Глава 7 строки і судові витрати

Стаття 89. Обчислення строків

Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються го­динами, добами (днями) і місяцями. При обчисленні строків не беруться до уваги той день і та година, від яких починається строк.

При обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби. Якщо відповідну дію належить провести в суді або в органах дізнання і досудового слідства, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день. Якщо закінчення строку, який обчислюється міся­цями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту, а для осіб, що утримуються під вартою,— коли скаргу або інший документ здано адміністрації місця досудового ув'язнення.

(Стаття 89 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 6834-10 від 16.04.84)

Під процесуальним строком у широкому смислі розуміється пев­ний пр оміжок часу, протягом якого особа повинна виконати ту чи іншу дію.

За своїм призначенням процесуальні строки можуть бути поділені на два види:

1. строки, що забезпечують максимальне скорочення часу між фактом вчинення злочину та вжиттям до винного заходів кримі­нального похарання чи іншого впливу;

2. строки, що гарантують реальне забезпечення прав та закон­них інтересів учасників процесу.

До першого виду процесуальних строків належать, передусім, строки попереднього слідства у кримінальній справі. Досудове слідство, як правило, має бути закінчено не пізніше як у двомісяч­ний строк. При об'єднанні кримінальних справ строки слідства виз­начаються з урахуванням строків, що почали закінчуватися раніше.

CmammnJO 395

Другий вид процесуальних строків має забезпечити додержання

ft та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого,

Цивільного позивача, цивільного відповідача та інших учасників

процесу-

За ст- 106 та 115 КПК України затримання підозрюваного, як

правило, не може тривати понад 72 години.

Закон не тільки регламентує юридично значимі строки, а й вказує на наслідки їх порушення. Так, якщо підозрюваному не пред'явлено у визначений строк обвинувачення, то обраний щодо нього запобіжний захід скасовується. Закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою тягне за собою його негайне звільнення.

Процесуальне законодавство передбачає низку вимог щодо об­числення тих чи інших визначених у законі строків.

Відповідно до ст. 89 КПК України строки, встановлені кримі­нально-процесуальним законом, обчислюються годинами, добами (днями) та місяцями. При обчисленні строків не беруться до уваги той день і та година, з яких починається строк.

При обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби. Якщо відповідну дію необхідно провести в суді або в органах дізнання та попереднього слідства, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день.

Якщо закінчення строку, яких рахується місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк не вважається пропущеним, якщо скарга чи інший доку­мент здані до закінчення строку на пошту, а для осіб, які утриму­ються під вартою,— якщо скарга чи інший документ здані адміністрації місця попереднього ув'язнення.

Пропущений через поважну причину строк повинен бути відновлений за клопотанням зацікавленої особи постановою органу дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду, постановою судді.

Подача клопотання про відновлення пропущеного строку зупи­няє виконання рішення, оскарженого з пропуском строку, до вирішення питання про відновлення строку.

Стаття 90. Поновлення строку

Пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи поста­новою органу дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду, постановою судді.

Подача клопотання про поновлення пропущеного строку зупиняє виконання рішення, оскарженого з про­пуском строку, до вирішення питання про поновлення строку.

(Стаття 90 із зм інами, внесеними згідно з Законом №2454-12 від 17.06.92)

Стаття 91

Стаття 91. Судові витрати

Судові витрати складаються:

1. Із сум, що видані і мають бути видані свідкам терпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим^

2. із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3. з інших витрат, що їх зробили органи дізнання до судового слідства і суд при провадженні у даній справі

(Стаття 91 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № єйіл т від 16.04.84) ' ^,0

Судові витрати — це витрати на кримінально-процесуальне провадження, відшкодування яких покладається на певних учас­ників процесу.

Судові витрати включають:

1. суми, що видані, та ті, що підлягають видачі свідкам, по­терпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам, понятим;

2. суми, витрачені на зберігання, пересилання і дослідження ре­чових доказів;

3( інші витрати, понесені органами дізнання, попереднього слідства та судом при провадженні у даній справі.

Згідно зі ст. 92, 93 КПК України свідки, потерпілі, перекладачі, експерти, спеціалісти мають право на відшкодування їм витрат, пов'язаних зі з'явленням за викликом в органи дізнання, попе­реднього слідства, прокуратури та до суду.

За переліченими вище особами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, витрачений у зв'язку зі з'явленням за викликом. Особам, що не є робітниками або службовцями, ви­плачується винагорода за відрив їх від занять.

Експерти, спеціалісти та перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дору­ченої їм роботи не входить до їх обов'язків по службі.

Згідно зі ст. 93 КПК України відшкодування судових витрат та оп­лата праці адвокатів здійснюються в такому порядку. Судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави. При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати. В тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постанов­ляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від пока­рання, суд має право покласти на нього судові витрати. При закритті справи у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у спра­вах про злочини, зазначені в частині 1 статті 27 КПК України, суд може покласти судові витрати на одного з них або на обох.

Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов'язані з виплатою сум пе­рекладачеві, беруться на рахунок держави.

Розміри виплат визначаються підзаконними нормативними ак­тами: Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провад­женні яких перебувають справи про адміністративні правопору-

гтаття 92 397

„_{я та} виплати державним науково-дослідним установам судо-ї експертизи за виконання їхніми працівниками функцій ек-^Впертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710; Про порядок оплати паці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримі­нальних справах за рахунок держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 821.

Згідно зі ст. 93-1 КПК України та ст. 459' Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонар­не лікув^ання особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку заподіяння такої шкоди при перевищенні межі необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку по­терпілого, піддягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

У випадках заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого непов­нолітніми зазначені в ст. 446 та 447 Цивільного кодексу витрати на його стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за зако­ном несуть матеріальну відповідальність за неповнолітніх.

Стаття 92. Відшкодування витрат свідкам, потерпілим, законним представникам потерпілих, експер­там, спеціалістам, перекладачам і понятим

Свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду.

За переліченими вище особами зберігається середній заробіток за місцем роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом. Особам, які не є робітниками чи служ­бовцями, виплачується винагорода за відрив їх від занять.

Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить в їх обов'язок по службі.

Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду. Порядок виплаті] і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.

(Стаття 92 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР Лй 117-08 від 30.08.71, № 6834-10 від 16.04.84, Законом № 360/95-ВР від 05.10.95)

Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провад­женні яких перебувають справи про адміністративні правопору­шення, та виплати державним науково-дослідним установам судо­вої експертизи за виконання їхніми працівниками функцій ек­спертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710, встановлені такі правила.

За свідками, потерпілими, законними представниками по­терпілих, понятими, а також експертами, спеціалістами і перекла­дачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затраче­ний ними у зв'язку з викликом до правоохоронних органів. Особам,

398 Стаття 92

Стаття 92

399

що не працюють, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять у межах від 20 до ЗО відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день В разі виклику названих осіб в інший населений пункт їм виплачуються суми, затрачені на проїзд та оренду житла для проживання, і добові в розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників.

Перекладачам, експертам і спеціалістам які виконують свої функції не в порядку службового завдання, залежно від його кваліфікації та складності завдання, крім того, виплачується винаго­рода за виконану роботу: експертам і спеціалістам — у межах від З до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годи­ну роботи, а в разі проведення експертизи особливої складності — збільшеним ще на 25 відсотків; перекладачам — за усні переклади від З до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за го­дину роботи, за письмові переклади від 10 до 15 відсотків неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян за один авторський аркуш.

Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'язю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також із стародавніх мов, так само, як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'язю, свою графіку, написані ієрогліфами, кли­нописом, оплачуються із збільшенням ставок на 25 відсотків.

У кримінальних справах зазначені виплати провадяться орга­ном, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються коштори­сом на зазначені потреби.

Виплати винагороди особі за відрив від звичайних занять і за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для визначення суми винагороди (конкретний розмір винагороди, та час, затрачений нею у зв'язку зі з'явленням за викликом і на виконання даного їй завдання).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судову експертизу" науково-дослідні установи судової експертизи проводять судову ек­спертизу за рахунок замовника.

Вартість проведення експертизи, а також досліджень, що при­значаються за кримінальною справою, визначається за домов­леністю між установою і замовником і складається із собівартості проведеної роботи (заробітна плата, оплата відрядження, вартість матеріалів, накладні витрати), а також рентабельності у межах 25 відсотків собівартості.

У разі виклику працівника установи до органів дізнання, поперед­нього слідства, прокуратури чи до суду для виконання функцій, пере­дбачених статтями 128-1 і 270-1 Кримінально-процесуального кодек України, установі відшкодовується сума заробітної плати працівни за час виконання зазначених функцій і сума оплати відрядження.

Витрати, пов'язані зі з'явленням, відшкодовуються у розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в меж України та за кордон" встановлені такі норми.

Підлягають відшкодуванню витрати: на проїзд (включаючи пе ревезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на побутові послуги, що надаються у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не

більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряд­жається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на користування'у готелях холодиль­ником і телевізором; на комісійні у разі обміну валюти; витрати на проїзд у м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1 — 4 групою тарифних ставок, на суднах морського флоту, в каютах 1 і 2 кате­горії на суднах річкового флоту, повітряним транспортом за квит­ками 1 класу та бізнес-класу.

Граничні норми добових виплат по Україні становлять б гривень. Працівників, що направляються у відрядження за кордон, забезпе­чують коштами у національній валюті країни, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті як аванс на поточні витрати у розмірах, обумовлених реальними потребами в країні пе-

ребування згідно із встановленими нормами.

При цьому встановлюються такі норми виплат відповідно добо-
it та за оренду житла (в гривнях):
Азербайджан	40	до 274
Бельгія	160	до 684
Білорусь	40	до 274
Болгарія	105	до 358
Боснія і Герцеговина	120	до 400
Велика Британія	160	до 653
Вірменія	40	до 274
Греція	160	до 568
Грузія	40	до 274
Данія	160	до 442
Естонія	80	до 295
Ізраїль	152	до 484
Іспанія	141	до 421
Італія	116	до 632
Казахстан	40	до 274
Канада	120	до 463
Киргизстан	40	ДО 274
Китай	112	до 484
Латвія	80	до 421
Литва	80	до 421
Македонія	120	до 379
Мексика	116	до 253
Молдова	40	до 274
Нідерланди	147	до 421
Німеччина	160	до 484
Норвегія	139	до 442
Об'єднані Арабські Емірати	128	до 505
Польща	105	до 400
Португалія	145	до 358
Росія	61	до 274
Словаччина	97	до 295
Словенія	120	до 358
США	141	до 600
Таджикистан	40	до 274

400

Стаття 93

Стаття 93

401

40	до 274
109	до 379
40	до 274
6	до 50
160	до 526
120	до 400
97	до 400
120	до 484
160	до 421
160	до 505
120	до 400
160	до 884

Туркменістан

Угорщина

Узбекистан

Україна

Франція

Хорватія

Чехія

Чилі

Швейцарія

Швеція

Югославія

Японія

Виходячи із вказаних нормативів, мають відшкодовуватись і кошти, затрачені учасниками в разі виклику до правоохоронних органів у межах України та із-за кордону.

Стаття 93. Відшкодування судових витрат та оплата праці адвокатів

Судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.

При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати. В тому разі, якщо винними буде ви­знано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі по­винні бути стягнені витрати з кожного із них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан "засуджених.

Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільне­ний від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

При закритті справи у зв'язку з примиренням по­терпілого з обвинуваченим у справах про злочини, зазна­чені в частині 1 статті 27 цього Кодексу, суд може поклас­ти судові витрати на одного з них або на обох.

Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також судові витрати, пов'язані з виплатою сум перекладачеві, приймаються на рахунок держави.

Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням провадиться за рахунок держави в поряд­ку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відшкодування державі витрат у цьому випадку за зго­дою засудженого або осіб, sod несуть майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на них.

(Стаття 93 із змінами, внесеними згідно з Указами 77ВР№ 1851-09 від23.03,77, Ni 6834-10 від 16.04.84 та згідно з Законами № 2464-12 від 17.06.92, № 3780-/2 від 23.12.93, № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 року № 821 "Про порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави" судові витрати на оплату праці адвокатів (захисників) у разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, при­ймаються на рахунок держави. Держава оплачує працю захисника

з розрахунку 15 гривень за повний робочий день (станом на 1 січня 2001 року).

Підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допо­моги громадянам у кримінальних справах у таких випадках є пос­танова особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду чи постанова судді та оформлена ними довідка про участь ад­воката у справі.

Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівникові адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який скла­дає довідку-розрахунок у трьох примірниках.

Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об'єднання (адвокат) надсилає особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору чи суду для приєднання до кримінальної спра­ви, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається у справах адвокатського об'єднання (адвоката).

Кошти за надання правової допомоги перераховуються адвокатсь­кому об'єднанню (адвокату) Головним управлінням юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севасто­польським міськими управліннями юстиції- Ці кошти мають бути пе­реховані адвокатському об'єднанню чи безпосередньо адвокату про­тягом 10 днів з моменту подачі відповідних документів.

Типові форми документів

ДОВІДКА про участь адвоката в кримінальній справі

Видана адвокату

(прізвище, ім'я, по батькові)

який на підставі

протягом днів, p.,

(зазначити числа місяця)

надавав правову допомогу підозрюваному, обвинуваченому, підсудно­ му .

(прізвище, ім'я, по батькові)

Беручи участь у справі, адвокат

(форма участі у справі із зазначенням кількості днів)

Витрати на оплату праці адвоката за надану гр. ,

правову допомогу відшкодовуються за рахунок держави на підставі постанови особи, яка провадила дізнання, слідчого, прокурора,

(назва органу дізнання, слідства, прізвище та ініціали особи, яка

провадила дізнання, слідчого, прокурора)

ухвали суду

(назва суду) ВІД Р-

402 Стаття 93

Про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату, прошу в п'ятиденний термін надіслати довідку-розрахунок за адресою

Додаток: постанова, ухвала від

на арк.

Особа, яка провадила дізнання, слідчий, прокурор, суддя

(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

МП

Штамп адвокатського об'єднання

(адвоката)

Дата видачі

№

ДОВІДКА-РОЗРАХУНОК про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату

Підтверджується, що адвокату

(прізвище, ім'я, по батькові)

належить до виплати гривень

(сума словами)

за надання правової допомоги гр. ,

за днів, p.,

(зазначити числа місяця)

з коштів, що відшкодовуються за рахунок держави. Виконана робота

(дні місяця, звіт)

Зазначена вище сума підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання (адвоката)

(поштові та банківські реквізити)

Додаток: постанова, довідка.

Керівник адвокатського об'єднання (адвокат)

(посада) (підпис) (прізвище, ініціали)

МП

₀, , 403

Стаття 93-1 —. ——

Стаття 93-1. Відшкодування витрат на стаціонарне ліку­вання особи, яка потерпіла від злочину Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при переви­щенні меж необхідної оборони або в стані сильного ду­шевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок про­тизаконного насильства чи тяжкої образи з боку по­терпілого, стягуються судом при постановленій вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбачено­му статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу.

(Частину другу статті 93-1 виключено на підставі За­кону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

У разі, коли при постановленій вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне ліку­вання потерпілого, не було прийнято, стягнення їх прова­диться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від зло­чинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

(Кодекс доповнено статтею 93-1 згідно з Законом № 3132-12 від 22.04.93, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. № 545 затверджено Порядок обчислення розміру фактичних вит­рат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використаная, яким обумов­люються такі правила.

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку за­вдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптом виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку по­терпілого, піддягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закла­дом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів виз­начається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось

404

Стаття 93-1

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвента­рю та обладнання.

У разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення прова­диться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юри­дичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, а також статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 Кримінально-процесуаль­ного кодексу України.

Стягнені в установленому порядку кошти незалежно від джере­ла фінансування закладу охорони здоров'я, в якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Автономної Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юри­дичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Розділ другий

ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ,

ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО