Глава 35

ПРОТОКОЛЬНА ФОРМА

ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ

Стаття 425. Здійснення провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів

Порядок провадження у справах про злочини, перед­бачені частиною 1 статті 133, статтею 164, частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 186, частиною 1 статті 188, частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 194, частиною 1 статті 202, частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 1 статті 213, частиною 1 статті 225, частиною 1 статті 226, частиною 1 статті 245, статтями 246, 247, частиною 1 статті 248, частиною 1 стат­ті 249, статтею 250, частиною 1 статті 296, статтею 395 Кримінального кодексу України (2341-14), визначається загальними правилами цього Кодексу за винятками, вста­новленими статтями цієї глави.

(Стаття 425 в редакції Указу ПВР № 8627-10 від 20.03.85, із змінами, внесеними згідно з Законами № 1255-12 від 25.06.91, № 2547-12 від 07.07.92, № 2703-12від 16.10.92, № 3888-12від 28.01.94, № 299/94-ВР від 16.12.94, № 44/97-ВР від 05.02.97, № 1945-ІН (1945-14) від 14.09.2000, № 1981-111 (1981-14) від 21.09.2000, в редакції Закону № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів — це спрощена процедура досудового діловодства, яка застосовується щодо очевидних злочинів, що не становлять складності в вирішенні питань доказування та не мають великої суспільної небезпеки, і яка покликана забезпечити оптимальну процесуальну економію та можливість судового розгляду у таких справах. Введення та розши­рення сфери застосування протокольної форми досудової підготов-

ки матеріалів здійснене з метою зменшити навантаження на слідчий апарат та зосередити його зусилля на розслідуванні більш тяжких злочинів. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів являє собою одну з форм дізнання, яке провадиться без порушення кримінальної справи засобами та методами, що харак­терні для стадії перевірки заяв і повідомлень про злочини.

Особливості юридичної природи протокольної форми досудової підготовки матеріалів характеризуються такими рисами:

• ця діяльність регламентується кримінально-процесуальним законом, отже, має процесуальний характер;

• суб'єктом її здійснення є орган дізнання;

• форма діяльності органу дізнання при здійсненні протоколь­ного досудового провадження визначається виключно криміналь­но-процесуальним законом та є різновидом процесуальної форми;

• протокольна форма застосовується у зв'язку з подією злочи­ну та є засобом реалізації норм кримінального права;

• у процесі провадження протокольної форми її учасники вступають у кримінально-процесуальні правовідносини;

• встановлення об'єктивної істини здійснюється засобами та ме­тодами, які характерні для стадії порушення кримінальної справи;

• підсумковим документом, що складається особою, яка про­вадить дізнання, є протокол, якай затверджується начальником ор­гану дізнання, а підсумковим документом усього досудового про­вадження в протокольній формі — обвинувальний висновок про­курора.

Викладені особливості дозволяють вважати протокольну форму досудової підготовки матеріалів одним із видів дізнання, що прова­диться у справах, у яких досудове слідство не обов'язкове.

Головна особливість протокольної форми — спрощення проце­суальної процедури встановлення обставин вчиненого злочину та забезпечення прав учасників процесу на досудовому етапі судочин­ства. Ті спрощення, за допомогою яких утворюється протокольна форма досудової підготовки матеріалів, не поширюються на судові стадії, де знаходять повну реалізацію всі принципи кримінального процесу та мають дієвість усі передбачені законом гарантії право­суддя.

До числа злочинів, по яких здійснюється досудова підготовка матеріалів у протокольній формі, належать:

4.1 статті 133 — Зараження венеричною хворобою

Статтею 164 — Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

4.1 статті 185 — Крадіжка

4.1 статті 186 — Грабіж

4.1 статті 188 — Викрадення шляхом демонтажу електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання

4.1 статті 190 — Шахрайство

4.1 статті 194 — Умисне знищення або пошкодження майна

4.1 статті 202 — Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю

4.1 статті 203 — Зайняття забороненими видами господарської

діяльності

4.1 статті 205 — Фіктивне підприємництво

,_пп. Стаття 426

1004_ -^ ^^^^______^___

q і статті 212 — Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

ц,1 статті 213 — Порушення порядку здійснення операцій з ме-_талобрухтом

ц і статті 225 — Обман покупців та замовників

q'l статті 226 — Фальсифікація засобів вимірювання

ц\ статті 245 — Знищення або пошкодження лісових масивів

Статтею 246 — Незаконна порубка лісу

Статтею 247 — Порушення законодавства про захист рослин

ці статті 248 — Незаконне полювання

ц,\ статті 249 — Незаконне зайняття рибним, звіриним або інши^м водним добувним промислом

Статтею ²⁵⁰ — Проведення вибухових робіт з порушенням пра­вил охорони рибних запасів

ц.1 статті 296 — Хуліганство

Статтею 395 — Порушення правил адміністративного нагляду.

досудову підготовку матеріалів у протокольній формі здійсню­ють органи дізнання в особі дізнавачів, працівники карного розшу­ку дільничних інспекторів міліції, ДАІ, охорони громадського по­рядку- державного пожежного нагляду, оперативних і режимних частії¹¹ ВТУ, СІЗО, лікувально-трудових і виховно-трудових

профіль¹"⁰?"⁸-

лояльність органу дізнання з реалізації протокольної форми

можИ^а поділити на такі етапи:

_- прийняття, реєстрація і розгляд заяви або повідомлення про

злочИ^н''

_, перевірка повідомлення про злочин, що включає в себе зби­ранні доказів, встановлення обставин злочину і відбір у правопо­рушника зобов'язання про з'явлення;

_^ складання і підписання протоколу особою, яка здійснювала д_0судову підготовку матеріалів;

L. вивчення матеріалів та протоколу начальником органу

дізнання;

_^ затвердження протоколу начальником органу дізнання;

_^ ознайомлення правопорушника з матеріалами та протоколом;

_^ порушення прокурором кримінальної справи та вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод учасників процесу;

—, складання прокурором обвинувального висновку;

_^ направлення протоколу та всіх матеріалів справи до суду.

Строк протокольної форми досудової підготовки матеріалів _встаІ1овлено 10 днів. У виняткових випадках цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до 20 днів.

Стаї^{тя 426}- Порядок надіслання матеріалів до суду

У справах про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу, органи дізнання не пізніш як у десятиденний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, одержують пояснення від право­порушника, очевидців та інших осіб, витребовують довідку про наявність або відсутність судимості у право­порушника, характеристику з місця його роботи або на­вчання та інші матеріали, які мають значення для розгля-

Стаття 426 1005

ду справи в суді. У виняткових випадках, у разі немож­ливості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів.

У правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за викликами органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання.

Про обставини вчиненого злочину складається прото­кол, в якому зазначаються: час і місце його складання; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопоруш­ника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального ко­дексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд.

Протокол затверджується начальником органу дізнан­ня, після чого всі матеріали пред'являються правопоруш­нику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом право­порушника. Протокол разом з матеріалами надсилається прокурору.

(Стаття 426 в редакції Указу ПВР № 8627-10 від 20.03.85, зі змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 838-12 від 18.03.91, № 299/94-ВР від 16.12.94, № 2533-ІИ (2533-14) від 21.06.2001 — набу­ває чинності з 29.06.2001)

Досудову підготовку матеріалів у протокольній формі здійсню­ють органи дізнання в особі дізнавачів, працівники карного розшу­ку, дільничних інспекторів міліції, ДАІ, oxqpohh громадського по­рядку, державного пожежного нагляду, оперативних і режимних частин ВТУ, СІЗО, лікувально-трудових і виховно-трудових профілакторіїв.

Початок протокольного провадження збігається з моментом надходження до органу дізнання заяв та повідомлень про злочини, перелічені в ст. 425 КПК України. Після їх реєстрації заяви та повідомлення як привід до порушення справи передаються началь­нику органу дізнання, який приймає рішення про провадження дізнання шляхом протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Строки протокольного провадження не можуть перевищувати десяти днів з моменту отримання заяви чи повідомлення про злочин до направлення справи до суду з санкції прокурора. Цей строк може бути продовжений наглядовим прокурором до двадцяти днів.

Для перевірки заяв та повідомлень використовуються ті ж пра­вові засоби, що і в стадії порушення справи.

Предмет доказування є єдиним для всіх видів досудового про­вадження, і закон не містить будь-яких винятків щодо протокольної форми. Тут, як і під час розслідування, мають бути всебічно, повно та об'єктивно встановлені всі обставини вчиненого злочину, з'ясована шкода, заподіяна злочином, досліджені причини та умови, які сприяли вчиненню злочину.

При протокольній формі досудової підготовки матеріалів забо­ронено провадити будь-які слідчі дії, за винятком огляду місця події.

1006

Стаття 426

Огляд місця події провадиться органом дізнання відповідно до встановленої процедури (див. главу 8 "Слідчі дії")-

Гечові докази і документи можуть бути отримані шляхом їх ви­требування без провадження виїмки. Предмети і документи мо­жуть бути надані також правопорушником або очевидцями вчине­ного злочину.

За протокольної форми досудової підготовки матеріалів непри­пустимі будь-які заходи процесуального примусу, включаючи привід очевидця для давання пояснень. Тут не передбачено ані освідування, ані впізнання, ані затримання. Навіть не передба­чається проведення експертизи. Якщо необхідно здійснити будь-які дослідження речових доказів або документів, то вони провадяться як попередні позаекспертні дослідження. Довідка про результати таких досліджень може бути приєднана до справи і мати значення доказів як документів.

Дослідження тіла живої людини може бути здійснене в рамках медичного огляду, який провадиться самостійно спеціалістом.

Як докази можуть бути використані матеріали, отримані орга­нами адміністративної юрисдикції, наприклад при здійсненні адміністративного провадження у справах з адміністративною пре-юдицією.

У необхідних випадках можуть бути отримані довідки про стан здоров'я, про необхідність лікування від алкоголізму або нарко­манії, витребувані характеристики та інші матеріали.

За протокольної форми досудової підготовки матеріалів доказу­вання обставин вчиненого злочину провадиться, в першу чергу, шляхом отримання пояснень від правопорушника, очевидців та осіб, які потерпіли від злочину. Пояснення можуть висвітлювати різні питання, пов'язані з обставинами вчиненого злочинного діяння, характером та розміром заподіяної злочином шкоди, торка­тися характеристики особистості правопорушника, його способу життя, а також причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Правопорушник — це особа, щодо злочинних дій якої прова­диться досудова підготовка матеріалів. Як учасник процесу вона наділена визначеними законом правами та несе конкретні обов'язки. Вона має право користуватися рідною мовою (ст. 19 КПК України), подавати докази (ст. 66 КПК України), давати пояс­нення (ст. 426 КПК України), оскаржувати дії та рішення органу дізнання (ст. 110 КПК України), знайомитися з матеріалами прото­кольного провадження (ст. 426 КПК України).

Правопорушник не користується послугами захисника. Йому не пред'являється обвинувачення. До нього не застосовуються заходи примусу та запобіжні заходи. Він не може бути затриманий.

Орган дізнання повинен витребувати довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника. Враховуючи час, який потрібен для підготовки такої довідки та її пересилання, відповідний запит має бути направлений до інформаційного центру негайно після початку роботи зі збирання матеріалів у справі.

Важливо також витребувати у відповідних організаціях різні до­кументи, які мають значення для розгляду справи в суді, наприклад про вартість викраденого майна, розмір заподіяної шкоди та ін.

Стаття 426 1007

і

За протокольної форми досудової підготовки матеріалів у пра­вопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за викликами органу дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця прожи­вання. Правопорушнику має бути роз'яснено, що недодержання ним вказаного зобов'язання може потягти за собою порушення проти нього кримінальної справи та застосування запобіжного за­ходу. Можливість тих самих наслідків роз'яснюється правопоруш­нику і в разі його відмови дати зобов'язання про з'явлення; відмітка про відмову робиться на бланку зобов'язання та завіряється осо­бою, яка здійснює провадження. Фізичні та юридичні особи, які понесли в результаті злочину збиток, не визнаються потерпілими та цивільними позивачами, отже, і не наділяються правами цих учасників процесу.

Особа, якій злочином заподіяно шкоди, визнається потерпілою в разі віддання правопорушника до суду. Аналогічно вирішується питання і щодо цивільного позивача.

Очевидці злочину є носіями доказової інформації про вчинене діяння, оскільки безпосередньо бачили подію і можуть розповісти про обставини, які підлягають встановленню.

Правовий статус очевидців аналогічний статусу свідків, однак вони не несуть відповідальності за ухилення від давання показань і за давання неправдивих показань.

Орган дізнання завершує провадження, коли зібраних матеріалів достатньо для порушення кримінальної справи та віддання право­порушника до суду.

Подальший розвиток процесу передбачає такі процесуальні дії:

1. складання протоколу про обставини вчиненого злочину;

2. розгляд матеріалів та затвердження протоколу начальником органу дізнання;

3. ознайомлення правопорушника з протоколом та мате­ріалами;

4. розгляд матеріалів та порушення (відмова в порушенні) кримінально справи прокурором;

5. складання обвинувального висновку;

6. направлення матеріалів протокольного провадження в суд або повернення органу дізнання.

Протокол, яким закінчується провадження, складається із вступ­ної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині зазначаються: місце і час складання прото­колу; особа, яка склала протокол.

В описовій частині стисло викладаються обставини вчиненого злочину (час, місце, спосіб, мотиви, наслідки та інші суттєві обста­вини), а також фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і вину правопорушника, та кваліфікація злочину.

Резолютивна частина призначається для викладення рішення за матеріалами в цілому.

Викладаються дані про особистість правопорушника (вказують­ся прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць та рік, місце народжен­ня, національність, місце проживання та роботи), про те, чи притя­гувався він раніше до кримінальної відповідальності, даються юри­дична оцінка та кваліфікація його дій.

і 008 Стаття 426

Стаття 427

1009

До протоколу додаються матеріали, зібрані в процесі досудової підготовки: пояснення правопорушника, очевидців та інших осіб, довідки про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристика його з місця роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді. Приєднується також список осіб, які підлягають виклику до суду.

Якщо в ході протокольного провадження з'ясується, що право­порушник є неповнолітнім, то в такому разі орган дізнання має по­рушити кримінальну справу, за якою провадиться розслідування, оскільки згідно з ч. 2 ст. З КПК України у справах про злочини не­повнолітніх є обов'язковим досудове слідство.

Після затвердження начальником органу дізнання протокол і до­кументи, які додаються до нього, в підшитому та пронумерованому вигляді, а також предмети, вилучені в ході провадження, з описом пред'являються правопорушнику для ознайомлення. В протоколі робиться відмітка про ознайомлення, яка засвідчується підписом правопорушника.

Ст. 426 ПК України не містить вказівок стосовно права цього учасника на заявления клопотань при ознайомленні з матеріалами. Немає, однак, у ній і заборони.

За загальним правилом особи, чиї суспільно небезпечні дії вста­новлюються в кримінальному процесі, мають право заявляти кло­потання (ст. 43, 43-1 КПК України). Навряд чи припустимо позбав­ляти правопорушника можливості просити, наприклад, про витре­бування конкретних документів, отримання пояснень від інших осіб тощо. Про заявлені клопотання в протоколі має бути зроблена відповідна відмітка. Якщо клопотання мають суттєве значення, то встановлений законом десятиденний строк не повинен бути пере­шкодою до їх задоволення.

Доцільно відобразити в протоколі бажання правопорушника мати в суді захисника. Останній допускається до участі у справі лише зі стадії віддання правопорушника до суду.

Вивчаючи матеріали та протокол, прокурор з'ясовує:

1. чи мало місце діяння і чи утворює воно склад злочину, який входить до переліку ст. 425 КПК України;

2. чи немає обставин, які тягнуть за собою відмову в порушенні справи;

3. чи повно, всебічно, об'єктивно встановлені всі обставини злочину;

4. чи немає обставин, які тягнуть за собою необхідність пору­шення кримінальної справи;

5. чи встановлені всі правопорушники;

6. чи правильно кваліфіковано злочин;

7. чи виявлені причини та умови, які сприяли вчиненню злочину;

8. чи правильно складено протокол;

9. чи додержані в процесі провадження всі вимоги криміналь­но-процесуального закону.

За результатами перевірки прокурор приймає одне з таких рішень: — виявивши обставини, які виключають застосування прото­кольної форми, направляє матеріали органу дізнання з письмовою вказівкою про порушення кримінальної справи та провадження розслідування;

• порушує кримінальну справу, якщо в матеріалах є дані, які вказують на ознаки злочину, по якому є обов'язковим провадження слідства, та направляє її для провадження розслідування;

• дає письмову вказівку органу дізнання про прийняття рішень про відмову в порушенні кримінальної справи в порядку ст. 99 КПК України;

• відмовляє в порушенні кримінальної справи в порядку ст. 99 КПК України;

• визнавши, що є підстави для порушення кримінальної справи та віддання правопорушника до суду, порушує кримінальну справу, обирає запобіжний захід, складає обвинувальний висновок та на­правляє справу до суду.

Стаття 427.

(Стаття 427 виключена на підставі Закону № 3351-12 від 30.06.93)

Стаття 428.

(Стаття 428 виключена на підставі Закону № 3351-12 від 30.06.93)

Стаття 429.

(Стаття 429 виключена на підставі Указу ПВР № 1851-09 від 23.03.77)

Стаття 430. Порушення справи прокурором

Визнавши матеріали про злочини, перелічені в статті 425 цього Кодексу, достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвину­вальний висновок та направляє справу до суду або повер­тає матеріали для провадження досудового слідства, а в разі відсутності підстав для порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні.

(Стаття 430 в редакції Указу ПВР № 8627-10 від 20.03.S5, із змінами, внесеними згідно з Законами № 2464-12 від 17.06.92, № 3351-12 від 30.06.93, в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21 06.2001 — на­буває чинності з 29.06.2001)

Затверджений начальником органу дізнання протокол про зло­чин, передбачений ст. 425 КПК України, а також додані до нього матеріали вивчаються прокурором.

Прокурор повинен з'ясувати: чи мала місце подія злочину; чи містить діяння, яке ставиться у провину правопорушнику, склад конкретного злочину; чи немає обставин, які виключають подальше провадження; чи достатньо зібрано матеріалів для розгляду їх у су­довому засіданні; чи додержані в ході протокольного провадження вимоги, викладені в ст. 426 КПК України; чи вжиті заходи до відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Слід ретельно перевіряти якість досудової підготовки матеріалів і приймати рішення про порушення кримінальної справи та віддан­ня правопорушника до суду тільки у випадках, коли дані про особу правопорушника, місце, час, спосіб вчинення злочину, його мотиви

1010

Стаття 430

Стаття 431

1011

і наслідки, інші істотні обставини, фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника, з'ясовані з до­статньою повнотою і викладені у протоколі, складеному відповідно до вимог ст. 426 КПК України.

До протоколів про злочини з адміністративною преюдицією по­винні приєднуватись всі матеріали про перше правопорушення, за яке правопорушник був підданий заходам адміністративного стяг­нення або громадського впливу.

За наявності даних про те, що правопорушник зловживає спирт­ними напоями або наркотичними засобами, до протоколу повинен бути приєднаний медичний висновок, необхідний для вирішення питання про застосування до нього примусового лікування від ал­коголізму чи наркоманії.

Визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримі­нальної справи, обирає щодо правопорушника в разі необхідності запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду.

Порушуючи кримінальну справу, прокурор має вжити заходів щодо захисту прав потерпілого.

Складаючи обвинувальний висновок, прокурор у своїй поста­нові викладає формулювання обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, за якою особа обвинувачується. Складаючи обвинувальний висновок, прокурор оцінює докази і робить висно­вок про достатність зібраних доказів.

Слід вважати, що з моменту складання обвинувального виснов­ку особа, стосовно якої висунуто обвинувачення, одержує статус обвинуваченого. Водночас справа з обвинувальним висновком не­гайно направляється до суду, Отже, суд за цих обставин має роз'яснити обвинуваченому його права, окремо право мати захис­ника, в разі необхідності допустити захисника до участі в справі і забезпечити реалізацію та захист інших прав і свобод обвинуваче­ного та захисника.

Обвинувальний висновок вручається підсудному за три доби до дня розгляду справи в суді. Правопорушник може знайомитися з матеріалами кримінальної справи та виписувати з неї необхідні відомості, має право запросити захисника або просити суд про вик­лик захисника, реалізувати інші свої права.

У постанові прокурора про порушення кримінальної справи і об­винувальному висновку має бути сформульоване обвинувачення з зазначенням місця, часу, способу вчинення, мети, мотивів злочину, розміру заподіяної шкоди, інших наслідків злочину і статті кримі­нального закону, за якою особа віддана до суду. При цьому форму­лювання обвинувачення слід викласти так, щоб наперед не вирішити питання про винність правопорушника.

Вилучені у правопорушника предмети і речі, які можуть бути засобами викриття його у злочині, відповідно до статей 78, 79 КПК України повинні бути визнані речовими доказами і приєднані до справи.

Прокурор зобов'язаний вживати заходів для забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином. Особа, яка зазнала

матеріальної шкоди від злочину, має право пред'явити цивільний позов. При порушенні кримінальної справи приймається рішення про визнання особи потерпілою або цивільним позивачем.

Якщо цивільний позов не був пред'явлений, прокурор з власної ініціативи зобов'язаний вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків, коли цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів, а також у випадках, коли майнові збитки завдані особі, яка внаслідок безпорадного стану, залежності від об­винуваченого або з інших причин не може захистити свої законні інтереси.

Після порушення справи прокурор повинен забезпечити зацікавленим у справі учасникам процесу можливість ознайоми­тись з матеріалами справи.

Матеріали протокольної форми досудової підготовки матеріалів або порушеної кримінальної справи можуть бути повернені для проведення по них дізнання або досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування суттєвих додаткових обставин, які не мо­жуть бути встановлені в судовому засіданні.

Стаття 431. Розгляд справи в суді

Справи про злочини, перелічені в статті 425 цього Ко­дексу, підлягають розгляду в суді не пізніш як у десяти­денний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд вправі повернути їх для провадження досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судовому засіданні.

(Стаття 431 в редакції Указу ПВР № 8627-10 від 20.03.85, із змінами, внесеними згідно з Законом № 3351'12 від 30.06.93)

Судовий розгляд за будь-якою категорією справ провадиться за загальними правилами кримінального судочинства. Повною мірою це стосується і справ, за якими здійснювалася досудова підготовка матеріалів у протокольній формі.

Справи про злочини, перелічені в ст. 425 КПК України, підляга­ють розгляду в суді не пізніш як в десятиденний строк з моменту надходження матеріалів до суду.

Судове слідство у справах про злочини, віднесені законом до протокольної форми досудової підготовки матеріалів, починається з читання обвинувального висновку прокурора і провадиться по тому обвинуваченню, яке сформульоване у цьому процесуальному документі.

Матеріали підлягають поверненню органу дізнання в разі істот­них порушень закону, а саме, коли:

• досудова підготовка матеріалів проведена про злочин, не передбачений ст. 425 КПК України;

• правопорушник є неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама реалізувати своє право на захист, у справах яких відповідно до ст. 111 КПК України провад­ження досудового слідства є обов'язковим;

1012

Стаття 431

• є підстави для пред'явлення правопорушнику обвинувачення в злочині, про який досудова підготовка матеріалів не провадилась, або в злочині, у справі про який повинно провадитись дізнання чи досудове слідство;

• є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи про них неможливий;

• матеріали досудової підготовки не були пред'явлені правопо­рушнику для ознайомлення;

• зміст протоколу про обставини вчиненого злочину не відповідає вимогам ч.З ст. 426 КПК України або він не затвердже­ний начальником органу дізнання;

• орган дізнання застосував щодо правопорушника запо­біжний захід;

• у ході досудової підготовки проведені не передбачені зако­ном слідчі дії;

• правопорушник зник і місце знаходження його невідоме.

У постанові судді про повернення матеріалів досудової підготов­ки органу дізнання повинно бути зазначено, які саме додаткові об­ставини підлягають з'ясуванню, в чому полягають істотні порушен­ня кримінально-процесуального закону і які слідчі дії необхідно ви­конати.

Водночас, слід зауважити, що за загальними правилами повер­нення справи для додаткового досудового провадження (розсліду­вання) здійснюється тоді, коли допущені порушення неможливо усунути в стадії судового розгляду справи.

Розділ восьмий

ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ

НЕПОВНОЛІТНІХ

(Кодекс доповнено розділом восьмим згідно з Указом ПВР № 117-08 від 30.08.71)