- •1.Культура як історичний феномен.
- •3.Культурні процеси на території України в добу палеоліту.
- •4,Трипільська культура.
- •6.Культура кочових спільнот (Кімерійці, Скіфи, Сармати).
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор'я
- •7.Культура східних слов'ян в період Київської Русі
- •8. Хрещення Русі та вплив християнства на розвиток культури.
- •9. Культурні перетворення доби Ярослава Мудрого.
- •10. Література Київської Русі.
- •11. Мистецтво та архітектура Київської Русі.
- •12. Культура Галицько-Волинської держави.
- •13. Впливи європейського Відродження і поширення ідей гуманізму в Україні (XV -середина XVII ст.).
- •14. Освіта та наукові знання в XV - середині XVII ст.
- •15. Становлення українського книгодрукування.
- •17. Архітектура України литовсько-польської доби (XIV - середина XVII ст.)
- •19. Культурний феномен українського бароко (XVII - XVIII ст.).
- •20. Освіта та наука в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •23. Архітектура в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •24. Мистецтво в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •25. Театр і музика в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •28. Освіта та наука в Україні XIX ст
- •29,30 Література в 19 ст.
- •32, 33. Український театр в XIX ст.
- •36. Культура Західної України в XIX ст.
- •38. Розвиток культури на початку XX ст. (1900 - 1917 рр.)
- •39. Культурні перетворення доби Української революції (1917 - 1920 рр.)
- •43. Наступ сталінізму на українську культуру в 1930-х рр.
- •41. Культурне будівництво в 1920-х - на початку 1930-х рр.
- •44. Культура Західної України в першій половині XX ст.
- •45. Культура України в роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.)
- •46. Культурне життя України в 1950-х - середині 1960-х рр.
- •48. Культурне і духовне життя доби „застою" (середина 1960-х - середина 1980-х рр.)
- •50. Культура Незалежної України.
- •21 Культура України у другій половині XVII-xvііi ст.
- •31. Творчість та культурне значення т. Г. Шевченка(1814-1861).
- •37. Творчість та культурне значення і. Я. Франко(1856, с. Нагуєвичі, 1916,).
- •27. Творчість та культурне значення г. С. Сковороди(1722-1794)
- •26. Культура Правобережної України в другій половині XVII - XVIII ст.
- •35. Український живопис XIX ст.
- •42. Українська література 1920 - 30-х рр.
- •47. Українська література 1960 - 80-х рр.
- •49. Культурне та духовне життя українців в еміграції.
- •2.Методологічні засади вивчення української культури.
- •18. Мистецтво литовсько-польської доби (XIV - середина XVII ст.).
- •22. Козацькі літописи (с.Величка, г.Грабянки, Самовидця)
- •34. Модерн в українській архітектурі XIX ст.
1.Культура як історичний феномен.
«Культура» — 1) Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну культуру суспільства. Досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, в організації державного і суспільного життя є його духовною культурою. 2) Ступінь довершеності в оволодінні якоюсь галуззю знань або діяльності (Культура виробництва). 3) Культура поведінки — сукупність моральних вимог, які стають для людини складовою частиною її звичок і навиків, що виявляється в її щоденній поведінці (на виробництві, в побуті, спілкуванні з іншими людьми). 4) Культура сільськогосподарська. 5). Культура археологічна. 6). Культура мікроорганізмів. 7). Культура токлин (експлантація). 8). Культура праці. 9) Культура мовлення.
У вужчому розумінні К. — це сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їхнє функціонування (школи, вузи, клуби, музеї, театри, творчі спілки, т-ва тощо. Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності. (К. виробництва, К. праці, К. мовлення, правова, моральна, етична К., К. побуту тощо).
Джерелом К. є суспільна праця, здатна практично й духовно перетворювати дійсність (що становить відповідно матеріальну й духовну К. суспільства), і саму людину. К. протилежна «натурі» як доцільний людський витвір — усьому природно даному. Людство являє собою універсальний суб’єкт К., а в конкретно-історичних обставинах суб’єктами культур. творчості виступають окремі людські спільності та їх асоціації — племена, народи, нації, багатонац. утворення, що здатні виробляти, розвивати і збагачувати всю сукупність практичних і духовних умов свого існування
Отже культура включає в себе все, що створено працею, розумом і творчою енергією людини. Слово «культура» є майже на всіх мовах народів світу. Термін «культура» вживається до всіх явищ, наслідків діяльності людини, починаючи з жител та знарядь праці і кінчаючи творами мистецтва. У цьому широкому розумінні в поняття культури включається вся історія та специфіка прояву людського суспільства.
Свій тип культури притаманний кожному народу як етнічній та історичній цілісності. Культурна цілісність характерна і для регіонів (культура європейська, африканська, слов’янська і т.п.), а також історичних епох (антична культура, культура Відродження, Просвітництво і т.д.). І хоч зі зміною історичних епох змінюється тип культури, це зовсім не означає розриву культурної спадщини і традицій, бо кожна нова доба з необхідністю успадковує культурні досягнення попередньої У сучасній культурології розрізняють поняття «етнічна» та «національна культура». Перша є предметом вивчення етнографії і визначається як сукупність лише тих культурних елементів, які виконують «етнодиференціюючу функцію», тобто сприяють визначенню «свого» і відокремленню від «чужого». Елементи такої культури — обряди, звичаї, міфи, фольклор тощо — позбавлені індивідуального авторства, вони безіменні, анонімні. Приналежність до етнічної культури визначається спільністю походження — кровним спорідненням.