52. Соціалістична економічна система та її еволюція.

Соціалізм - це не тільки ідея, а й практичний рух, пов'язаний з бажанням трудящих кардинально змінити суспільство. На всіх етапах еволюції соціалістичної ідеї вона ґрунтувалась на наукових знаннях, реалістичних передбаченнях, революційному романтизмі та елементах соціальної утопії. У спеціальній літературі виокремлюють такі основні етапи формування соціалістичного вчення. По-перше, це утопічний соціалізм. Його найбільш яскравими представниками були Т. Мор, Т. Кампанелла, А.У. Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен та ін. Вони обґрунтовували ідею централізованої планової системи у масштабах країни, пояснювали необхідність ліквідації приватної власності та всієї капіталістичної системи; доводили правомірність організації розподілу за працею і за потребами; робили спробу обґрунтувати органічний взаємозв'язок гуманізму і соціалізму.Другий етап - перетворення соціалізму з утопії в науку. Цей етап пов'язаний з формуванням об'єктивних передумов та умов для подальшої еволюції ідей соціалізму. Засновниками наукового соціалізму стали К. Маркс і Ф. Енгельс. Основою їх вчення є теза про те, що: розвиток суспільства визначається економічними законами; буржуазні виробничі відносини ґрунтуються на експлуатації найманої праці, яка створює додаткову вартість, котра привласнюється класом капіталістів..Третій етап історії соціалізму пов'язаний з кризою традиційних уявлень про нього і появою його нового бачення. Соціалізм характеризується як устрій вільних і рівних асоційованих виробників.Проте ця модель в процесі реалізації її на практиці відрізняється визначальною роллю держави в економіці, яка діє як головний організатор усіх господарських процесів. Ця модель дістала назву державного соціалізму.Економічна модель соціалізму, що була реалізована на практиці, — це грубе спотворення ідеї соціалізму, тому що в центрі її перебуває не людина, а держава. На основі монополізації власності держава виступила головним суб'єктом - організатором усіх господарських процесів: виробництва, розподілу, обміну та споживання.Економічна система державного соціалізму - це економічний лад, який характеризується державною власністю практично на всі речові ресурси і ухвалою економічних рішень через централізоване економічне планування. Основні ознаки державного соціалізму: 1.Монополія державної власності веде до загального одержавлення економічної та інших сторін суспільства..2.Відносини адміністративної залежності. Більшість підприємств позбавлені самостійності щодо формування програми,вибору ресурсів, партнерів, розпорядження доходами тощо..3.Надцентралізація суспільного виробництва. Через низьку ефективність виробництва і велику витратну частину бюджету держава концентрує високу частку виробленого продукту.4.Бюрократизація управління..5.Жорстка залежність економіки від ідеології і політики6.Самоізоляція економіки, її несприйнятливість до світового досвіду. Як неринкова система державний соціалізм розвивався за іншими законами, ніж світове господарство, тому для нього характерні замкненість, слабкий зв'язок зі світовим ринком. Загальна криза державного соціалізму - це крах соціалізму як моделі організації суспільної економіки у кожній окремій країні й у світовій системі. Цьому сприяла низка чинників. Серед них важливе місце посідає той факт, що економіка за державного соціалізму виступає як недостатньо ефективна, «витратнаСоціалістична модель відрізняється від моделей ринкових економік тим, що перевага надавалася розвитку галузей важкої промисловості, а не виробництва товарів народного споживання та сфери послуг. Ідеологічні упередження щодо приватної власності, ринкової моделі економіки стали причиною багаторічного падіння типів економічного зростання. У результаті співпраці багатьох економістів були визначені основні завдання, які повинна вирішити економіка перехідного періоду.Ними є:Стабілізація. Інфляцію, яка виникає в результаті занадто великого попиту на дефіцитні товари, необхідно взяти під контроль, скоротивши бюджетний дефіцит та обмеживши надання кредиту.Лібералізація. Необхідно зняти контроль над цінами. Підприємства повинні мати можливість вільно займатися зовнішньою політикою, торгівлею. Необхідно якнайшвидше зробити національну валютну валюту конвертованою.Приватизація. Більшість землі і основних засобів виробництва повинні бути передані у приватну власність з метою підвищення продуктивності. Необхідно створити механізм проведення обміну цими засобами. Окремі люди і групи людей повинні мати можливість вільно займатися підприємницькою діяльністю. Державну монополію необхідно ліквідувати.Регулювання. Державі необхідно виступати в ролі регулятора макроекономіки і підприємницької діяльності, застосовуючи заходи, що сприяли б вільному функціонуванню ринків, які б у свою чергу зумовлювали рішення індивідів та підприємств. Держава повинна надавати правовий і соціальний захист, забезпечувати населення товарами суспільного споживання і послугами у тій кількості, яка потрібна людям.Створення інфраструктури ринку. Необхідно створити правову систему, систему обліку і статистики, які б відповідали вимогам ринкової економіки. Також повинні бути створені нові фінансові установи, такі як центральний банк і мережа приватних комерційних банків, страхових компаній та фондових бірж.

Реорганізація виробництва. Повинен змінитись асортимент товарів та послуг, що виготовляються; земля, капітал і трудові ресурси повинні відповідати потребам споживачів як у самій країні, так і за кордоном. Держава може брати участь у такій перебудові, однак їй не слід диктувати, але як саме ця перебудова повинна здійснюватися і в якому напрямку – ця функція повністю передається ринку.Радикальні перетворення економічного базису можливі тільки на основі перебудови відносин власності шляхом роздержавлення. Основою роздержавлення економіки є перехід від моно-орга-нізованої системи до різноманітності проявів економічного життя..Аналіз показує, що економічну модель «державного соціалізму» не можна ототожнювати з принциповими ознаками Марксової моделі, де головними є: 1) ліквідація відчуження, 2) людина не засіб, а мета суспільного виробництва (всебічний розвиток особистості). Деякі з його положень підтвердилися: наука стала продуктивною силою;людина стала поряд з виробництвом як контролер і організатор;відбувається інтелектуалізація, гуманізація праці, стирається різниця між фізичною і розумовою працею, між містом і селом;на практиці широко використовується планомірність;у розвинутих країнах реальністю є висока соціальна захищеність трудящих (забезпечення роботою, безкоштовні освіта і медичне обслуговування, соціальне і пенсійне забезпечення, гнучке регулювання доходів і т. д.).