Ключові фрази тексту

PHRASES ESSENTIALES DE TEXTI

DE IVSTITIA ET IVRE

ПРО ПРАВОСУДДЯ ТА ПРАВО

1. Iustitia est constans et perpetua uoluntas ius suum cuique tribuens.

Правосуддя є постоянна та тверда воля надавати кожному його

право.

2. Iuris prudentia est diuinarum atque humanarum rerum notitia, iusti atque iniusti scientia.

Правознавство - це знання божого та людського вміння відрізнити справедливе від несправедливого.

3. Iuris praecepta sunt haec: honeste uiuere, alterum non laedere, suum cuique tribuere.

Припис права такий: чесно жити (за законами), ближнього не кривдити (в правовій сфері), віддавати кожному те, що йому належить.

4. ...publicum ius est, quod ad statum rei Romanae special, priuatum, quod ad singulorum utilitatem pertinet.

... публічним правом буде те, що торкається інтересів Римської держави; приватним - буде те право, яке торкається інтересів окремих осіб.

5. Ius naturale est, quod natura опшіа animalia docuit.

Природне (натуральне) право є те право, яким природа наділила всіх живих істот.

6. ...quod quisque populus ipse sibi ius constituit, id ipsius proprium ciuitatis est uocatnrque ius ciuile, quasi ius proprium ipsius ciuitatis: quod uero naturalis ratio inter omnes homines constituil, id apud omnes populos peraeque custoditur uocaturque ius gentium, quasi quo iure omnes gentes utuntur.

... право, встановлене кожним народом для себе є його власним правом і називається цивільним, як право, яке між всіма людьми встановив природний розум, оберігається у всіх народів за всіх часів і називається загальнонародним, як право, котрим користуються всі народи.

7. Constat autem ius nostrum aut ex scripto aut ex non scripto. Складається ж наше право або з права писаного, або неписаного.

8. Lex est, quod populus Romanus senatore magistratu interrogante, ueluti consule, constituebat

Закон, є те, що римський народ постановив за пропозицією сенатської посадової особи, наприклад, консула.

9. Senatus consultant est, quod senatus iubet atque constituit.

Рішення сенату є те, що наказав і постановив сенат.

Терміни (визначення та коментар)

TERMINI (DEFINITIO ET COMMENTARIUM)

Manda memoriae! – Запам 'ятай

1. Justitia - юстиція, правосуддя [лат. justus - справедливий, чеcний, законний].

2. Jurisdictio - юрисдикція (право чинити суд).

3. Juris consultus - юрисконсульт, правознавець.

4. Jus publicum (commune) - публічне (загальне) право (зібрання правових норм, що мають відношення до захисту римського суспільства).

5. Jus privatum - приватне право (торкається інтересів окремої приватної особи).

6. Jus naturale - натуральне, природне право (встановлене Богом, а тому й ідеальне та незмінне).

7. Jus civile - цивільне, громадянське, внутрішньодержавне право (певного народу. Наприклад: Jus Quiritium - цивільне або квірітське право; Populus Romanus Quiritium - римського народу квіритів).

8. Civis - громадянин, -ка.

9. Civitas - держава, право громадянства, громада, плем'я.

10. Genus - рід (об'єднання нащадків легендарного героя (heros epominos) та інших осіб, прийнятих до членів роду).

11. Pater gentes - старійшина роду.

12. Curia - об'єднання родів у спілку, яку очолював curio. Десять курій складали tribus - трибу або плем'я.

13. Res publica - республіка (суспільна справа, організація для захисту всіх громадян держави).

14. Jus gentium - право народів, міжнародне право.

15. Jus generi humani - право роду людського.

16. Jus scriptum - писане право (створене державою).

17. Plebs - плебс (простий народ, незнатний люд).

18. Plebi scite - рішення consilia plebis - плебейського зібрання:

19. Senatus - сенат (колегіальний орган римської республіки); Senatus coosultum - рішення сенату.

20. Placita juris - норми права, постанови; placitamentum процедура розгляду справи.

21. Edictum - едикт, наказ (офіційне розпорядження).

22. Magistratus - магістрат (управління, влада, важлива державна посада), магістратура (вибірний, колегіальний, тимчасовий орган римської держави).

23. Response prudentum - відповіді (думки, погляди) вчених (юристів).

24. Respondere, cavere, agere - давати відповіді, оформляти документи, виступати у суді (три види діяльності юриста).

25. Consul - консул (вища посадова особа в римській державі).

26. Tribunus plebis - народний трибун (вибірна посада, встановлена для захисту прав плебеїв; в стародавній період - голова кожної з трьох триб).

27. Patricius - патриций (представник привілейованої касти, родової знаті в римському суспільстві).

ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте та перекладіть текст українською мовою; випишіть з тексту іменники третьої, четвертої та п’ятої відмін із зазначенням їх роду, числа, відмінку.

2. Випишіть та запам'ятайте латинські юридичні ідіоми, наведені в Додатку II (№№: 17, 24, 30, 31, 32, 33, 43, 57, 71, 79, 81, 95, 97, 104, 105, 109, 114, 116, 117, 121, 150, 155, 160, 165, 188, 225, 230, 234).

3. Випишіть та запам'ятайте латинські юридичні терміни, формули, сентенції, наведені в Додатку III всі № №, що закінчуються на цифру 2, наприклад: № 2, № 12, № 22 . . . № 1142 ).

4. Випишіть та запам'ятайте латинські прислів’я та крилаті вирази, наведені в Додатку IV (в частині 1 № №: 2, 7, 12, 17; в частині 2 №№: 3, 13, 23, 33, 43, 53, 63, 73, 83, 93, 103).

5. Зробіть письмовий переклад на українську мову наведених нижче юридичних фраз:

1. Ex officio. 2. Officium vocat. 3. Sine сига. 4. Testamentum fac! 5. Tabula rasa. 6. Terra incognita. 7. Post factum (P.f.). 8. Post scriptum (P.s.). 9. Sine mora. 10. Circulus vitiosus. 11. Et cetera (Etc.). 12. Mandatum et mutuum. 13. Aulus Agerius et Numerius Negidius adversarii sunt. 14. Arbiter causam audit. 15. Actuarius instramentum scribit. 16. In dubio abstme! 17. Charta (epistula) non erubescit. 18. Rubrica. 19. Pecunia non olet? (Vesp.) 20. Agrico1a villam possidet. 21. Privata publicis postpone! 22. Divitiae bonum non sunt. (Sen.) 23. Ira initium insaniae est. (Sen.) 24. Miserium est alterio arbitrio vivere. 25. Fama volat. (Verg.) 26. Haud semper errat fama. (Tac.) 27. Non scholae, sed vitae discimus. 28. Roma est in Italia. 29. Italia est patria iurisprudentiae. 30. Patria nostra est Ucrania. 31. Ab ovo usque ad mala. 32. Quod nocet, docet. 33. Dum vivimus, laborare debemus. 34. Sine causa nihil gignit. 35. Exercete memoriam. 36. Per aspera ad astra. 37. Femina in tutela erat. 38. Sub hasta. 39. Clavus clavo pellitur. 40. Victoria concordia gigmtur. 41. Ut salutas, ita salutaberis. 42. Quid agitur? 43. Deus ex machina.

Lectio IV

ПОВТОРЕННЯ ГРАМАТИКИ

Прикметник (перша , друга, третя ВІДМІНи)

ЗАЙМЕННИКОВІ ПРИКМЕТНИКИ

ступені порівняння ПРИКМЕТНИКІВ

 ПРИКМЕТНИКИ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ВІДМІН

(NOMEN ADIECTIVUM)

За першою відміною, подібно до іменників жіночого роду, відмінюються прикметники на -а, а за другою, – подібно до іменників чоловічого та середнього роду, – прикметники на -us, -er (m), -um (n).

У словнику прикметники 1-2 відмін записуються у скороченій формі і перекладаються тільки в чоловічому роді: iustus, a, um - "справедливий", liber, era, erum "вільний", niger, gra, grum -"чорний".

 ПРИКМЕТНИКИ ТРЕТЬОЇ ВІДМІНИ

До третьої відміни належать прикметники трьох, двох і одного закінчень усіх трьох родів.

Прикметники трьох закінчень мають окрему форму для кожного роду: -еr для чоловічого, -is для жіночого, -е для середнього: celer, eris, ere "швидкий", асеr, acris, acre "гострий".

Прикметники двох закінчень мають спільну форму -is для чоловічого та жіночого родів і ок­рему -е - для середнього роду: gravis, е "тяжкий", levis, е "легкий".

Прикметники одного закінчення мають спільну форму для всіх трьох родів. За формою лише називного відмінка однини визначити основу прикметників одного закінчення неможливо, тому в словнику вони подаються, як і іменники, в формах називного і родового відмінків однини: felix, licis "щасливий", sapiens, entis "мудрий".

Усі прикметники третьої відміни відмінюються за голосною групою (див. Lectio III).

 Займенникові прикметники

Займенникові прикметники: unus, una, unum –"один ,-а, -е"; solus, sola, solum –-"єдиний,-а,-е", "тільки один, -а, -е"; alter, altera, alterum – "один,-а,-е(з двох)", "інший,-а,-е"; alius, alia, aliит – "інший,-а,-е (з багатьох)"; uter, utra, utrum – "будь-який,-а,-е (з двох)"; neuter, neutra, neutrит –"жоден,-а,-е(з двох)"; ullus, ulla, ullum – "який-небудь, яка-, яке-"; nullus, nulla, nullum – "жоден, -a,-e"; totus, tota, totum – "весь, вся ,все", "цілий, ціла, ціле".

Усі займенникові прикметники відмінюються подібно до прикметників (і іменників) 1-2 відмін (див. Lectio II), але в двох відмінках мають особливі займенникові закінчення: в Gen. Sing. -ius, а в Dat. sing. -і.

 Ступені порівняння прикметників

У латинскій мові є три ступені порівняння: звичайний, вищий і найвищий .

У більшості прикметників вищий ступінь утворюється від основи прикметника шляхом додавання суфіксів –іоr – (для чоловічого та жіночого родів), -ius – (для середнього роду).

Найвищий ступінь утворюється від основи прикметника шляхом додавання спільного для всіх трьох родів суфікса -issim- та родових закінчень: -us (m), -a (f), -um (n).

Прикметники, що закінчуються на -еr, утворюють найвищий ступінь за допомогою закінчень -rimus (m), -rima (f), -rimum (n), які приєднуються безпосе­редньо до повної форми чоловічого роду.

З разки утворення ступенів порівняння:

Відмінюються прикметники у вищому ступені порівняння як іменники третьої відміни при­голосної групи (див. Lectio III), причому за основу для усіх трьох родів служить форма на -іоr, що про­являтиметься в усіх непрямих відмінках (тобто, крім номінатива однини).

Прикметники у най­вищому ступені порівняння відмінюються як іменники 1-2 відміни (див. Lectio II).

У латинський мові є група прикметників, що мають суплетивні ступені порівняння, тобто утворені від різних основ, їх слід вивчити напам'ять:

Scito!

Слід відрізняти plures, plura більш численніші та complures, complura багато хто, відома кількість (без порівняльного відтінку).

Деякі прикметники, що за своїм походженням пов'язані з прийменниками та присвійниками, вживаються тільки в вищому та найвищому ступенях: рrae (перед) – prior, prius перший (з двох) – primus, -a, -um перший (серед всіх); іntra (всередині) – interior, interius – внутрішній – intimus, -a, -um – самий внутрішній; еxtra (зовні) – exterior, exterius – зовнішній – extremus, a, -um – крайній, останній; post (після) – posterior, posterius – більш пізніший – postremus, -a, -um – найпізніший; ultra (далі, за межами) – ulterior, ulterius – більш віддалений – ultimus , -a, -um – найактуальніший; supra (над) – superior, superius – вищий – supremus, -a, -um – найвищий; senex, senis старий – senior, senius – старший; іuvenis, invene – молодий – iunior – молодший тощо.

ТЕКСТ

ПЕРШОДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ПРАВА

FONTES JURIS ROMANORUM

DE IVRE PERSONARVM

ПРО ПРАВА ОСІБ

Summa itaque diuisio de iure personarum haec est, quod omnes homines aut liberi sunt aut serai.

1. Et libcrtas quidem est, ex qua etiam liberi uocantur, naturalis facultas eius quod cuique facere libet, nisi si quid aut ui aut hire prohibetur.

2. Seruitus autem est coastitutio iuris gentium, qua quis dominio alieno contra naturam subicitur.

Serui autem ex eo appellati sunt, quod imperatores captiuos uendere iubent ac per hoc seruare nee occidere sclent, qui etiam mancipia dicti suirt, quod ab hostibus manu capiuntur.

Serui autem aut nascuntur aut fiunt. nascuntur ex ancillis nostris: fiunt aut iure gentium, id est ex captiuitate, aut iure ciuili, cum homo liber maior uiginti annis ad pretium participandum sese uenumdari passus est. in seruorum condicione nulla differentia est.

3. In liberis multae differentiae sunt. aut enim ingenui sunt aut libertini.

4.Ingenuus is est, qui statim ut natus est liber est, siue ex duobus ingenuis matrimonio editus, siue ex libertinis, siue ex altero libertine altero ingenuo. Sed et si quis ex matre libera nascatur, patre seruo, ingenuus nihilo minus nascitur: quemadmodum qui ex matre libera et incerto patre natus est, quoriiam uulgo conceptus est. sufficit autem liberam fuisse matrem eo tempore quo nascitur, licet ancilla conceperit. et ex contrario si libera conceperit, deinde ancilla facta pariat, placuit eum qui nascitur liberam nasci, quia non debet calamitas matris ei nocere, qui in utero est. ex his et illud quaesitum est, si ancilla praegnans manumissa sit, deinde ancilla postea facta peperit, liberam an seruum pariat? et Marcellus probat liberum nasci: sufficit enim ei qui in uentre est liberam matrem uel medio tempore habuisse: quod et uerum est.

5. Libertini sunt, qui ex iusta seruitute manumissi sunt manumissio autem est datio libertatis: nam quamdiu quis in seruitute est, manui et potestati suppositus est, et manumissus liberator potestate. quae res a iure gentium originem sumpsit, utpote cum iure naturali omnes liberi nascerentur nee esset nota manumissio, cum seruitus esset incognita.