
- •Екзаменаційний білет № 2
- •Екзаменаційний білет № 3
- •Екзаменаційний білет № 4
- •Екзаменаційний білет № 5
- •Екзаменаційний білет № 6
- •Екзаменаційний білет № 7
- •Екзаменаційний білет № 8
- •Екзаменаційний білет № 9
- •Екзаменаційний білет № 10
- •Екзаменаційний білет № 11
- •Екзаменаційний білет № 14
- •Екзаменаційний білет № 15
- •Екзаменаційний білет № 16
- •Екзаменаційний білет № 17
- •Екзаменаційний білет № 18
- •Екзаменаційний білет № 19
- •Екзаменаційний білет № 20
- •Екзаменаційний білет № 21
- •Екзаменаційний білет № 22
- •Екзаменаційний білет № 23
- •Екзаменаційний білет № 24
Екзаменаційний білет № 6
1. |
Загальне мовознавство як наука. Мова – явище складне, багатоаспектне à ціла низка лінгвістичних дисциплін, які вивчають і описують мову (морфологія, синтаксис). Живих мов усього ~ 6700. Курс ЗМ знайомить з суч лінгвістикою, її історією, найбільш важливими напрямами і школами, з основними проблемами, ідеями, які розробляються вченими, з методикою навчання мови, показує роль вітчизняного мз у розвитку заг науки про мову. Мета курсу – поглиблення теор і проф. рівня як майбутнього дослідника мови і майб вчителя. МЗ – одна з найдавніших розгалужених наук. Складності МЗ: багатогранність (складне за будовою), склад з різноманітних, різнотипних мов (займ велика кількість вчених), всі мови по різному пов’язані з суспільством, культурою, мистецтвом, поведінкою людини (розвинуті й примітивні мови), відмінність у підході до мови, як науки (різні принципи, методи дослідження, різні теорії, школи). Спільні риси мов: 1. всі мови – засіб комунікації, обмін інфи. 2. участь у формування, вираженні думки. 3. властиві звуки, слова, грам значення слова (будова). 4. можуть функціонувати в усній і писемній формі. 5. в певних істор умовах набувають літ нормування, стилістичного членування (розшарування) – залеж від рівня розвитку суспільства. Проблеми заг МЗ: 1. об’єднання лінгвістики. 2. структурного членування мови, внутр. зв’язків структури мови (елементів мови). 3. функціонування мови. 4. істор розвитку мови (виникнення, розвитку мови). 5. знаковості мови. Заг МЗ – наука, що вивч особливості людської мови, часткове – досліджує окремі мови. Теор МЗ – дослід теор основи людської мови, виробляє заг принципи, методи дослідження мов, спирається на теорії, вироблені окремими теоріями, школами. Практичне МЗ (засвоєння мови) – методика вивчення мови. Кожна людина, яка вивч мову, повинна розуміти й володіти теор і практ її особливостями. |
2. |
Літературне краєзнавство як компонент вивчення історії літератури. Кримські мотиви й образи у творчості М. Костомарова, Л.Українки, О.Олеся, І. Карпенка-Карого, М.Рильського, М.Бажана, В.Сосюри та ін. Літ краєзнавство є важливим компонентом вивчення історії літератури. Останнім часом інтерес до письменства рідного краю помітно зростає, що є закономірним фактом. У контексті епохи нац відродження, літ рідного краю сприймається як одне з найважливіших народознавчих джерел. Літературне краєзнавство поступово займає належне місце у шкільних програмах. Актуальне його вивчення у вищих навчальних закладах. Кожен худ твір, пов'язаний з нашим краєм, – живий документ епохи і людської свідомості. Із худ літ-и постає прекрасний і романтичний образ рідного краю, з яким єднають нас корені роду і враження дитинства. Виховним матеріалом можуть служити життєписи письменників, доля яких пов'язана з Південним берегом Криму. Літ традиції нашого краю мають глибоку історію. Специфіка Криму полягає в тому, що йому присвячували натхненні рядки славетні поети різними слов'янськими мовами. Південний берег Криму оспівали А.Міцкевич польською мовою, О.Пушкін – російською, Л.Українка – українською, М.Богданович – білоруською. Неодноразово видавались антології найвідоміших творів, присвячених Криму. Однак системне вивчення кримських мотивів у творчості письменників, зокрема українських, ще тільки складається. Пізнаючи літературу рідного краю, ми переконуємось у глибоких зв'язках укр культури і кримської землі, прилучаємось до високих морально-естетичних цінностей красного письменства і тим самим духовно збагачуємось. СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ. Ім'я поета посіло в укр літ-і і фольклористиці визначне місце. випускник Петербурзької медико-хірургічної академії отримує через захворювання туберкульозом, призначення в Ялту, де він і приступить до роботи міським лікарем. Найголовнішою пристраст, його любов'ю і болем залишалось укр худ слово. Письменник пробував сили у різних жанрах, писав балади, лір вірші, гуморески, драми, істор поеми, займався перекладами. Найважливішою літе справою в Ялті став переклад "Іліади" Гомера. Опинившись в Криму, поет – прекрасний знавець фольклору, згадував чумацькі пісні, вирішив написати п'єсу "Чумак". Ім'я Руданського стає невід'ємним від суч Криму, зокрема Ялти, де в честь нього названа одна з центральних вулиць міста. |
3. |
Активні методи на уроках мови та літератури. активні методи навчання - це навчання діяльністю. Саме в активній діяльності учні опановують необхідні знання, уміння, навички, розвивають творчі здатності. В основі активних методів лежить діалогічне спілкування, як між вичителем і учнями, так і між самими учнями. А в процесі діалогу розвиваються комунікативні здатності, уміння вирішувати проблеми колективно, і саме головне розвивається мова учнів. Активні методи навчання спрямовані на залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, викликати особистісний інтерес до рішення яких-небудь пізнавальних завдань, можливість застосування учніми отриманих знань на практиці. Метою активних методів є, щоб у засвоєнні знань, умінь, навичок брали участь всі психічні процеси (мова, пам'ять, уява й т.д.). Ділова гра - метод імітації ситуацій, що моделюють професійну або іншу діяльність шляхом гри, за заданими правилами. Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. Педагог створює проблемну навчальну ситуацію, організовує колективне обговорення можливих підходів до вирішення проблеми. Семінари за методом «малих груп» - 4-5 учнів в групі зі своїм лідером. Забезпечує: 1) активну роботу учня на семінарі; 2) посилення ступеня товариської спроможності в навчальному процесі; 3) оперативність, широта, глибина контролю за самостійною роботою учнів; 4) підсилення заємної вимогливості учнів і їхньої відповідальності; 5) посилення ступеня об'єктивності оцінювання знань. |