- •1. Предмет політичної економії та її місце в системі економічних наук. Функції
- •2. Виникнення та етапи розвитку політичної економії: основні школи та течії.
- •3. Методи політичної економії. Її закони, принципи, категорії.
- •4. Економічні потреби суспільства, їх сутність і класифікація.
- •6. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту.
- •7. Економічні інтереси – рушійна сила соціально-економічного розвитку.
- •8. Виробництво та його основні чинники.
- •9. Економічні ресурси та їх обмеженість.
- •10. Проблема економічного вибору. Межа виробничих можливостей.
- •11. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система: її сутність таструктурні елементи.
- •12. Економічні відносини як елемент економічної системи. Види економічних
- •13. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності
- •14. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Сутність і риси
- •15. Товарна форма організації суспільного виробництва. Проста і розвинена форми товарного виробництва.
- •16. Товар та його властивості. Вартість і ціна: альтернативні теорії.
- •17. Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей.
- •18. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
- •19. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку.
- •20. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і
- •5 Функцій:
- •21. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції.
- •22. Соціально – економічний зміст категорії “Капітал”. Альтернативні теорії
- •23. Трудові відносини: сутність та структура.
- •25. Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат
- •26. Економічні і бухгалтерські витрати та їх структура. Валові, середні та граничні
- •27. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на неї
- •28. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин. Місце домогосподарства в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів.
- •29. Доходи та витрати домогосподарства. Розподіл доходів.
- •33. Інфраструктура ринку та її основні елементи
- •35. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Класифікація підприємств.
- •36. Капітал підприємства та його кругообіг.
- •37. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу. Земельна рента та її
- •38. Капітал у сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •39. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •40. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •41. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.
- •42. Валовий внутрішній продукт. Чистий національний продукт і національнийдохід.
- •43. Національне багатство: зміст та структура.
- •45. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи.
- •46. Зайнятість: сутність і форми. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили
- •47. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Види і форми безробіття.
- •48. Господарський механізм, його сутність та елементи.
- •49. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування і програмування.
- •50. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави.
- •51. Економічна система сучасного капіталізму.
- •52. Соціалістична економічна система та її еволюція.
- •53. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.
- •54. Роздержавлення та приватизація у постсоціалістичних країнах.
- •55. Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці іспеціалізація.
- •56. Міжнародна торгівля у системі світового господарства.
- •57. Міжнародний рух капіталу як форма міжнародних економічних відносин.
- •59. Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- •60. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.
27. Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на неї
впливають.
Основна мета кожного підприємства – максимізація прибутку. Саме наявність прибутку або можливість його одержання спонукає їх входити в певну сферу діяльності, а за відсутності – покидати прибутку або навіть загрози його відсутності – покидати певний сегмент ринку. Різні вчені по дають різні визначення прибутку. Найчастіше прибуток визначається просто як валова виручка (доход) мінус валові витрати Після того як фірма сплатила всі податки та обов’язкові відрахування до державого бюджету, у неї залишається чистий прибуток. Його наявність свідчить про ефективність роботи підприємства. Чистого прибутку може і не бути або він може набувати від'ємних значень (коли витрати перевищують доходи). Але більш точно ефективність виробництва характеризує економічний прибуток. Як зазначалось вище, бухгалтери і економісти по різному підходять до розуміння прибутку. І часто наявність бухгалтерського прибутку не означає, що фірма якнайкраще розпорядилася наявними у неї ресурсами, а його розмір достатній, щоб утримати підприємницький хист у даному бізнесі. Як зазначалось вище, бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залучення ресурсів ззовні.Нормальний прибуток – це мінімальний доход, що робить перебування підприємця у даній галузі, у певному виробництві доцільним. Він має відшкодовувати витрати нервової та розумової енергії на виконаня підприємницьких функцій, а також відшкодовувати винагороду у формі заробітної плати та процента на вкладений капітал. Фактично, нормальний прибуток – це неявні (внутрішні) витрати виробництва.
Економічний прибуток – загальна виручка за мінусом економічних витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця) по залученню ресурсів з урахуванням їх альтернативної вартості.Економічний прибуток отримують лише ті підприємці, які змогли на свою користь використати зміни в економічній ситуації, успішно впровадили інновації або захопили монопольне становище на ринку. Зрозуміло, що перевищення прибутку над нормальним здобувається підприємцями нелегко і зберігається недовго.Величина прибутку, його обґрунтованість і механізм розподілу можуть суттєво змінюватись залежно від підприємства, ситуації, економічної системи. Але важливо не те. як визначається прибуток, а те, що підприємство може виникнути і успішно функціонувати тільки тоді, коли очікується якась винагорода. Такою винагородою є прибуток. Максимізація прибутку досягається шляхом зменшення середніх та граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищенні його ефективності. Прибутковість підприємства визначається як абсолютно – у грошовому вираженні, що є масою прибутку, так і відносно – у нормі прибутку (вираженому у відсотках відношенні суми прибутку до витрат).
Вона є найбільш загальним показником. що визначає економічну ефективність діяльності підприємства. Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність виробництва. Значення норми прибутку полягає в тому, що вона є показником корисності вкладення капіталу, ефективності його використання. Мета підприємця - максимізація прибутку і мінімізація витрат, тому капітал спрямовується туди, де вища норма прибутку. Отже остання виступає регулятором потоку інвестицій у виробництво. У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва: фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, що його не має (грошова виручка покриває лише витрати) є нерентабельною. Як вже зазначалось, розрізняють показники загального прибутку (чистого доходу підприємства) і чистого прибутку (чистий дохід без обов’язкових виплат фірми з прибутку – податків, відсотка тощо). Тому виділяють загальну і розрахункову рентабельність.
Швидкість обороту капіталу. При її зростанні до суб'єкта господарської діяльності скоріше повертаються витрачені кошти, в тому числі на заробітну плату. У такому разі за попередньої величини капіталу зростають обсяги виробництва і прибуток.
Економія витрат на засоби виробництва. Її досягають завдяки впровадженню досконалішої техніки, технології, передової організації виробництва і стимулюванню живої праці.
Масштаби виробництва. Зростання обсягів виробництва дає можливість використати ефективніші засоби виробництва (поточні лінії тощо) порівняно з середніми і малими підприємствами. Це сприяє економії витрат виробництва, а отже, підвищенню віддачі одиниці використаного капіталу.