- •1. Предмет політичної економії та її місце в системі економічних наук. Функції
- •2. Виникнення та етапи розвитку політичної економії: основні школи та течії.
- •3. Методи політичної економії. Її закони, принципи, категорії.
- •4. Економічні потреби суспільства, їх сутність і класифікація.
- •6. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту.
- •7. Економічні інтереси – рушійна сила соціально-економічного розвитку.
- •8. Виробництво та його основні чинники.
- •9. Економічні ресурси та їх обмеженість.
- •10. Проблема економічного вибору. Межа виробничих можливостей.
- •11. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система: її сутність таструктурні елементи.
- •12. Економічні відносини як елемент економічної системи. Види економічних
- •13. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності
- •14. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Сутність і риси
- •15. Товарна форма організації суспільного виробництва. Проста і розвинена форми товарного виробництва.
- •16. Товар та його властивості. Вартість і ціна: альтернативні теорії.
- •17. Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей.
- •18. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
- •19. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку.
- •20. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і
- •5 Функцій:
- •21. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції.
- •22. Соціально – економічний зміст категорії “Капітал”. Альтернативні теорії
- •23. Трудові відносини: сутність та структура.
- •25. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат
- •26. Економічні і бухгалтерські витрати та їх структура. Валові, середні та граничні
- •27. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на неї
- •28. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин. Місце домогосподарства в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів.
- •29. Доходи та витрати домогосподарства. Розподіл доходів.
- •33. Інфраструктура ринку та її основні елементи
- •35. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств.
- •36. Капітал підприємства та його кругообіг.
- •37. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу. Земельна рента та її
- •38. Капітал у сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •39. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •40. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •41. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.
- •42. Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національнийдохід.
- •43. Національне багатство: зміст та структура.
- •45. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи.
- •46. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •47. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття.
- •48. Господарський механізм, його сутність та елементи.
- •49. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування і програмування.
- •50. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави.
- •51. Економічна система сучасного капіталізму.
- •52. Соціалістична економічна система та її еволюція.
- •53. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.
- •54. Роздержавлення та приватизація у постсоціалістичних країнах.
- •55. Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці іспеціалізація.
- •56. Міжнародна торгівля у системі світового господарства.
- •57. Міжнародний рух капіталу як форма міжнародних економічних відносин.
- •59. Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- •60. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.
40. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти. Тому всякий процес виробництва, що роглядається не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, тобто в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, називається процесом відтворення. Безперервне виробництво матеріальних благ і послуг є об’єктивною основою існування людського суспільства.
Розрізняють просте, розширене та звужене відтворення економічної системи. Просте відтворення – це відновлення виробництва з року в рік практично в незмінних масштабах і на практично незмінній техніко-технологічній основі. Таке відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів та послуг, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте відтворення характерне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, і як наслідок – уповільнений соціально-економічний прогрес. Подібне явище має місце і нині у багатьох країнах світу. Розширене відтворення – це відновлення виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах та на постійно змінюваних техніко-технологічних засадах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у розширення виробництва.Існують два типи розширеного відтворення: екстенсивний та інтенсивний. Перший передбачає зростання виробництва на незмінній технічній основі, за рахунок залучення додаткових ресурсів — трудових, матеріальних і фінансових, другий —зростання виробництва шляхом підвищення його ефективності. Тривалий час у нашій країні переважав екстенсивний тип відтворення. Сьогодні його можливості вичерпані. Для оздоровлення економіки потрібно перейти до інтенсивного типу. А це означає необхідність підвищення ефективності суспільного виробництва, поліпшення якості продукції і послуг в усіх галузях національного господарства на основі його всебічної інтенсифікації. Підвищення ефективності виробництва передбачає збільшення економічних результатів на кожну одиницю затрат, що досягається передусім через прискорення науково-технічного прогресу, глибоку технічну реконструкцію народного господарства. Існують чотири форми інтенсивного відтворення, які характеризуються різним поєднанням ресурсів, пріоритетами їх використання: фондоємна, фондозберігаюча, нейтральна та всебічна. В усіх формах забезпечується підвищення продуктивності суспільної праці, але різними способами. За фондоємної форми підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових затрат виробничих фондів на одиницю продукції. Відбувається зміна співвідношення між масою засобів виробництва і робочою силою, що відображає органічну будову фондів. Прискорення науково-технічного прогресу веде до того, що застосування засобів виробництва зростає значно швидше, ніж чисельність виробничого персоналу. Покращення органічної будови фондів супроводжується економією основних і оборотних фондів, тому фонди зростають повільніше ніж суспільний продукт і національний доход. За фондозберігаючої форми підвищення продуктивності праці супроводжується економією виробничих фондів на одиницю продукції.
Нейтральна форма інтенсивного типу відтворення характеризується тим, що підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових затрат уречевленої праці. Але водночас здійснюється економія засобів виробництва, яка компенсує додаткові затрати уречевленої праці. Тому виробничі фонди зростають тими ж темпами, що й суспільний продукт і національний доход. Всебічна форма інтенсивного типу відтворення означає, що продуктивність праці досягається шляхом підвищення ефективності всіх ресурсних факторів: засобів і предметів праці, робочої сили.