- •1. Предмет політичної економії та її місце в системі економічних наук. Функції
- •2. Виникнення та етапи розвитку політичної економії: основні школи та течії.
- •3. Методи політичної економії. Її закони, принципи, категорії.
- •4. Економічні потреби суспільства, їх сутність і класифікація.
- •6. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту.
- •7. Економічні інтереси – рушійна сила соціально-економічного розвитку.
- •8. Виробництво та його основні чинники.
- •9. Економічні ресурси та їх обмеженість.
- •10. Проблема економічного вибору. Межа виробничих можливостей.
- •11. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система: її сутність таструктурні елементи.
- •12. Економічні відносини як елемент економічної системи. Види економічних
- •13. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності
- •14. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Сутність і риси
- •15. Товарна форма організації суспільного виробництва. Проста і розвинена форми товарного виробництва.
- •16. Товар та його властивості. Вартість і ціна: альтернативні теорії.
- •17. Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей.
- •18. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
- •19. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку.
- •20. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і
- •5 Функцій:
- •21. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції.
- •22. Соціально – економічний зміст категорії “Капітал”. Альтернативні теорії
- •23. Трудові відносини: сутність та структура.
- •25. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат
- •26. Економічні і бухгалтерські витрати та їх структура. Валові, середні та граничні
- •27. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на неї
- •28. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин. Місце домогосподарства в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів.
- •29. Доходи та витрати домогосподарства. Розподіл доходів.
- •33. Інфраструктура ринку та її основні елементи
- •35. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств.
- •36. Капітал підприємства та його кругообіг.
- •37. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу. Земельна рента та її
- •38. Капітал у сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •39. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •40. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •41. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.
- •42. Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національнийдохід.
- •43. Національне багатство: зміст та структура.
- •45. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи.
- •46. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •47. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття.
- •48. Господарський механізм, його сутність та елементи.
- •49. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування і програмування.
- •50. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави.
- •51. Економічна система сучасного капіталізму.
- •52. Соціалістична економічна система та її еволюція.
- •53. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.
- •54. Роздержавлення та приватизація у постсоціалістичних країнах.
- •55. Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці іспеціалізація.
- •56. Міжнародна торгівля у системі світового господарства.
- •57. Міжнародний рух капіталу як форма міжнародних економічних відносин.
- •59. Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- •60. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.
28. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин. Місце домогосподарства в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів.
Основними учасниками господарювання є три основні групи суб’єктів економічних відносин: домашні (сімейні) господарства; підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації; держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.Первинним (базовим) суб’єктом економічних відносин є домашнє господарство. Згідно з рекомендаціями ООН до сектора економіки під назвою «домашні господарства» включають групи людей, а також групи осіб, які ведуть власне домашнє господарство для забезпечення життєдіяльності. Отже, домашнє господарство – це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї особи чи групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку за які одержує кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності. Всі ці характеристики можна віднести і до сім’ї. В традиційному розумінні: сім’я – це, як правило, свідомо організована на основі родинних зв’язків та спільного побуту група людей,які мають спільні доходи і спільно їх використовують.Хоча часто на практиці поняття «домогосподарство» і «сім’я» часто ототожнюються, необхідно розуміти принципові відмінності між ними. По-перше, домогосподарства ширші за своїм складом за рахунок осіб, які ведуть спільне з сім’єю домашнє господарство, але які не є членами сім’ї в сенсі родинних стосунків. Такими особами можуть бути домашня прислуга, вихователі, секретарі, домашні вчителі тощо, якщо вони живуть в сім'ї наймачів а також особи, котрих сім’я прийняла до себе, щоб підтримати або матеріально, або через їх нездатність до самообслуговування. До «домогосподарства» належить і одна людина, яка не вважається сім'єю, але її діяльність з самостійного ведення домашнього господарства являє собою саме домогосподарство. Домогосподарство може складатися з однієї або декількох сімей. Термін „домогосподарство” об’єднує всіх споживачів: найманих працівників, підприємців, власників капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і незайняті в суспільному виробництві.Домогосподарства розглядаються за рядом класифікаційних ознак: Територіально-регіональна приналежність (східні, західні, північні, південні, центральні регіони; міське, сільське населення, великі міста, села тощо). Демографічна характеристика (число членів сім'ї, наявність дітей; однонаціональні, змішані; за статтю членів домогосподарства; вікові характеристики тощо). Доходна характеристика (рівень і структура доходів, кількість утриманців, тип споживання, орієнтація на заощадження чи максимальне задоволення поточних потреб). Майнова характеристика (характер житла – квартира, будинок, дача; наявність засобів механізації та автоматизації домашньої праці тощо). Економічна характеристика (зайнятість членів домашнього господарства; підприємництво, робота за наймом, в державній, комерційній структурах, сфера діяльності; число працездатних; особисте підсобне господарство, малий бізнес тощо). Соціальний статус (працюючий, непрацюючий, пенсіонер, безробітний, рівень освіти, сектор економіки, професія, посада тощо). Критерії влади (патріархальні, матріархальні, егалітарні). Домашнє господарство є найбільш активним суб’єктом економічних відносин, оскільки саме в ньому виникають первинні економічні потреби, формуються первинні економічні інтереси, які стимулюють розвиток суспільного виробництва. Домашні господарства постачають підприємствам незамінні виробничі ресурси: робочу силу, підприємницькі здібності, землю тощо.
Домогосподарство - основний суб’єкт відтворення трудових ресурсів, а також найважливіший соціальний суб’єкт, від якого залежить повнота самореалізації індивідів в праці. Ця роль домогосподарств пояснюється, по-перше, тим, що воно здійснює функцію первинної соціалізації нових поколінь, включаючи їх залучення до трудової діяльності. По-друге, домогосподарство створює матеріальні і соціально-психологічні умови, які можуть сприяти або, навпаки, заважати трудовій діяльності його членів. Все це в кінцевому підсумку позначається на показниках економічного розвитку суспільства.А оскільки все це також впливає на економічну поведінку, то домогосподарство виявляється одним з головних регуляторів останньої. Наприклад, в одних домогосподарствах виховується дух ощадливості, а в інших – марнотратства. В одних прищеплюється раціональний тип споживання, а в інших – престижний. Природно, що ці ціннісні установки формують різні моделі поведінки, які позначаються на поведінці людей в суспільстві. Сюди ж можна віднести виховання патріотизму в дітях, оскільки домогосподарство виступає тут основним чинником, тобто воно опосередковано може формувати політичну ситуацію в країні.