1. Якщо протокол судового засідання не підписаний головуючим чи секретарем судового засідання — для ви­конання вимог, передбачених частиною другою статті 87 цього Кодексу;

2. Якщо суд першої інстанції не розглянув зауваження на протокол судового засідання чи не надав передбачену ст. 349 цього Кодексу можливість ознайомлення з

ь.

904

Стаття 360

Стаття 362

905

матеріалами справи — для виконання вимог, передбаче­них статтями 88 і 349 цього Кодексу;

3. якщо засудженому, виправданому не було вручено копію вироку — для виконання вимог, передбачених статтею 344 цього Кодексу;

4. якщо суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає вимогам частини першої статті 350, статей 351 чи 352 цього Кодексу,— для виконання вимог, передбаче­них статтями 353 чи 354 цього Кодексу;

5. якщо судом першої інстанції не виконано вимог, пе­редбачених статтею 353 цього Кодексу,— для виконання цих вимог.

У разі захворювання підсудного, участь якого при апе­ляційному розгляді справи визнано обов'язковою, апе­ляційний суд зупиняє апеляційний розгляд справи.

У разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і відсутності апеляцій інших учасників процесу апе­ляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного розгляду справи.

Стаття 360 Строки розгляду справи в апеляційному суді

Апеляційний суд повинен розглянути справу у день, визначений судом першої інстанції.

Не пізніш як за три дні апеляційний суд сповіщає заінтересованих осіб шляхом поміщення оголошення на дошці оголошень суду про час і місце розгляду справи.

Засудженому, що утримується під вартою, про день роз­гляду справи позідомляється через начальника відповід­ної устаьолп

У випадках, коли при попередньому або апеляційному розгляд] справи апеляційний суд визнав необхідним про­вести судове слідство, витребувати додаткові докази, вик­ликати в судове засідання певних осіб, зробити доручен­ня суду першої інстанції, а також в разі особливої склад­ності справи, він може перенести розгляд справи не більш як на тридцять діб.

Стаття 361. Виклик до суду апеляційної інстанції

Виклик осіб до суду апеляційної інстанції здійснюється в порядку, передбаченому статтею 254 цього Кодексу.

Стаття 362. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Виконавши підготовчі дії, вказані в статтях 283-287, 293 цього Кодексу, головуючий роз'яснює учасникам су­дового розгляду їх права, а також право давати пояснен­ня з приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебатах, а особам., які подали апеляції,— право підтриму­вати апеляції або відмовитись від них. Клопотання учас­ників судового розгляду повинні стосуватися частини ви­року, яка оскаржена в апеляційному порядку, і вирішу­ються судом за правилами статті 296 цього Кодексу.

Після цього головуючий чн один із суддів доповідає суть вироку чи постанови, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апе­ляцій і заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали.

Неявка учасників процесу в засідання суду апе­ляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом або рішенням апеляційного суду.

Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, після виконання дій, зазначених у частині другій цієї статті, головуючий ознайомлює учасників су­дового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх пояснен­ня з приводу поданих апеляцій у порядку, передбаченому статтею 318 цього Кодексу, і переходить до судових дебатів.

Судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами глави 26 цього Кодексу лише щодо тієї части­ни вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в апеляції.

Судові дебати в суді апеляційної інстанції провадяться відповідно до вимог статті 318 цього Кодексу і полягають у промовах учасників судового розгляду стосовно тієї час­тини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції. Прокурор, якщо він підтримує апе­ляцію, подану ним чи іншим прокурором, виступає пер­шим, а в інших випадках — останнім.

Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для пос­тановления рішення щодо законності й обґрунтованості вироку суду першої інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.

Нарада суддів апеляційного суду провадиться з додер­жанням вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Ко­дексу.

Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

Засуджений має право запросити для участі в розгляді справи ь апеляційному порядку захисника за своїм вибором. Заміна одного захисника іншим може бути проведена лише за клопотанням або за згодою засудженого.

У випадках неможливості задовольнити прохання засудженого про надання йому захисника за вибором (захисник тяжко хворий, перебуває у тривалому відрядженні, зайнятий в іншій справі тощо) закон не покладає на суд апеляційної інстанції обов'язок забезпе­чити участь у справі іншого захисника. У цьому разі засудженому надається можливість запросити іншого захисника, для чого роз­гляд справи в апеляційній інстанції може бути перенесено з додер­жанням зазначених у законі строків.

Оскільки закон не обмежує число захисників, які можуть захи­щати підсудного, то і в розгляді справи в апеляційній інстанції мо­жуть брати участь два і більше захисники, запрошені як самим за­судженим, так і за його дорученням його родичами або іншими осо­бами.

906

Стаття 363

Стаття 366

907

Стаття 363, Відновлення судового слідства

Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова засудженим або виправданим чи при постанов-ленні рішення апеляційним судом виникне необхідність дослідження нових обставин справи або доказів, що їх підтверджують чи спростовують, і якщо ці обставини і до­кази стосуються оскарженої частини вироку суду першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове слідство з додержанням вимог, передбачених статтею 326 цього Кодексу.

Стаття 364. Закриття апеляційного провадження

У разі відмови особи, яка подала апеляцію, від своїх вимог і за відсутності апеляцій інших учасників судового розгляду апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Стаття 365. Обсяг перевірки справи апеляційним судом

Вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах апеляції. Вис­новки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 301-1 цього Ко­дексу докази не досліджувалися, не перевіряються.

Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

Стаття 366. Результати розгляду справи в апеляційному

суді

У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині першій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:

1. виносить ухвалу про залишення вироку чи поста­нови без зміни, а апеляції — без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві, на додаткове розслідування або на новий судовий роз­гляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи поста­нови і закриття справи; зміну вироку чи постанови;

2. постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;

3. постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині другій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:

1. виносить ухвалу про залишення ухвали чи постано­ви без зміни, а апеляції без задоволення; скасування ух­вали чи постанови і повернення Гі на новий судовий роз­гляд у суд першої інстанції, а у випадку скасування ух­вали чи постанови про закриття справи — і повернення її на додаткове розслідування; скасування окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;

2. постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.

Суд має бути справедливим і милостивим. Зазначимо, що згідно з п. 4 ст. 74 КК України "особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена під по­карання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною".

Виправдувальний вирок може бути скасований у апеляційному порядку не інакше як за поданням прокурора або за скаргою по­терпілого чи самого виправданого.

Апеляційна інстанція може винести свій вирок, у тому числі і приймаючи рішення в бік погіршення становища підсудного

Так, в силу ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1. необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він за­хищався в суді першої інстанції;

1. необхідності застосування більш суворого покарання;

2. скасування необгрунтованого виправдувального вироіу суду першої інстанції;

3. неправильного звільнення засудженого від відбуття пока­рання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постановления виро­ку апеляційним судом у передбачених випадках допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представ­ника ставилося питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Водночас, змінюючи вирок суду першої інстанції, апеляційна інстанція не має права погіршувати становище засудженого, не має права застосувати до засудженого закон, що передбачає більш тяжке покарання.

Нарада суддів апеляційного суду провадиться з додержанням принципу тайни наради суддів, процесуальної самостійності, неза­лежності та недоторканності суддів.

Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

При розгляді справ у апеляційному порядку суди зобов'язані усувати порушення закону, допущені судом першої інстанції, не до­пускаючи випадків залишення без зміни помилкових вироків (ухвал), що підлягають скасуванню або зміні.

Суд апеляційної інстанції у разі, коли дійде висновку про необхідність кваліфікації дій засудженого за статтею закону, що пе­редбачає злочин, провадження по якому не могло бути порушено або підлягало закриттю в силу акта амністії або закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, має пере­кваліфікувати вчинене на потрібну статтю кримінального закону, призначити покарання і звільнити засудженого від цього покарання.

Якщо кримінальну справу порушено всупереч акту амністії, що звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності, або по закінченні строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, обвинувальний вирок, хоча б і зі звільненням за-

908

Стаття 366

Стаття 367

909

судженого від відбування покарання, підлягає скасуванню із за­криттям провадження у справі.

Проте при цьому слід мати на увазі, що закриття справи за закінченням строків давності, в силу акта амністії або помилування не реабілітує громадянина. Якщо особа заперечує проти закриття справи за цими підставами, виходячи з ч. З ст. 6 КПК України, спра­ва не може бути закрита, а має бути продовжена в загальному по­рядку.

Виправдувальний вирок може бути скасований у касаційному порядку не інакше як за поданням прокурора або за скаргою по­терпілого чи самого виправданого. Апеляційна інстанція при роз­гляді справ, в яких одна й та сама особа за одним законом була засуджена, а за другим виправдана, за наявності скарги тільки на вирок суду в частині засудження, приймає рішення щодо закон­ності й обґрунтованості обвинувального вироку. При скасуванні вироку в частині засудження такої особи апеляційна інстанція не має права скасувати вирок і в частині його виправдання.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок і перекваліфіковую­чи один із злочинів, що входять до сукупності, на статтю закону, яка передбачає менш тяжкий злочин, і призначаючи за цією стат­тею нове, більш м'яке покарання, має право перейти від принципу поглинення призначених покарань до принципу їх складання у ви­падках, коли покарання за сукупністю злочинів може визначатися із застосуванням будь-якого з цих принципів, за умови, що призна­чене остаточно покарання не перевищуватиме розміру покарання, призначеного вироком.

Якщо засудженим вчинено два або більше злочинів, що мають кваліфікуватися за однією статтею кримінального закону, але суд першої інстанції помилково кваліфікував їх за двома статтями, давши одним злочинам правильну юридичну оцінку, а до других неправильно застосувавши статтю закону про більш тяжкий зло­чин, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок і перекваліфікову­ючи відповідні злочинні дії з цієї статті на статтю про менш тяжкий злочин, має право в межах її санкції визначити більш суворе пока­рання, ніж те, що призначалося за нею судом першої інстанції, не перевищуючи, проте, розміру покарання, що призначалося за ви­роком за сукупністю злочинів.

Не слід допускати як необґрунтованого пом'якшення покарання небезпечним злочинцям, що вчинили вбивство, розбійні напади, зґвалтування та інші тяжкі злочини, керівникам та активним учас­никам організованих злочинних груп, рецидивістам, так і залишен­ня без зміни вироків щодо осіб, які вчинили менш небезпечні зло­чини і необґрунтовано засуджені до позбавлення волі.

Суд апеляційної інстанції має право: а) при необґрунтованому призначенні виду колонії з більш суворим режимом призначити за­судженому відбування покарання в колонії з менш суворим режи­мом; б) коли неправильно призначено вид колонії з менш суворим режимом, то за касаційним поданням прокурора або за скаргою потерпілого скасувати вирок у цій частині і направити справу на новий розгляд; в) якщо у вироку не призначено виду колонії, то в ухвалі вказати суду на допущене порушення закону і на необхідність призначення виду колонії в порядку, передбаченому статтями 409-411 КПК України.

Стаття 367. Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови

Підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді с:

1. однобічність або неповнота дізнання, попереднього чи судового слідства;

2. невідповідність висновків суду, викладених у виро­ку (постанові), фактичним обставинам справи;

3. істотне порушення кримінально-процесуального за­кону;

4. неправильне застосування кримінального закону;

5. невідповідність призначеного покарання тяжкосгі злочину та особі засудженого.

Апеляційний Суд не вправі скасувати виправдуваль­ний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Апеляційний суд не вправі скасувати поста­нову про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного пору­шення прав особи, стосовно якої ставилося питання про застосування цих засобів.

Стаття 368. Однобічність або неповнота дізнання, попе­реднього чи судового слідства

Однобічним або неповним визнається дізнання, попе­реднє чи судове слідство в суді першої інстанції, коли за­лишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Дізнання, попереднє чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним:

1. коли не були допитані певні особи, не були витре­бувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;

2. коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розсліду­вання або на новий судовий розгляд, за винятком ви­падків, коли дослідити їх було неможливо;

3. коли необхідність дослідження тієї чи іншої обста­вини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;

4. коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.

Однобічним або неповним вважається таке судове або попереднє слідство, в ході якого залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Попереднє або судове слідство суду першої інстанції можна вважати неповним, якщо ця повнота не може бути усунутою в су­довому засіданні суду апеляційної інстанції, а саме, коли:

— не вияснений спосіб вчинення злочину, розмір збитку, наявність причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками;

910

Стаття 368

• з матеріалів справи не можна визначити форму провини і мотиви дій обвинуваченого (підсудного);

• не перевірена психічна повноцінність обвинуваченого за на­явності підстав для вирішення питання про його осудність;

• не цілком вияснені пом'якшувальні обставини й обставини, що обтяжують;

• не встановлена роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочинної діяльності;

• не вияснені наявність або відсутність стану необхідної обо­рони або крайньої необхідності, а також інших обставин, що вик­лючають притягнення особи до відповідальності;

• залишилися нез'ясованими причини істотних протиріч у до­казах, на яких засноване обвинувачення;

• не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо;

• якщо необхідність дослідження тієї чи іншої обставини ви­пливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апе­ляційному суді;

• не були допитані особи, показання яких мають істотне зна­чення для справи, а також не були витребувані документи, речові докази або інші матеріали для підтвердження або спростування об­ставин, які мають істотне значення для справи;

• необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових матеріалів, поданих при розгляді справи в суді касаційної інстанції;

• не була з'ясована з достатньою повнотою особа обвинуваче­ного (підсудного);

• у справах про злочини неповнолітніх не вияснені дорослі підбурювачі, організатори, а також умови життя і виховання обви­нувачених, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину;

• не досліджені обставини, що дають підставу притягти до відповідальності інших причетних до злочину осіб (скупники кра­деного тощо);

• всебічно не перевірені показання обвинуваченого, заявлені алібі і всі інші версії, що спростовують обвинувачення;

• не вияснені будь-які з обставин, що належать до предмета доказування у кримінальній справі;

• не були перевірені доводи обвинуваченого у свій захист. Не можна відкидати зроблені обвинуваченим повідомлення, доводи і заяви тільки лише тому, що він не зміг нічим їх підтвердити. Обви­нувачений не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Усі сумніви, що виникли в справі, повинні досліджувати і вирішувати слідчий і суд, а при неможливості їх вирішити — витлумачити на користь обвинуваченого;

• не були проведені обшук, виїмка або інші необхідні слідчі дії для одержання документів, речових доказів, інших об'єктів, що мають істотне значення для справи. Якщо усунути неповноту судом неможливо.

911

Стаття 369

Неповнота попереднього слідства є підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування за умови, що її не можна усунути в судовому розгляді.

В апеляційній інстанції суд має право прийняти від учасників процесу документи, речові докази й інші матеріали доказового зна­чення, якщо вони мають значення для прийняття остаточного рішення. Якщо ці матеріали вказують на нові обставини, які немож­ливо всебічно дослідити в суді, суд повертає справу на додаткове розслідування.

Неповним признається таке попереднє розслідування, у процесі якого залишилися невиявленими істотні обставини предмета дока­зування, яке не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю зробити вивід у винності або невинуватості обвинуваченого, форму його провини і зв'язок його дій зі шкідливими наслідками, що настали, а отже, правильно вирішити кримінальну справу. Повнота слідства означає, що суду подана система незаперечних доказів, яка з безсумнівністю підтверджує виводи обвинувального висновку й спростовує алібі та інші версії в справі. Неповнота залишає сумніви. Вони можуть бути усунуті в ході судового слідства або бути такими, що не можна усу­нути.

На додаткове розслідування справа направляється лише тоді, коли усунути сумніви в судовому розгляді не виявляється можли­вим. Якщо ж з обставин справи видно, що залишилися сумніви, які неможливо усунути ні в суді, ні на попередньому слідстві (вичер­пані всі можливості усунення) — застосовуються правила пре­зумпції невинуватості: всі сумніви тлумачать на користь обвинува­ченого, недоведена винність дорівнює доведеній невинуватості, що тягне винесення виправдувального вироку.

Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів непов­ноти або неправильності попереднього слідства можливе лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в су­довому засіданні.

Такою, що не можна усунути в судовому засіданні, може бути визнана неповнота, для усунення якої потрібні слідчі або інші про­цесуальні дії в такому обсязі, виконання яких неможливе з додер­жанням специфіки процесуальної форми судового розгляду.

Стаття 369. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи

Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи:

1. коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні;

2. коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

3. коли за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відки­нув інші;

4. коли висновки суду, викладені у вироку (поста­нові), містять істотні суперечності.

912

Стаття 370

Стаття 370

913

Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність вис­новків суду фактичним обставинам справи могла вплину­ти на вирішення питання про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, на правильність засто­сування кримінального закону, на визначення міри пока­рання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.

Приймаючи підсумкове рішення у справі, необхідно мати на увазі таке.

1. У справі були висунуті і перевірені всі, у т. ч. взаємовиключні версії.

2. Усі версії, крім однієї (виходячи з якої винесено вирок), спрос­товані доказами.

3. Обвинувачення підтверджене системою незаперечних до­ стовірних доказів, що виключають сумніви в правильності пред'явленого обвинувачення.

4. Усі докази всебічно і повно досліджувані, перевірені й оцінені в процесі судового слідства.

5. Досліджувані докази дають можливість зробити тільки один, викладений в обвинуваченні висновок.

6. Обвинувачення підтверджується належними до справи, до­пустимими, достовірними і достатніми доказами, безпосередньо роз­глянутими судом.

7. Не можуть служити доказами дані, джерело і спосіб одержан­ня яких невідомі або добуті незаконним шляхом. (Див. коментар до cm. 64—67).

8. Суд повинен враховувати всі обставини, що можуть вплинути на висновки у справі: а) які виправдовують обвинуваченого; б) що викривають обвинуваченого; в) що пом'якшують відповідальність; г) обтяжують відповідальність; д) що виключають відповідальність або покерання.

9. Усі сумніви у справі, якщо вичерпані можливості їх усунути, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь обвинуваченого.

Невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи варто вважати випадки, коли вирок оснований:

а) на суперечливих і недостовірних доказах;

б) на доказах, отриманих з порушенням закону, або джерело і спосіб одержання яких невідомі;

в) на доказах, не досліджуваних або таких, що не одержали підтвердження в судовому засіданні;

г) на такій сукупності доказів, що залишає сумніви у винності обвинуваченого.

Стаття 370. Істотні порушення вимог кримінально-проце­суального закону

Істотним порушенням кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які пере­шкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтова­ний і справедливий вирок чи постанову.

Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:

1. за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;

2. вирок винесено незаконним складом суду;

3. порушено право обвинуваченого на захист;

4. порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;

5. розслідування справи провадила особа, яка підля­гала відводу;

6. справу розглянуто у відсутності підсудного, за ви­нятком випадку, передбаченого частиною другою статті 262 цього Кодексу;

7. порушено правила підсудності;

8. порушено таємницю наради суддів;

9. вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;

10) у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами;

11) порушено вимоги статей цього Кодексу про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;

12. обвинувальний висновок не затверджений проку­рором чи він не був вручений обвинуваченому;

13. порушено вимоги статей цього Кодексу, які вста­новлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.

Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону — це такі порушення процесуального законодавства, що обмежують учасників процесу в здійсненні своїх прав, ставлять під загрозу за­безпечення прав і законних інтересів учасників процесу, пере­шкоджають вирішенню завдань кримінального судочинства і пра­вильному застосування закону:

• незабезпечення обвинуваченому права мати захисника;

• ненадання перекладача особі, що не володіє мовою, якою ве­лося судочинство;

• провадження слідчих дій без санкції прокурора, коли одер­жання санкції обов'язкове;

• участь у процесі осіб, що підлягають відводові;

• неприйняття заходів до роз'яснення учасникам процесу їх прав; незадоволення їхніх обґрунтованих клопотань;

• несвоєчасне пред'явлення обвинувачення;

• порушення строків слідства й утримання під вартою;

• неознайомлення заінтересованих осіб з матеріалами справи;

• невручення обвинуваченому копії обвинувального висновку;

• справа розглянута судом раніше трьох діб з моменту вручен­ня підсудному копії обвинувального висновку;

• підсудному або потерпілому в справі приватного обвинува­чення не роз'яснено право на примирення;

• при складанні обвинувального висновку слідчий вийшов за рамки пред'явленого обвинувачення;

• суд поставив у провину підсудного діяння, за якими йому не пред'являлося обвинувачення;

914

Стаття 371

• обвинувальний висновок не затверджений прокурором;

• в основу обвинувачення покладено докази, отримані з пору­шенням процесуальної форми їхнього збирання і незаконним вторг­ненням у права і свободи громадян (незаконний обшук, прослухо-вування телефонних розмов, тривалі, виснажливі допити тощо);

• невжиття заходів для забезпечення безпеки учасників про­цесу за наявності підстав для цього;

• розголошення даних попереднього слідства перед допитом свідків, що спричинило ознайомлення з доказами, наявними у роз­порядженні слідчого або суду;

• нероз'яснення свідку або іншій допитуваній особі права відмовитися віддавання показань щодо себе, членів сім'ї і близьких родичів;

• порушення слідчим або судом положень принципу пре­зумпції невинуватості (публічна заява про провину обвинуваченого до винесення і набуття законної сили вироку суду тощо);

• порушення таємниці наради суддів;

• одноособовий розгляд справи суддею за обставин, коли спра­ва піддягала розгляду судом колегіально;

• невручення підсудному копії вироку;

• ненадання можливості учасникам процесу ознайомитися з протоколом судового засідання (див. ст. 87 КПК України);

• порушено порядок судових дебатів на шкоду правам якогось учасника процесу або не надана можливість участі в дебатах, а так само виступу з останнім словом.

Цей перелік не може вважатися вичерпним. Вирок може бути скасований або змінений через інші істотні порушення закону, що призвели до обмеження гарантованих законом прав і свобод учас­ників процесу, могли перешкоджати суду об'єктивно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Несуттєві порушення вимог кримінально-процесуального зако­ну — такі порушення, що не позбавляють суд можливості перевірити достовірність використовуваних доказів, можуть бути усунутими у суді і не заважають йому встановити об'єктивну істину з предмета доказування до рівня відсутності сумнівів у зроблених висновках, ухвалити справедливий вирок.

Стаття 371. Неправильне застосування кримінального за­кону

Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постано­ви), є:

1. незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;

2. застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;

3. неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Неправильне застосування кримінального закону виявляється в неправильній кваліфікації злочину відповідно до вимоги кримі­нального права, неправильне застосування або незастосування

915

Стаття 372

норм про необхідну оборону або крайню необхідність, що визна­чають поняття злочину, особливо небезпечного рецидивіста, стро­ки давності притягнення до відповідальності, умови призначення покарання й інших норм, що порушують права і законні інтереси підсудного.

Відповідно до вимог Конституції України (ст. 22) при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян, а за­кони, що звужують права і свободи людини, не підлягають засто­суванню.

Стаття 372. Невідповідність призначеного судом покаран­ня ступеню тяжкості злочину та особі засуд­женого

Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі за­судженого визнається таке покарання, яке хоч і не вихо­дить за межі, встановлені відповідною статтею Кримі­нального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

(Стаття 372 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)

Слід мати на увазі, що виправдувальний вирок може бути ска­сований у апеляційному порядку не інакше як за поданням проку­рора або за скаргою потерпілого чи самого виправданого.

Апеляційна інстанція вправі винести свій вирок, в тому числі і приймаючи рішення, в бік погіршення становища підсудного, але таке рішення допускається лише за умови, що на такий вирок по­дана апеляція прокурора, потерпілого чи його представника і в апе­ляції ставилося питання про скасування вироку саме з підстав необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчи­ненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захи­щався в суді першої інстанції; необхідності застосування більш су­ворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення засудже­ного від відбуття покарання.

Стаття 373. Зміна вироку (постанови) апеляційним судом

Апеляційний суд змінює вирок у випадках:

1. пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;

2. зміни кваліфікації злочину і застосування кримі­нального закону про менш тяжкий злочин;

3. зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину;

4. в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.

916

Стаття 373

Стаття 374

917

Апеляційний суд змінює постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру у випадках:

1. зміни кваліфікації суспільно небезпечного діяння і застосування статті Кримінального кодексу, яка передба­чає відповідальність за менш тяжке діяння;

2. пом'якшення виду примусового заходу виховного чи медичного характеру.

Апеляційна інстанція, змінюючи вирок суду першої інстанції, не має права погіршувати становище засудженого, не має права за­стосувати до засудженого закон, що передбачає більш тяжке пока­рання.

Однак це не означає, що апеляційна інстанція не може винести свій вирок, у тому числі і приймаючи рішення в бік погіршення становища підсудного. Так, в силу ст. 378 КПК України апе­ляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

• необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвшг/вачення він за­хищався в суді першої інстанції;

• необхідності застосування більш суворого покарання;

• скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

• неправильного звільнення засудженого від відбуття пока­рання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постановления виро­ку апеляційним судом у передбачених випадках допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представ­ника ставилося питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Суд при розгляді справи в апеляційному порядку може змінити вирок і пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин.

Суд апеляційної інстанції має право;

а) скасувати вирок і припинити справу в частині обвинувачення, що дістало окрему кваліфікацію;

б) виключити частину (епізод) обвинувачення;

в) виключити з обвинувачення обставини, що обтяжують відповідальність засудженого;

г) виключити вивід про кваліфікацію дій підсудного за окремою статтею, яка зайво ставиться у провину внаслідок помилкової оцінки вчиненого як ідеальної сукупності злочинів;

д) при перекваліфікації дій підсудного на статтю, провадження за якою підлягає закриттю через закінчення строків давності, амністію, зміну обстановки, суд, давши оцінку вчиненому, звільняє підсудного від покарання, якщо проти такого остаточного рішення не заперечують підсудні.

Якщо засудженим було вчинено декілька злочинів, що кваліфікуються за однією статтею, а суд першої інстанції кзаліфікував їх за двома статтями, неправильно застосувавши стат-

тю про більш тяжкий злочин, суд апеляційної інстанції, визначивши остаточну кваліфікацію за відповідно більш м'якою статтею, має право, змінюючи вирок у межах відповідної санкції статті, призна­чити більш суворе покарання, не перевищуючи при цьому розміру покарання, що було призначено судом першої інстанції за су­купністю злочинів.

Виправдувальний вирок може бути скасований у апеляційному порядку не інакше як за поданням прокурора або за скаргою по­терпілого чи самого виправданого.

Водночас не слід допускати як необґрунтованого пом'якшення покарання небезпечним злочинцям, що вчинили вбивство, розбійні напади, зґвалтування та інші тяжкі злочини, керівникам та актив­ним учасникам організованих злочинних груп, рецидивістам, так і залишення без зміни вироків щодо осіб, які вчинили менш небез­печні злочини і необгрунтовано засуджені до позбавлення волі.

Суд апеляційної інстанції має право: а) при необгрунтованому призначенні виду колонії з більш суворим режимом призначити за­судженому відбування покарання в колонії (кримінально-виконав­чого закладу) з менш суворим режимом; б) коли неправильно при­значено вид колонії з менш суворим режимом, то за касаційним поданням прокурора або за скаргою потерпілого скасувати вирок у цій частині і направити справу на новий розгляд; в) якщо у вироку не призначено виду колонії, то в ухвалі вказати суду на допущене порушення закону і на необхідність призначення виду колонії.

Стаття 374. Скасування вироку (постанови) з повернен­ням справи прокурору, на додаткове розсліду­вання чи новий судовий розгляд

Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повер­тає справу на додаткове розслідування у випадках:

1. коли під час дізнання чи попереднього слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-про­цесуального закону, які виключали можливість постанов­ления вироку чи постанови;

2. якщо є підстави для застосування кримінального закону про більш тяжкий злочин, обвинувачення у вчи­ненні якого засудженому не пред'являлось, якщо з цих підстав була подана апеляція прокурора чи потерпілого або його представника;

3. якщо є підстави для застосування кримінального закону, який передбачає більш тяжке на відміну від вста­новленого досудовим слідством суспільно небезпечне діяння, у справах про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

4. якщо при апеляційному розгляді справи встановле­но таку однобічність або неповноту дізнання чи попе­реднього слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повер­тає справу на новий судовий розгляд в суд першої ін­станції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-про­цесуального закону, які виключали можливість по­становления вироку чи постанови, зокрема порушення,

918

Стаття 375

Стаття 377

919

зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6-10, 13 частини другої стат­ті 370 цього Кодексу.

Скасовуючи вирок (постанову), апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недо-стовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.

Апеляційний суд має право скасувати вирок (постано­ву) і повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд у частині обвинувачення, зали­шивши врешті судове рішення без зміни, за умови, що це обвинувачення мало самостійну кримінально-правову кваліфікацію і може бути розглянуто в окремому провад­женні.

У разі скасування вироку (постанови) внаслідок пору­шень, допущених при розгляді справи в суді, справа на­правляється для нового розгляду до суду, який постановив вирок, але в іншому складі суддів.

У разі скасування вироку (постанови) з поверненням справи на додаткове розслідування справа надсилається прокурору через суд, який постановив вирок (постанову).

Вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання і попе­реднього слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції прй повторному розгляді справи.

Стаття 375. Розгляд справи судом першої інстанції після скасування вироку (постанови)

Після скасування вироку (постанови) апеляційним судом суд першої інстанції розглядає справу відповідно до вимог глав 25-28 цього Кодексу.

При новому розгляді справи судом першої інстанції за­стосування закону про більш тяжкий злочин та посилен­ня покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосу­вання закону про більш тяжкий злочин або коли при ска­суванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинуваче­ний вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

При новому розгляді справи про застосування приму­сових заходів виховного або медичного характеру кваліфікація суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого допускається за умови, якщо з цієї підстави було подано апеляцію прокурором чи потерпілим або його представником.

Стаття 376. Закриття справи апеляційним судом

Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

(Стаття 376 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)

Стаття 377. Зміст ухвали апеляційного суду

Ухвала апеляційного суду складається із вступної, опи-сово-мотивувальноі і резолютивної частин, у яких мас бути зазначено:

1. місце і час постановления ухвали;

2. назва і склад суду, що постановив ухвалу;

3. особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні апеляційної інстанції;

4. зміст вироку (постанови);

5. особа, яка подала апеляцію;

6. суть апеляції;

7. короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні;

8. аналіз доказів, досліджених під час повного або част­кового судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення;

9. результати розгляду справи.

При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апе­ляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою.

При скасуванні або зміні вироку (постанови) в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунто­ваність вироку (постанови).

Повертаючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, апеляційний суд повинен зазна­чити в ухвалі обставини, які належить з'ясувати. Одно­часно суд може вказати, які слідчі дії для з'ясування цих обставин необхідно виконати.

Стаття 378. Вирок (постанова) апеляційного суду

Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

1. необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчи­ненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він -захищався в суді першої інстанції;

2. необхідності застосування більш суворого покарання;

3. скасування необгрунтованого виправдувального ви­року судУ першої інстанції;

4. неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постанов­ления вироку апеляційним судом у випадках, передбаче­них частиною першою цієї статті, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилося питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Вирок апеляційного суду повинен відповідати вимо­гам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Крім того, у вироку апеляційного суду зазначається зміст ви­року суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийня­того рішення.

Апеляційний суд скасовує постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє свою постанову у випадках:

920

Стаття 378

1. необхідності кваліфікації суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого, якщо таке було зазначено у пос­танові слідчого про закриття справи і застосування при­мусових заходів виховного характеру або про направлен­ня справи до суду для вирішення питання про застосу­вання примусових заходів медичного характеру;

2. застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру;

3. скасування необгрунтованої постанови суду про за­криття справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили суспільно небезпечного діяння.

Скасування постанови суду першої інстанції і винесен­ня постанови апеляційним судом з цих підстав допус­кається, якщо з цих же підстав було подано апеляцію про­курором чи потерпілим або його представником.

Постанова апеляційного суду про застосування приму­сових заходів виховного чи медичного характеру повинна відповідати вимогам статей 420, 448 цього Кодексу. Крім того, у постанові апеляційного суду зазначається зміст постанови суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.

Вирок суду має складатися з трьох частин — вступної, мотиву­вальної і резолютивної.

Прийнятий судом вирок підписують усі судді, незалежно бід того, хто і якої думки при прийнятті рішення дотримувався з того чи іншого питання, які ставились на голосування.

У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України, зазначається назва суду, який виносить вирок, місце і час постановления вироку, склад суду, секретар, учасники судо­вого розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан, місце роботи або навчання, ким працює, гро­мадянство, наявність судимості (непогашеної), інвалідність, участь у війні і ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, кримі­нальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинува­чується підсудний.

Мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, обставини, які визначають ступінь винності, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазна­ченням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; мотиви зміни обви­нувачення.

Якщо суд відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України визнає необхідним застосувати до підсудного примусове лікування, в мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви такого рішення.

У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для за­доволення або відхилення цивільного позову, а також підстави д/я відшкодування матеріальних збитків.

921

Стаття 379

У мотивувальній частині вироку викладаються всі діяння, в яких підсудний визнаний винним, і докази, що підтверджують обвину­вачення. Вказуватися повинно не джерело або носій доказової інфор­мації, а зміст такої з посиланням на процесуальний носій. Обґрунту­ванню доказами підлягає кожен з ^стгі^уу^іп обвинувачення.

Прийняття одних і відхилсїС» інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності П вини. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом. Не можуть мати доказового значення, підлягають вилученню зі справи і знищенню будь-які дані, здобуті з нехтуванням гарантованих законом прав і свобод людини.

Суд зобов'язаний мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі.

У резолютивній частині вироку формулюються остаточні виснов­ки суду про винність обвинуваченого, кваліфікацію злочину, призна­чення покарання і з інших питань, що підлягають вирішенню у зв'язку з остаточним вирішенням долі кримінальної справи.

У резолютивній частині вироку повинні бути зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудно­му по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; ос­таточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття по­карання; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про зарахування попереднього ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком за­конної сили і вказівка про порядок і строк оскарження вироку.

Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по яких — засуджений.

Резолютивна частина вироку повинна ґрунтуватися на описовій його частині та випливати із неї. Неприпустимі суперечності між описовою та резолютивною частинами вироку.

Стаття 379. Складання ухвали, постанови, вироку, оголо­шення ухвали (постанови) і проголошення ви­року апеляційного суду

Ухвала апеляційного суду складається одним із суддів. Після складання ухвали і підписання u всіма суддями суд повертається до залу судового засідання, де ухвалу ого­лошує один із суддів.

Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитись складанням і оголошенням лише резолютивної її частини, яку підписують всі судді. Пов­ний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголо­шений учасникам судового розглядуй Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше скла­деній її резолютивній частині.

922

Стаття 380

Вирок і постанова апеляційного суду складається і підписується з додержанням вимог, передбачених статтями 332 і 339 цього Кодексу. Вирок проголошується, а постанова оголошується за правилами статті 341 цього Кодексу.

Суддя апеляційного суду, залишившись при постанов­лена вироку, винесенні ухвали чи постанови при окремій думці, має право викласти її письмово в нарадчій кімнаті. Цей документ не підлягає оголошенню, але приєднується до справи.

Стаття 380. Окрема ухвала апеляційного суду

Апеляційний суд за наявності підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу. Крім того, він може окремою ухвалою звернути увагу відповідних посадових осіб на факти порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої інстанції.

Стаття 381. Звернення до виконання ухвали, вироку, пос­танови апеляційного суду

Для виконання ухвали апеляційного суду справа над­силається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після н розгляду, а у випадках, передбачених частиною другою-статті 379 цього Кодексу,— після складання й ого­лошення повного тексту ухвали. Для виконання вироку чи постанови апеляційного суду, якщо вони не були ос­каржені до суду касаційної інстанції, справа надси­лається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після набрання вироком, постановою законної сили.

Якщо на підставі рішення апеляційного суду засудже­ний підлягає звільненню з-під варти в залі судового засідання, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у відсут­ності засудженого копія рішення надсилається протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для ви­конання. Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії рішення повідомити суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.

Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити вико­нання рішення про звільнення ув'язненого з-під варти.

Стаття 382. Порядок перевірки ухвал суду і постанов судді

Апеляційна перевірка судових рішень, зазначених у частині другій статті 347 цього Кодексу, здійснюється з додержанням вимог цієї глави. При перевірці цих рішень судове слідство не провадиться. Апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 цього Кодексу, розглядаються не пізніш як через три доби після їх надходження до апе­ляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребуються апеляційним судом.

Апеляційна інстанція не вправі постановити свій вирок, скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування.