Глава 21 нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства

Стаття 227. Повноваження прокурора по здійсненню на­гляду за виконанням законів органами дізнан­ня і досудового слідства

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції:

1. вимагає від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудо­вого слідства і встановлення осіб, які вчиняли злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

2. скасовує незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

3. дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4. доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшу­ку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у про­вадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5. бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

6. санкціонує проведення обшуку, відсторонення об­винуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених цим Кодексом;

7. продовжує строк розслідування у випадках і поряд­ку, встановлених цим Кодексом;

7-1) дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку утримання під вартою в поряд­ку, встановленому цим Кодексом;

8. повертає кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додат­кового розслідування;

9. вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досу­дового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного й об'єктивного розслідування;

10. усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розсліду­ванні справи;

11. порушує кримінальні справи або відмовляє в їх по­рушенні; закриває або зупиняє провадження в кримі­нальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено цим Кодексом; затверджує обвинувальні висновки (постано­ви); направляє кримінальні справи до суду;

12. вирішує питання про допущення захисника до участі в справі.

Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому цим Кодексом.

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням І розслідуванням ними кримінальних справ, дані в порядку, передбаченому цим Кодексом, є для цих органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених части­ною 2 статті 114 цього Кодексу.

(Стаття 227 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, Законами № 335112 від 30.06.93, № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Прокурор — суб'єкт кримінального процесу, на якого згідно зі ст. 121 Конституції України покладаються такі функції: нагляд за додержанням законів органами, які провадять досудове слідство, дізнання та оперативно-розшукову діяльність; підтримання держав­ного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом випадках; нагляд за додер­жанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів.

Провадження в стадії порушення кримінальної справи, дізнання і попереднє слідство здійснюється під наглядом прокурора, що є суттєвим гарантом від можливих помилок і зловживань. Характер­ною рисою прокурорського нагляду за діяльністю органів дізнання і досудового слідства є широке коло повноважень прокурора, які дозволяють йому скасовувати незаконні рішення та відновлювати законність.

Згідно зі ст. 25 КПК України нагляд за додержанням законів при провадженні дізнання і попереднього слідства здійснюється Гене­ральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурора­ми. Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурор здійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб, підко­ряючись тільки законові і керуючись вказівками Генерального про­курора України.

⁷³² . Стаття 227

Постанови прокурора, винесені відповідно до закону обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами організаціями, посадовими особами і громадянами.

Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінального судочинст­ва своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили.

Здійснюючи в межах своїх повноважень нагляд за виконанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор зобов'язаний:

• застосовувати наглядові повноваження для забезпечення повної реєстрації і належного розгляду органами дізнання та досу-дового слідства всіх заяв і повідомлень про злочини, не допускаючи залишення прав заінтересованих осіб без належного захисту;

• вживати заходів до того, щоб жодний злочин не залишився нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відповідальності;

• стежити за додержанням прав і свобод людини при провад­женні дізнання і попереднього слідства;

• застосовувати наглядові повноваження для того, щоб органи дізнання і слідчі дотримувались встановленої процесуальної форми при провадженні слідчих та інших процесуальних дій, неухильно додержувались встановленого кримінальним законодавством по­рядку та строку провадження дізнання та попереднього слідства;

• суворо наглядати за тим, щоб жоден громадянин не зазнав незаконного та безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності або іншого незаконного обмеження в правах;

• суворо стежити за тим, щоб ніхто не був затриманий або за­арештований інакше як на законних підставах;

• у разі незаконного затримання чи притягнення до відповідальності вживати заходів до скасування незаконних рішень і забезпечення реабілітації невинуватих осіб, відшкодування завда­ної їм незаконними діями матеріальної і моральної шкоди.

Наділений повноваженнями з нагляду за додержанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції відповідно до ст. 227 КПК України має право:

а) вимагати від органів дізнання та слідчого для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства та розшуку злочинців;

б) давати вказівки про провадження дізнання та попереднього слідства, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу щодо підозрюваного та обвинуваченого, про притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, а також про провадження окремих слідчих дій та розшук злочинців, що переховуються;

в) брати участь у проведенні дізнання та попереднього слідства та у необхідних випадках особисто провадити попереднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі;

г) повертати кримінальні справи органу дізнання та слідчому зі своїми письмовими вказівками про провадження додаткового розслідування;

д) скасовувати незаконні та безпідставні постанови органів дізнання та слідчого, включаючи постанову про відмову в пору­ шенні справи, про закриття справи та інші;

733

Стаття 227

є) усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від по­дальшого ведення дізнання або слідства, якщо вони припустилися порушення закону при розслідуванні справи;

ж) витребувати будь-яку справу від органу дізнання та переда­ вати її слідчому, а також передавати справу від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об'єктивного розслідування справи;

з) доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у провадженні слідчих органів прокуратури;

і) санкціонувати: обшук особи чи службових приміщень (обшук житла та іншого володіння особи провадиться з дозволу суду); виїмку документів, що становлять державну таємницю; накладення арешту на вклади, відсторонення обвинуваченого від посади; пос­танову про застосування заходів безпеки в передбачених законом випадках; затверджувати постанови: про ексгумацію трупа; про встановлення строку ознайомлення зі справою;

к) продовжувати строк розслідування;

л) порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кримінальні справи;

м) давати згоду або подавати самому до суду подання про об­рання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку утримання під вартою в порядку, передбаче­ному законом;

н) затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;

о) змінювати обвинувальний висновок слідчого або складати новий висновок;

п) давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховно­го або медичного характеру.

Для забезпечення дієвості прокурорського нагляду закон зобов'язує слідчого й орган дізнання терміново направляти проку­рору копії основних процесуальних рішень, протокол затримання підозрюваного та про факт і наслідки обшуку, здійсненого без санкції прокурора.

Прокурор санкціонує рішення слідчого чи органу дізнання: про відмову в порушенні справи за п. 4, 8 ст. 6 КПК України та про закриття справи слідчим за цими само підставами; про усунення обвинуваченого від посади; про накладення арешту на вклади об­винуваченого; про вжиття передбачених законом заходів безпеки, якщо це пов'язано з необхідністю забезпечення захисту прав і сво­бод інших людей, та в інших визначених в законі випадках.

Письмові вказівки прокурора органам дізнання та попереднього слідства є обов'язковими для виконання. Оскарження отриманих вказівок вищому прокурору не зупиняє їх виконання за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК України.

Нагляд має своїм завданням сприяти:

1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

121 Стаття 22Я

2. виконанню вимог закону про невідворотність відповідалі, ності за вчинений злочин; «аоль-

3. запобіганню незаконному притягненню особи до криміналь­ної відповідальності;

4. охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;

5. здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Прокурор розглядає скарги учасників процесу на незаконні дії чи рішення слідчого чи особи, яка провадить дізнання. Протягом трьох діб щодо скарги на дії слідчого та десяти діб щодо скарг на дії органу дізнання прокурор зобов'язаний розглянути скаргу і дати відповідь особі, що звернулась зі скаргою.

Згідно зі ст. 129 Конституції до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та підтримання в суді державного об­винувачення, яке згідно зі ст. 121 Конституції покладається на про­куратуру. Виходячи з цього, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Консти­туції України при здійсненні правосуддя" слушно зазначає, що при відданні особи до суду слід в усіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов'язковою участь у судо­вому засіданні прокурора.

Стаття 228. Перевірка прокурором справи з обвинуваль­ним висновком

Прокурор, одержавши від слідчого справу з обвину­вальним висновком, зобов'язаний перевірити:

1. чи мала місце подія злочину;

2. чи має діяння, яке ставиться у вину обвинувачено­му, склад злочину;

2-1) чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги цього Кодексу про забезпе­чення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;

3. чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою за­криття справи згідно зі статтею 213 цього Кодексу;

4. чи пред'явлено обвинувачення по всіх установле­них злочинних діях обвинуваченого;

5. чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що вик­риті у вчиненні злочину;

6. чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;

7. чи додержано вимог закону при складанні обвину­вального висновку;

8. чи правильно обрано запобіжний захід;

9. чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;

10. чи виявлено причини та умови, які сприяли вчи­ненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення;

11. чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог цього Кодексу.

(Стаття 228 із змінами, внесеними згідна з Указами ПВР Л* 117-08 від 30.08.71.1* 6834-10 16.04 84. Законами № 3351-12 від 30.06.93.1* 3780-12 від 23.12.93)

С.топшія 229

Стаття 229. Рішення прокурора в справі з обвинувальним висновком

Перевіривши справу з обвинувальним висновком, про­курор або його заступник приймає одне з таких рішень:

1. затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок;

2. повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додат­кового розслідування;

3. закриває справу, склавши про це постанову з до­держанням вимог статті 214 цього Кодексу.

Прокурор або його заступник вправі змінити складе­ний слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених цим Кодексом, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

(Стаття 229 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84 та згідно з Законом № 3351-12 від 30.06.93, № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Одержавши справу з обвинувальним висновком, прокурор має ретельно її вивчити, перевірити дотримання передбаченої процесу­альної форми як при провадженні окремих слідчих та інших про­цесуальних дій, так і при досудовому провадженні в цілому, забез­печення при цьому захисту прав і свобод людини. Протягом п'яти діб прокурор повинен прийняти одне з передбачених ст. 229 — 231 КПК України рішень.

Згідно зі ст. 230 КПК України, якщо прокурор або його заступ­ник не згоден з обвинувальним висновком, він має право скласти новий обвинувальний висновок.

Зміна обвинувачення прокурором може мати місце і в суді. Якщо в ході судового слідства будуть виявлені нові епізоди злочин­них дій підсудного, суд надає можливість обвинувачу пред'явити підсудному нове обвинувачення (навіть якщо це погіршує станови­ще підсудного), відклавши справу слуханням на три доби з дня вру­чення підсудному рішення щодо нового обвинувачення.

У разі необхідності змінити обвинувачення прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Стаття 230. Складання прокурором нового обвинувально­го висновку

Якщо прокурор або його заступник не згоден з обви­нувальним висновком, він вправі скласти новий обвину­вальний висновок; при цьому раніше складений обвину­вальний висновок із справи вилучається.

(Стаття 230 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84)

На наш погляд, вилучати обвинувальний висновок слідчого зі справи немає сенсу. Це недоцільно, алогічно, не узгоджується з

736 Стаття 231

принципами кримінального процесу. Прокурор має залишити вис­новок слідчого в справі, скасувавши, змінивши його чи склавши зовсім новий висновок, керуючись ст. 230, 231 КПК України.

Стаття 231. Зміна прокурором обвинувачення

У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинува­чення за фактичними обставинами, прокурор або його за­ступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення.

Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обви­нувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

(Стаття 231 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N° 6834-10 від 16.04.84, Законом № 3351-12від 30.06.93)

Прокурор наділяється широкими повноваженнями в сфері вико­нання функції обвинувачення. Він може як змінити обвинувачення, так і пред'явити особі нове обвинувачення, якщо для цього є підста­ви, що випливають з матеріалів справи.

Прокурор може змінювати обвинувачення як у стадії досудово-го, так і в стадії судового слідства.

Однак якщо в суді зміна обвинувачення прокурором можлива як у бік поліпшення, так і в бік погіршення стану обвинуваченого, то на досудовому слідстві — лише якщо зміна початкового обвину­вачення не тягне за собою застосування статті кримінального за­кону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами.

Більше того, зважаючи на широкі повноваження прокурора щодо зміни обвинувачення в стадії судового розгляду справи (про­курор має право змінити обвинувачення в суді на більш тяжке), слід не вдаватись до повернення справи на додаткове розслідування тільки з огляду на неправильне пред'явлення обвинувачення, якщо його зміна можлива в суді без загрози для вирішення завдань кримінального судочинства.

Стаття 232. Направлення прокурором справи до суду

Прокурор або його заступник, затвердивши обвину­вальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинува­чення.

Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа.

У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному), військовому суду гарнізону, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах

Стаття 232-1 , ^7J;

прокурора області) та їх заступники можуть направити П на розгляд відповідно Верховному суду Автономної Рес­публіки Коим, обласному, Київському чи Севастопольсь­кому міським судам, військовому суду регіону, Військово-Морських Сил.

Генеральний прокурор України, прокурори Автоном­ної Республіки Крим, областей, міста Києва і прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій попередній розгляд ще не відбувся.

(Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, Законами № 2857-12 від 15.12.92, № 3351-12 від 30.06.93, № 4018-12 від 24.02.94, Ni 2533-1I1 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 232-1. Дії прокурора у справах, які надійшли до нього від слідчого щодо направлення в суд для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності Одержавши від слідчого кримінальну справу, що надійшла в порядку, передбаченому статтями 7, 7-1, 7-2, 7-3, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, прокурор перевіряє пов­ноту проведеного розслідування, законність постанови і приймає одне з таких рішень:

1. дає письмову згоду з постановою слідчого і направ­ляє справу до суду;

2. скасовує постанову слідчого і повертає йому справу з письмовими вказівками;

3. змінює постанову слідчого або виносить нову пос­танову.

(Кодекс доповнено статтею 232-1 згідно з Законом № 3787-12 від 23.12.93, із змінами, внесеними згідно із Законом Ni 2670-HI (2670-14) від 12.07.2001)

Стаття 233. Строк розгляду прокурором справ, що надійшли від органів дізнання або слідчого Одержавши справу від органу дізнання або слідчого, прокурор зобов'язаний протягом не більше п'яти днів роз­глянути справу і дати їй належне спрямування.

24 Термітах