5. Прочитайте та запишіть імена римських юристів і назви їхніх творів.

Veteres:

Numa Pompilius. Leges regiae.

Gnaeus Flavius. Legis actiones. Fasti.

Decemviri. Leges duodecim tabularum.

Appius Claudius Caecus. Fasti. Legis actiones.

Lucius Atilius Sapiens. Ad Leges duodecim tabularum.

Publius Mucius Scaevola. Ius civile. Digesta. Notae.

Quintus Mucius Scaevola. Quaestiones. Regulae. Responsa.

Auctores:

Manius Manilius. Actiones. Manilii Monumenta.

Iunius Brutus. De iure civili.

Gracchus. Lex Sempronia.

Cornelius Sulla. Lex Cornelia. Proscriptio.

Marcus Porcius Cato. De agricultura.

Marcus Terentius Varro. De iure civili. De lingua Latina. De re rustica.

Marcus Tullius Cicero. De legibus. De officiis. De oratore. In Catilinam.

Sabiniani:

Gaius Ateius Capito. De officio senatorio. De iure pontificio. Epistulae.

Massurius Sabinus. Ius civile. Ad edictum. De furtis. Fasti. Responsa.

Cassius Longinus. Ius civile.

Titius Aristo. Notae. Digesta.

Salvius Iulianus. Edictum perpetuum. Digesta.

Proculiani:

Antistius Labeo. Ad legem duodecim tabularum. Ad edictum. Responsa.

Gnaeus Proculus. Epistulae.

Nerva Cocceus. De usucapionibus.

Publius Iuventius Celsus. Digesta.

Iurisprudentes imperiales (classici):

Gaius. Institutiones. Ad legem duodecim tabularum. Regulae.

Sextus Pomponius. Ex Sabino. Ad edictum. Epistulae. Senatus consulta.

Aemilius Papinianus. Quaestiones. Responsa. Defmitiones. De adulteriis.

Iulius Paulus. Ad edictum. Ad Sabinum. Quaestiones. Responsa. Decreta.

Domitius Ulpianus. Ad edictum. Ad Sabinum. De appellationibus. Imperatores:

Gaius Iulius Caesar. Lex Julia 2—18.

Gaius Iulius Caesar Augustus. Crimen maiestatis. Ius respondendi.

Claudius Caesar Augustus Germanicus Nero. Senatus consultum

Neronianum. Edictum.

Caesar Augustus Titus Flavius Vespasianus. Lex de imperio.

Caesar Traianus Augustus Hadrianus. Epistula. Oratio Hadriani.

Caesar Antoninus Augustus Marcus Aurelius. Semestria. Oratio 1—8. Caesar Pertinax Augustus Septimius Severus. Oratio Severi.

Antoninus Caracalla. Constitutio Antonina.

Caesar Gaius Aurelius Valerius Augustus Diocletianus.Edictum Diocletiani.

Caesar Gaius Fulvius Valerius Augustus Constanttnus. Edictum

Constantini.

Caesar Flavius Theodosius Augustus. Codex Theodosianus.

Iustinianus. Codex Iustinianeus. Institutiones. Digesta.

Novellae = Corpus Iuris civilis (CIC).

Lectio II

ПОВТОРЕННЯ ГРАМАТИКИ

ЧАСТИНИ МОВИ

Іменник (граматичні категорії, відміни

Запис іменника у словнику,

ПЕРША ТА ДРУГА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ)

 ЧАСТИНИ МОВИ

У латинській мові існує 10 частин мови:

1. Substantivum – іменник 6. Adverbium – прислівник

2. Adiectivum – прикметник 7. Praepositio – прийменник

3. Verbum – дієслово 8. Coniunctio – сполучник

4. Pronomen – займенник 9. Interiectio – вигук

5. Numerale – числівник 10. Particula – частка

 Іменник (Nomen substantivum)

 Граматичні категорії іменника.

Genus (рід): 1) genus masculinum (m) – чоловічий рід; 2) genus femininum (f) – жіночий рід; 3) genus neutrum (n) – середній рід.

Numerus (число): 1) Numerus singularis (sing.) – однина; 2) Numerus pluralis (plur.) – множина.

Сasus (відмінок):

1. Nominativus (Nom.) – називний, номінатив (хто? що?) – відмінок

підмета та іменної частини присудка;

2. Genetivus (Gen.) – родовий, генетив (кого? чого? чий?) – відмінок

неузгодженного оз­начення;

3. Dativus (Dat.) – давальний, датив (кому? чому?) – відмінок

непрямого додатка;

4. Accusativus (Acc.) – знахідний, аккузатив, (кого? що?) – відмінок

прямого додатка;

5. Ablativus (Abl.) – орудно – місцевий, аблатив, (ким? чим? де? куди?

звідки? коли? чому? як?) – відмінок обставини;

6. Vocativus (Voc.) – клична форма, вокатив – відмінок звертання.

 Відміни (Declinatio).

У залежності від закінчень gen.sing. ла­тинські іменники поділяються на 5 відмін:

 gen.sing. 1 відміни закінчується на – ае;

 gen.sing. 2 відміни закінчується на – і;

 gen.sing. 3 відміни закінчується на – is;

 gen.sing. 4 відміни закінчується на – us;

 gen.sing. 5 відміни закінчується на – еі.

Відмінювання іменника здійснюється за до­помогою його практичної основи, до якої дода­ються відмінкові закінчення (для кожної відміни вони є різні). Практичну основу іменника (тобто його незмінювану частину) отримаємо, якщо від фор­ми gen.sing. (родового відмінка однини) відкинемо відмінкове закінчення. Отже, не­обхідно завжди знати форму не тільки назив­ного, але й родового відмінків.

 Запис іменника у словнику.

У словнику вка­зуються форму іменника в nom.sing., його закінчення в gen.sing., а також зазначають рід іменника.

Наприклад: culpa, ae, f "провина, вина"; adversarius, і, m "супротив­ник"; civis, is, m, f "громадянин"; casus, us, m "ви­падок, казус"; dies, ei, m "день".

Досить часто в gen.sing. поряд з відмінковим закінченням вказується й останній склад ос­нови, в якому відбулися зміни, порівняно з фор­мою nom. sing.

Наприклад: civitas, atis, f "громадянська община"; iudex, icis, m "суддя" тощо.

 Перша відміна іменників.

До 1 відміни належать іменники жіночого роду, які в nom.sing. мають закінчення – а , в gen.sing. – ae, наприклад : iustitia, ae f "юстиція", pecunia, ae f "гроші, майно", querella, ae f "скарга".

До 1 відміни належить також група іменників чоловічого роду , які мають закінчення nom.sing. -a, gen.smg. –ae і означають здебільшого назву профе­сій: agricola, ae m "землероб", nauta, ae m "моряк", scriba, ae m "писар", collega, ae m "колега".

Відмінкові закінчення 1 відміни:

Зразок:

За першою відміною, подібно до іменників, відмінюються також прикметники, числівники і займенники, які закінчуються на -a: grata

"бажана", iusta "справедлива", рrіта "перша", теа "моя", tua "твоя", sua "своя".

Зразок:

 Друга відміна іменників.

До другої відміни належать іменники, а та­кож прикметники, числівники та займенники, які в nom.sing. закінчуються на: - us, - er, - іr (чоловічий рід ) та на – um (середній рід).

В gen.sing. вони мають спільне закінчення: -і: populus, і m "народ", arbiter, tri m "суддя", vir, і m "муж", argumentum, і n "доказ".

Як виняток, до другої відміни належать іменники жіночого і середнього роду на -us: humus, i f "земля, грунт", vulgus, i n "народ, натовп".

Зразок відмінювання в однині:

Зразок відмінювання у множині:

Особливості відмінювання:

 більшість іменників і при­кметників чоловічого роду на - еr мають випадне - е, яке зберігається лише в nom. sing., а в усіх інших відмінках випадає, наприклад: minister, stri m "слуга", magister, stri m; "вчитель", arbiter, tri m "суддя";

 4 іменники і 4 прикметники мають - е в основі, яке збері­гається в усіх відмінках: puer, eri m " хлопчик", socer, ceri m " mесть", vesper, eri m " вечір", gener, eri m "зять"; liber "вільний", miserь "нещасний", asper "тернистий", tener "ніжний

 Відмінкові закінчення для середнього роду такі ж, як і для чоловічого роду (крім двох від­мінків - nom. і асс. sing. і plur.; для цих відмін­ків вступає в дію "правило середнього роду").

 "Правило середнього роду": 1) nom. і асс. sing. і plur. середнього роду завжди співпадають; 2) nom. і асс. plur. середнього роду завжди закінчуються на -а.

ТЕКСТ

ПЕРШОДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ПРАВА

FONTES JURIS ROMANORUM

Recita! – Читай вголос