35. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств.

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Воно є основною, первинною ланкою народного господарства, оскільки: по-перше, тут здійснюється безпосереднє виробництво різноманітних благ та послуг; по-друге, на ньому зосереджується і поєднується в процесі виробництва певна сукупність продуктивних сил (предметів, засобів прці, працівників); по-третє, тут відбувається первинний розподіл знов створеного продукту на первинні доходи підприємця, працівників, держави, по-четверте, на підприємстві виникають відносини власності як між членами колектива, так і даного підприємства з іншими суб’єктами. Фірма (так підприємства визначаються в західній літературі) – це, з одного боку, організація, що перетворює вихідні ресурси на кінцевий продукт, а з іншого – юридично самостійна форма існування бізнесу, відповідним чином зареєстрована підприємницька одиниця, що має комерційну самостійність. Фірма постійно здійснює обміни таких основних видів діяльності: обмін грошей на товари і послуги постачальників; обмін товарів і послуг на гроші споживачів; обмін грошей, що виплачуються пізніше, на гроші, отримані зараз від інвесторів та орендодавців; обмін грошей, що виплачуються зараз, на гроші, що будуть отримані пізніше від боржників; обмін грошей на товари і послуги (наприклад, на воду, прибирання сміття, охороу тощо). Сучасні фірми – це складний багатогалузевий комплекс промислових, торговельних і фінансових підприємств національного і міжнародного рівнів. Підприємства (фірми) можна класифікувати за різними критеріями. Основними з них є: форми власності; розміри; форми організації; сфери діяльності. В залежності від форми власності розрізняють: приватні підприємства - засновані на власності однієї особи з правом наймання робочої сили; індивідуальні – засновані на особистій власності та особистій праці власника; сімейні – засновані на власності та праці членів однієї родини; колективні – засновані на власності трудового колективу, кооперативу, партнерства, громадської або релігійної організації; комунальні (муніципальні) – засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць; державні – засновані на загальнодержавній власності; сумісні – засновані на об'єднанні підприємств різних форм власності.Виробництво в ринковій економіці здійснюється на підприємствах малих, середніх та великих. До малих підприємств українським законодавством віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15-200 осіб залежно від галузі та виду діяльності. Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій та інших сферах. Особливо важливе значення цих підприємств – у розвитку сфери послуг і торгівлі. Великі підприємства (кількість працюючих понад 1000 осіб) виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Середніми вважаються підприємства, які здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях з кількістю зайнятих від 200 до 1000 осіб.Підприємства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Розрізняють: виробничі, фінансові, посередницькі та страхові підприємства.Основними організаційними формами підприємницької діяльності в світовій практиці є: одноосібне підприємство, партнерства, корпорації.1.Одноосібним підприємство називається тоді, коли все майно належить одному власнику, який самостійно управляє фірмою і несе повну відповідальність за всі її зобов’язання. 2.Партнерствами (товариствами) називають підприємства, засновані на об'єднанні майна двох або більше власників. Розрізняють: Повне товариство, що являє собою форму організації підприємства, засновану на особистій участі власників у його управлінніТовариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) – це форма організації підприємства, за якої його учасники роблять певний пайовий внесок у статутний капітал і несуть обмежену відповідальність у межах своїх внесків. У ТОВ створюється пайовий капітал. На відміну від акцій, пайові свідоцтва ТОВ не є цінними паперами.

Недоліками товариств можуть бути: по-перше, розбіжність інтересів партнерів і виникнення недовіри, що загрожує бізнесу; по-друге, часто фінансові можливості товариств стають недостатніми для прибуткової діяльності; по-третє, кожному партнеру доводиться нести відповідальність за наслідки помилок інших.Корпорації (акціонерні товариства) також утворюються шляхом об’єднання на пайовій (частковій) основі коштів своїх учасників (акціонерів) і належать до компаній з обмеженою відповідальністю, оскільки відповідають за своїми зобов’язаннями тільки власним капіталом. Майновий ризик акціонерів обмежується лише тими коштами, які вони внесли для вступу до акціонерного товариства. Їх капітал утворюється, як правило, в грошовій формі і розподіляється на тотожні за своєю номінальною величиною неподільні паї у вигляді цінних паперів – акцій.Основним капіталом корпорації є акціонерний капітал. Він складається із загальної вартості всіх акцій, випущених корпорацією і проданих, та з наступних періодичних відрахувань з прибутку.

Розрізняють: відкриті акціонерні товариства, акції яких можуть розповсюджуватись через відкриту передплату та купівлю на біржах; закриті акціонерні товариства, акції яких розподіляються лише між засновниками.