що сотні тисяч підприємств, які виробляють величезну номенклатуру товарів і послуг, мають доповнюватися рухом грошей, цінних паперів, інформацією, знаннями, що можливо лише за умов дії відповідних юридичних законів, нормативних документів, інструментів. Держава створює також юридично - інституціональні засади ринкової економіки. Як покупець продукції від імені держави виступає уряд, який закуповує зброю, поштові, транспортні послуги тощо. Як суб’єкт, що несе грошові витрати, держава сприяє перерозподілу доходів. Усунення причин відмови ринкового механізму досягається втручанням уряду в економічну діяльність через її регулювання. Таке втручання називають регулюванням

Відповідно держава в сучасній системі виконує такі функції: Недопущення (мінімізація) і компенсацiя негативних зовнiшнiх ефектiв та стимулювання позитивних. Справа в тому, що взаємодiя учасникiв економiчної системи досить рiзноманiтна i за формою, i за соцiальними наслiдками. Бiльшiсть з них охоплюється ринком, але є такi, якi залишаються за його межами. Виходить, що дiяльнiсть i виробника, i споживача породжує зовнiшнi для ринка ефекти, якi хоча й не мають грошової мiри, але реально впливають на добробут i одного, i iншого.

Виробництво суспiльних товарiв. Ринок в окремих випадках виявляється нездатним забезпечити виробництво певних товарiв - так званих суспiльних товарiв.До них вiдносяться товари оборонного призначення, утримання правоохоронних органiв, дороги, дорожнi знаки та т.п. Всi цi блага служать iнтересам суспiльства в цiлому, граничнi витрати на їх виробництво не залежать вiд кiлькостi споживачiв, i державi доцiльнiше взяти на себе турботу про їх утримання.Держава фiнансує подiбнi сфери за рахунок бюджетних засобiв. На державу покладене завдання - захист прав виробникiв та споживачiв, що дiють на ринку. Для нормального здiйснення економiчної дiяльностi, суб'єкти повиннi бути захищенi законодавчо.Перш за все, має бути забезпечене право власностi. Важливу роль в правовому забезпеченнi вiдiграє державна протидiя необмеженiй владi монополiй. В економiчно розвинутих країнах розроблене антимонопольне законодавство, яке обмежує елемент нездорового та недобросовiсного суперництва.Велике значення має законодавство про захист прав споживачiв. Застосовуються суворi санкцiї проти продажу неякiсних товарiв, неправдивої iнформацiї про дiяльнiсть фiрм тощо. Розробляються також закони щодо захисту iнтелектуальної власностi, дiяльностi банкiвської сфери та iнших галузей економiки.Врештi, кримiнальне законодавство, спрямоване проти краж, насильств, вбивств, створює бiльш стабiльну ситуацiю в країнi i, таким чином, також покращує функцiонування ринку.Функція перерозподілу доходів і багатства пов’язана з прагненням держави досягти більш справедливого розподілу доходів у суспільстві. Ринкова система приносить досить великі доходи тим, чия праця високооплачувана в силу природних здібностей і набутої майстерності та знань. Уряд змінює розподіл доходів шляхом ринкового втручання, тобто модифікацією цін, що встановлюються ринковим механізмом. (Наприклад, через законодавство про мінімальні ставки зарплати, держава фіксує ціни з метою підвищення доходів відповідних верств населення); Перерозподіляє доходи громадян через податковий механізм (вводить високі прогресивні податки на високі прибутки). Захист конкуренції. Держава повинна створити загальноекономічні, правові і соціальні умови, розробити і впровадити правила, які забезпечать дієве функціонування конкуренції; контролювати виконання цих правил, не підриваючи основ соціально-економічної системи. Забезпечення макроекономічної стабільності в сучасних умовах стає однією з основних функцій держави. Ринкова система в силу своєї специфіки приводить до порушення внутрішньої стабільності народного господарства, коливань кон’юнктури, виникнення галузевих диспропорцій. У зв’язку з цим перед державою стоїть завдання вирівнювання циклічних і кон’юнктурних коливань. Реалізація економічної політики держави можлива лише при використанні сукупності заходів, які складають механізм державного впливу на економіку.. пряме втручання: через розширення державної власностi на матерiальнi ресурси, законотворчiсть та управлiння виробничими пiдприємствами; Основними інструментами прямого впливу є: нормативно-правові акти, цільові комплексні програми, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, ліміти, державні бюджетні витрати тощо. Пряме втручання держави передбачає також прийняття законодавчих актiв, покликаних впорядковувати й розвивати вiдносини мiж усiма елементами ринкової системи. Наступним важливим критерієм класифікації заходів державного регулювання економіки є організаційно-інституціональний. За цим критерієм можна виділити адміністративні, економічні і інституційні методи. Адміністративні методи базуються на силі державної влади і не зв’язані з матеріальною мотивацією. Класичні адміністративні заходи регулювання поділяються на три групи: заборона (заборона будівництва нових промислових підприємств у центральних частинах міст, заборона на імпорт зброї), дозвіл (дозвіл на використання військового майна), примус (зобов’язують використовувати очисні споруди). Основними інструментами адміністративного регулювання є: державні стандарти, норми, нормативи, ліцензії, квоти, санкції, ціни, державні замовлення. До економічних інструментів відносяться ті заходи державного впливу, за допомогою яких створюються відповідні умови, які направляють розвиток ринкових процесів в необхідне державі русло. Фіскальна політика являє собою комплекс заходів, здійснюваних шляхом маніпулювання державним бюджетом, урядовими доходами і видатками для досягнення повної зайнятості, зростання виробництва і зниження інфляції. Форми фінансової політики: дискреційна політика (регульована); недискреційна політика (автоматична).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]