Глава 23 попередній розгляд справи суддею
(Назва глави 23 в редакції Закону № 2533-ІП
(2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності
з 29.06.2001)
Стаття 237. Питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи
У справі, що надійшла від прокурора, суддя з'ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:
чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;
чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;
чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу;
чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;
чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа яе може бути призначена до судового розгляду.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.
За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з'ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.
(Стаття 237 із змінами, внесеними згідно з Указом ГІВР № 986-08 від 30.08.72, Законами № 2464-12 від 17.06.92, № 1483-ПІ (1483-14) від 22.02.2000, в редакції Закону № 2533-ІП (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Попередній розгляд справи — стадія кримінального процесу, в якій суддею перевіряються матеріали досудового розслідування, установлюється достатність і придатність зібраних доказів та інших матеріалів досудового слідства для судового розгляду справи, визначаються межі обвинувачення і вживаються заходи щодо підготовки судового розгляду справи.
Стадія попереднього розгляду справи займає як би проміжне положення між досудовим розслідуванням, стосовно якого вона має контрольний характер, і судовим розглядом, стосовно якого вона має організуючий початок, а також служить "процесуальним фільтром" — покликана не допускати в судовий розгляд неякісно розслідуваних кримінальних справ.
Завдання стадії попереднього розгляду справи полягає, з одного боку, в перевірці матеріалів досудового розслідування, а з іншого — в підготовці умов для успішного проведення судового розгляду. Відповідно до цього суддя в даній стадії вирішує дві групи питань: пов'язані з перевіркою матеріалів досудового розслідування; пов'язані з підготовкою справи до слухання в судовому засіданні.
Усі питання, пов'язані з відданням обвинуваченого до суду, вирішуються суддею одноособово.
Не може вирішувати питання віддання до суду суддя за наявності обставин, що виключають його участь у розгляді справи (ст. 54, 55 КПК України), та суддя, що брав участь у розгляді скарг по цій справі.
Суддя за наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, не вирішуючи наперед питання про винність, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.
У справах, які порушуються за скаргою потерпілого, суддя, одержавши від потерпілого заяву з проханням порушити справу, за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 27 КПК України, своєю постановою порушує справу і виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.
Підсудному не пізніш як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання з зазначенням статті кримінального закону, за якою він обвинувачується. Зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в частині 1 статті 27 КПК України, можуть бути об'єднані в одну справу.
Питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи, з'ясовуються в зазначеній в законі чи в іншій більш доцільній логічній послідовності. Але завжди насамперед постає питання про підсудність справи.
Підсудність — це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний судовий орган, компетентний проваджувати як суд першої інстанції судовий розгляд кримінальної справи по суті пред'явленого обвинувачення і винести вирок.
Визначити підсудність означає з'ясувати, який саме суд має розглянути конкретну справу.
'■і
Розрізняють предметну (родову), персональну, територіальну підсудність, спеціальну підсудність, підсудність за зв'язком справ та альтернативну підсудність.
Предметна підсудність — це підсудність, за правилами якої розмежовується компетенція судових органів і визначається, який саме суд буде розглядати справу як суд першої інстанції залежно від характеру злочину і його кваліфікації.
Апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя підсудні такі кримінальні справи:
про злочини проти основ національної безпеки України, передбачені статтями 109— 114 Кримінального кодексу України (2341-14);
про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.
У випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевому суду, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя мають право прийняти її до свого провадження.
Персональна підсудність визначається службовим станом підсудних, щодо яких у чинному законодавстві міститься спеціальна вказівка про порядок притягнення їх до кримінальної відповідальності. За персональною підсудністю обов'язок розгляду справи покладається на судовий орган залежно від суб'єкта злочину.
Територіальна підсудність — це підсудність, що визначається місцем скоєння злочину. Кримінальна справа розглядається в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин. Якщо місця вчинення злочину встановити не можна, то справа повинна бути розглянута судом, в районі діяльності якого закінчено дізнання чи попереднє слідство в даній справі.
Підсудність за зв'язком справ — це підсудність, що визначається виходячи з положення закону про те, що доцільно об'єднання в одному провадженні кримінальних справ з обвинуваченням кількох осіб — співучасників учинення одного чи кількох злочинів або з обвинуваченням однієї особи у вчиненні декількох злочинів. Питання про підсудність за зв'язком справ вирішується таким чином:
а) якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищим з цих судів;
б) якщо особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із злочинів підсудна спеціальному суду, то її розглядає цей суд;
в) якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із злочинів підсудна військовому суду, то справу розглядає військо вий суд.
Альтернативна підсудність означає, що судовий розгляд справи провадиться тим органом, на території якого було порушено кримінальну справу або закінчено розслідування, або якому доручено розглянути справу вищим судом.
ґ.таття 237 745
Наприклад, у разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, коли ці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, справу розглядає той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено попереднє слідство чи дізнання.
З метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового розгляду, в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків.
Передача в цих випадках справи з одного суду до іншого допускається лише до початку її розгляду в судовому засіданні.
Передача до нижчого суду справи, яку почали розглядати у судовому засіданні вищого суду, не допускається.
Суддя, встановивши, що кримінальна справа не підсудна даному суду, надсилає її за підсудністю. Якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявилася в судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи, коли це не може завдати шкоди повноті й об'єктивності дослідження обставин справи. Коли ж цього не можна забезпечити, суд надсилає справу за підсудністю, про що виносить ухвалу (постанову).
Суддя, виявивши в судовому засіданні, що справа підсудна вищому або спеціальному суду, надсилає її за-підсудністю.
Кримінальна справа, надіслана з одного суду до іншого в порядку, встановленому законом, має бути прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенція суду. Спори щодо підсудності не допускаються.
У стадії віддання до суду мають бути розглянуті також інші процесуальні та організаційні питання, зокрема, яким судом має розглядатись справа. В ст. 17 КПК України визначені такі правила.
Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.
Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Інші кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду.
Підстави для закриття справи викладені в ст. 6—11-1 КПК України.
Оцінка обвинувального висновку має здійснюватись з урахуванням вимог закону до його змісту і форми — ст. 223 — 224 КПК України.
Оцінка правильності обрання запобіжного заходу має здійснюватись з урахуванням вимог закону до підстав, умов, порядку і форми їх обрання — ст. 148-165 КПК України.
Стаття 237
Стаття 237
747
Вирішення питання про те, чи не було допущено на досудовому слідстві порушень процесуального законодавства, без усунень яких справа не може бути призначена до судового розгляду, вимагає всебічного аналізу матеріалів кримінальної справи.
Насамперед з'ясовується, чи забезпечено обвинуваченому право на захист.
Забезпечення обвинуваченому права на захист — це сукупність процесуальних засобів, прав і можливостей, гарантоване використання яких надає можливість знати зміст обвинувачення і протистояти йому, спростовувати висунуті обвинувачення, доказувати свою невинуватість та захищати свою честь, гідність, свободу та інші законні права й інтереси.
Зїкгк сдкгксво гарантує право на захист як обвинувачуваному, так ! підсзряганому та підсудному.
Право обвинувачуваного (підозрюваного, підсудного) на захист включає в себе:
право знати, в чому він обвинувачується;
право самостійно захищати себе, свою свободу, честь, гідність та законні інтереси, використовуючи надані законом права та юридичні можливості їх реалізації (давати показання чи відмовитись від давання показань, подавати докази та інші);
право користуватись юридичною допомогою захисника;
право звертатись до суду та оскаржувати факти затримання та інших незаконних дій і рішень;
право звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Відповідно до вимог закону захисник допускається за бажанням обвинуваченого чи підозрюваного до участі у справі на будь-яких стадіях процесу і беззаперечно — з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту — з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.
Як захисники допускаються не тільки адвокати, тобто особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а й будь-які інші фахівці в галузі права, які мають юридичну освіту та не підлягають відводові через визначені в законі обставини.
Захисника запрошують сам обвинувачений чи підозрюваний, його законні представники, родичі або інші особи за дорученням або на прохання обвинуваченого чи підозрюваного. Утих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом 72 годин, особа, яка провадить дізнання, або слідчий відповідно мають право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника або забезпечують йому захисника.
При виконанні даних приписів виникає низка проблем, оскільки на підставі ст. 133 КПК України він зобов'язаний протягом двох діб пред'явити обвинувачення, а згідно зі ст. 140 КПК України присутність захисника при висуненні обвинувачення обов'язкова, якщо він бере участь у справі. Вихід один: суворо додержувати
строки пред'явлення обвинувачення та забезпечувати присутність при пред'явленні обвинувачення захисника, який виконуватиме свої повноваження до прибуття захисника, обраного обвинуваченим.
Обвинувачений має право на побачення з захисником наодинці до першого допиту, а після першого допиту — без обмеження кількості та тривалості. Замінити одного захисника іншим можна тільки за клопотанням або за згодою обвинуваченого.
Про істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, що тягнуть повернення справи на додаткове розслідування, див. коментар до ст. 370 КПК України.
Оцінка правильності вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, має здійснюватись з урахуванням вимог ст. 23, 23-1 КПК України.
Суддя при призначенні справи до судового розгляду повинен з'ясувати по справі, чи всі особи, яким злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода, визнані потерпілими. Якщо буде встановлено, що хтось з цих осіб не визнаний потерпілим у стадії досудового розслідування, суддя своєю постановою має визнати таку особу потерпілою по справі і повідомити її про це листом. Повідомлення про право ознайомитися з матеріалами справи суддя повинен також надіслати потерпілому і по справі, по якій попереднє слідство не провадилося. Відповідно до ст. 53 КПК України суддя зобов'язаний роз'яснити потерпілому права, передбачені ст. 49 КПК, і забезпечити можливість їх здійснення.
Вирішуючи питання про визнання особи потерпілою, суддя має з'ясувати, яку конкретно шкоду заподіяно потерпілому злочином (моральну, фізичну чи майнову), і вказати про це в постанові. Особу, якій заподіяно майнової шкоди і яка пред'явила вимогу про відшкодування збитків, слід визнавати одночасно потерпілим і цивільним позивачем та забезпечити їй всі передбачені законом права як потерпілого, так і цивільного позивача.
Оцінка правильності вжиття заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, витрат на стаціонарне лікування потерпілого та можливої конфіскації майна має здійснюватись з урахуванням положень ст. 28, 29, 122, 125, 126 КПК України.
Слід з'ясовувати, чи було виконано під час досудового розслідування справи вимоги процесуального закону, чи не були порушені права підозрюваного, обвинуваченого при затриманні, арешті, проведенні обшуку та чи не були обмежені права потерпілого й інших учасників кримінального процесу.
Вирішення питання про достатність і достовірність зібраних доказів потребує оцінки як окремих доказів з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, так і всієї системи доказів з точки зору достатності для забезпечення правосуддя — можливості зробити один правильний висновок, підтверджений неспростовними доказами за відсутності сумнівів. А тому це питання в повному обсязі досліджується і вирішується уже в процесі судового слідства. Повернення справи на додаткове розслідування за мотивами неповноти розслідування з даної стадії процесу не передбачається. Чинне законодавство надає суду можливості усунення такої неповноти в ході судового слідства, включаючи можливість давання сул ом
749
слідчим органам окремих доручень щодо проведення слідчих дій та приєднання до справи результатів їх проведення.
Стаття 238.
(Статтю 238 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 239.
(Статтю 239 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 240. Порядок попереднього розгляду справи
Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово з обовязковою участю прокурора. Про день попереднього розгляду справи повідомляються також інші учасники процесу, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Якщо в судове засідання з'явились інші учасники судового розгляду, вони висловлюють свої думки щодо питань, зазначених у статті 237 цього Кодексу, та заявлених ними клопотань. Прокурор висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду. Постанова судді виноситься в на-радчій кімнаті.
При попередньому розгляді справи в разі необхідності ведеться протокол.
(Стаття 240 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 117-08 від 30.08.71. в редакції Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Попередній розгляд справи здійснюється суддею одноособово для вирішення питання про можливість судового розгляду справи та організаційного забезпечення такого розгляду, створення додаткових умов для реалізації учасниками процесу своїх прав.
На даній стадії принцип гласності в повному обсязі не реалізується.
Постійним учасником попереднього розгляду справи є прокурор, в разі необхідності запрошується секретар судового засідання.
Для розгляду заявлених клопотань можуть бути запрошені особи, що заявляли клопотання: потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, обвинувачений, захисник, представники громадських організацій і трудових колективів.
Якщо хтось з них не володіє мовою судочинства, запрошується перекладач.
Попередній розгляд справи складається з таких етапів:
відкриття попереднього розгляду справи;
доповідь прокурора;
заслуховування осіб, які викликані в зв'язку з заявленими клопотаннями;
висновок прокурора;
винесення постанови судді в кімнаті для нарад;
Стаття 241
— оголошення постанови;
— повідомлення осіб, які заявляли клопотання, та інших зацікавлених у справі осіб про прийняте рішення при попередньому розгляді справи.
Суддя має заслухати думку прокурора як щодо можливості призначення справи до судового розгляду, так і щодо клопотань, заявлених іншими учасниками процесу.
Обвинувачений, потерпілий і його представник можуть бути викликані у випадку, якщо ними були заявлені відповідні клопотання і суддя вважає за необхідне заслухати з цих клопотань пояснення цих осіб. Але вони не можуть бути допитані по суті, оскільки в даній стадії не передбачається судове слідство і не вирішується наперед питання про винність обвинуваченого.
Суддя у цій стадії вирішує дві групи питань: пов'язані з перевіркою матеріалів попереднього розслідування; пов'язані з підготовкою справи до слухання в судовому засіданні.
Стаття 241. Строки попереднього розгляду справи
Справа повинна бути призначена до попереднього розгляду не пізніше десяти діб, а у разі складності справи — не пізніше тридцяти .діб з дня надходження И до суду.
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному під розписку не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді. У копіях обвинувального висновку та додатках до нього, що вручаються підсудному, з метою забезпечення безпеки осіб, які підлягають виклику в судове засідання, їх адреси не зазначаються.
Усі інші особи повідомляються про день розгляду справи в суді в той самий строк.
Стаття 242. (виключена)
Стаття 243. (виключена)
Стаття 244. Рішення судді за результатами попереднього розгляду справи
За результатами попереднього розгляду справи судді, своєю постановою приймає одне з таких рішень:
про призначення справи до судового розгляду;
про зупинення провадження в справі;
про повернення справи прокуророві;
про направлення справи за підсудністю;
про закриття справи;
про повернення справи на додаткове розсліду вання.
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
У випадках, коли попереднє слідство було проведено об'єктивно, у ході його проведення були дотримані норми кримінального і процесуального права, реально немає підстав для закриття криміналь-
Статіря 246
751
750
лої справи або направлення її на додаткове розслідування, тобто за «явності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, суддя, не вирішуючи наперед питання про винність, приймає рішення про призначення справи до судового розгляду, про до виносить постанову.
Кримінальна справа закривається в стадії попереднього розгляду справи за наявності обставин, зазначених у ст. 6—10 КПК України. При цьому суддя вирішує всі питання, які випливають з вирішення справи по суті: про запобіжні заходи, про арешт на вклади, про речові докази тощо.
Рішення про повернення справи прокурору здійснюється на основі оцінки обвинувального висновку і має здійснюватись з урахуванням виконання вимог закону до його змісту і форми — гг. 223—224 КПК України. Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у випадку, коли прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228 — 232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.
Повернення справи на додаткове розслідування здійснюється на основі вирішення питання про те, чи не було допущено на досудо-всму слідстві порушень процесуального законодавства, без усунень яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Про підстави, умови та порядок повернення справи на додаткове розслідування див ст. 246, 370 КПК України та коментар до них.
У даній стадії суддя може вжити заходів для забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Для цього суддя ж>же доручити здійснити відповідні дії слідчому, органу дізнання або прокурору. Названі доручення обов'язкові до виконання відповідними учасниками процесу.
Суддя може одночасно з прийняттям одного з рішень змінити запобіжний захід обвинуваченому, у тому числі й обрати до нього запобіжний захід у вигляді ув'язнення під варту, якщо це не було зроблено на попередньому слідстві. Оцінка правильності обрання запобіжного заходу має здійснюватись з урахуванням вимог закону до підстав, умов, іноді і форми їх обрання — ст. 148-165 КПК України.
Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду
За наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість, виносить постанову про призначення справи до судового розгляду.
У постанові повинні бути зазначені: місце і дата її винесення, посада і прізвище судді, прізвище, ім'я і по батькові обвинуваченого, підстави призначення справи до розгляду, стаття Кримінального кодексу, за якою пред'явлено обвинувачення, та рішення з інших питань, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду.
Постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Постанова судді про призначення справи до судового розгляду є юридичним документом, що надає юридичну можливість судового розгляду справи — розгляд справи в суді можливий тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким їх віддано до суду.
Постанова судді про призначення справи до судового розгляд складається зі вступної, мотивувальної і резолютивної частини і ма. відповідати загальним вимогам щодо юридичних кримінально-про цесуальннх документів.
У вступній частині постанови про призначення справи до судового розгляду мають бути викладені: назва документа, місце і час його складання, ким складено, по якій справі винесена постанова. В мотивувальній частині постанови про призначення справи до судового розгляду викладаються юридично значимі обставини спра ви, їх оцінка, мотиви, фактичні та юридичні підстави процесуалі ного рішення, обґрунтовується рішення по кожному з розглянути:-питань.
У резолютивній частині постанови про призначення справи до судового розгляду мають бути сформульовані чіткі юридичні тез* прийнятих рішень, порядок їх доведення до відома зацікавлений осіб, звернення до виконання та оскарження, а також викладек інші умови дії юридичного акту та подані необхідні підписи. Тут викладається рішення про закритий чи відкритий судовий розгляд справи, про виклик певних осіб в зал судового розгляду справи та про інші прийняті рішення, пов'язані з підготуванням справи до розгляду.
У справах приватного обвинувачення постанова судді про призначення справи до судового розгляду є багатоцільовим юридичним актом, яким: порушується кримінальна справа; приймаєтьс; рішення про притягнення особи як обвинувачуваного і формулюється його обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, за якою особа обвинувачується, приймається рішення нрс визнання осіб, яким заподіяна злочином шкода, потерпілими, а у випадку заявлень цивільного позову — цивільними позивачамв вирішуються інші питання, пов'язані з ігідготуванням справи до судового розгляду. Таким чином, за цією категорією справ суддя і одному документі порушує кримінальну справу, формулює обвину вачення, призначає справу до судового розгляду. У згаданих категоріях справ постанова судді про порушення справи і про призначення справи до судового розгляду виконує ті само функції, тр ■ постанова про притягнення особи як обвинувачуваного та обвину вальний висновок слідчого. За своїм значенням вона прирівнюєтьс до названих документів стадії попереднього слідства. У ньому зна ходять висвітлення всі ті дані, що властиві названим документам слідчого.
Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслідування
При попередньому розгляді справи суддя з власно ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представники!
752
Стаття ?.лв
Стаття 246
753
своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства була допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усу-нєння яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.
У постанові суддя зазначає підстави повернення справи на додаткове розслідування і може вказати, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідуванні. В постанові також повинно бути вирішено питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скарги до касаційного суду.
(Стаття 246 в редакції Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування в разі неправильності попереднього слідства або істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Підставами для повернення справи на додаткове розслідування при попередньому розгляді справи є:
істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону або неправильності проведеного дізнання чи попереднього слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, а без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;
наявність у справі підстав для пред'явлення притягнутій до відповідальності особі обвинувачення, яке їй до цього не було пред'явлено;
наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи про них неможливий.
Умовою повернення справи на додаткове розслідування є неможливість усунення названих недоліків у судовому засіданні.
При поверненні справи на додаткове розслідування суддя зобов'язаний зазначити в ухвалі, які саме обставини повинні бути з'ясовані при додатковому розслідуванні і які слідчі дії при цьому повинні бути проведені.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд зобов'язаний вирішити питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Неприпустиме повернення справи на додаткове розслідування з огляду на неповноту розслідування, якщо така неповнота може бути усунута в судовому засіданні. Для цього діючий нині закон надає суду реальні можливості як щодо дослідження доказів, так і щодо давання окремих судових доручень на проведення слідчих дій та приєднання до справи іх результатів безпосередньо в процесі судового розгляду справи.
Суд може викликати додаткових свідків, які не допитувалися на попередньому слідстві, додатково і повніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів, витребувати за своєю ініціативою чи за клопотанням учасників судового розгляду документи та інші докази [якщо для їхнього вилучення не буде потрібно обшук), оглянути місце, призначити експертизи і провести інші процесуальні дії.
Не слід зловживати інститутом повернення справи на додаткове розслідування в умовах, коли суд може сам з'ясувати певні обставини.
Судова статистика свідчить про такі факти. В 1999 році судами було розглянуто 220 998 кримінальних справ, із них 214 444 справи, по яких проваджувалось досудове розслідування. Всього засуджено 227 213 осіб (до позбавлення волі 83 399 — 37,5%), виправдано — 294 особи. Повернуто судами на додаткове розслідування 25 799 справ — 9,5 %.
Не важко помітити, що як кількість справ, що повертається на додаткове розслідування, залишається досить великою, так і велика кількість з них повертається до суду за тими само обвинуваченнями.
Це вимагає детального дослідження ефективності діючого процесуального інституту і зокрема підстав повернення справ на додаткове розслідування.
Аналіз практики свідчить, що ще не зжиті випадки неправильного застосування інституту повернення справ на додаткове розслідування, а саме: коли на додаткове розслідування направляються справи для з'ясування питань, які можуть бути перевірені самим судом.
Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону — це такі порушення, які не дають можливості встановити істину, істотно обмежили права і свободи громадян, перешкоджають правильно оцінити обставини справи і зробити законний і обґрунтований висновок.
До таких порушень, за яких справа підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування, належать:
а) не додержані вимоги закону, що встановлюють підстави і порядок порушення кримінальної справи та регламентують провадження дізнання і попереднього слідства, зокрема: досудове розслідування проведено без порушення справи; справа порушена неправомочною особою; з порушенням вимог ст. 111 КПК України; замість попереднього слідства проведено дізнання; розслідування проведено особами, які підлягають відводу в силу статей 58 і 60 КПК України;
754
б) докази одержані з порушенням гарантій недоторканності осо бистого життя, інших прав і свобод людини;
в) не додержано під час провадження дізнання і попереднього слідства вимог статей 44—48 КПК України про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;
г) обвинувачений, що не володіє мовою, якою провадиться слідство, не був забезпечений перекладачем;
д) пред'явлено неконкретне обвинувачення, ^окрема не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину, стат тя (її частина) закону, якою цей злочин передбачено, не дана юри дична оцінка кожному діянню;
є) не забезпечено право обвинуваченого, потерпілого чи адвоката на ознайомлення з усіма матеріалами справи;
ж) порушені строки слідства чи утримання обвинуваченого під вартою.
Справа може бути довернута на додаткове розслідування і за наявності інших істотних порушень кримінально-процесуального закону.
У постанові про повернення справи на додаткове розслідування крім короткого викладу суті пред'явленого обвинувачення і статті закону, за якою воно кваліфіковано, необхідно вказувати; в чому конкретно виявилась неправильність попереднього слідства, чому суд позбавлений можливості усунути їх у судовому засіданні, які саме обставини мають бути з'ясовані при додатковому розслідуванні і які слідчі дії при цьому мають бути проведені; які істотні порушення кримінально-процесуального закону допущені і як їх слід усунути; про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб і чому матеріали щодо них не можуть бути виділені в окреме провадження; вказівку про повернення справи на додаткове розсіідування прокуророві з викладенням рішення про запобіжний захід щодо обвинуваченого.
У постанові судді про повернення справи на додаткове розслідування недопустимо вирішувати наперед питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими.
Стаття 247.
(Статтю 247 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 248. Закриття справи
За наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові доказе, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам.
755
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скарги до касаційного суду.
(Стаття 248 Ь змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 1851-09 від 23.03.77, в редакції Закону Na 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом 2670-111 12670-14) від 12.07.2001)
Закриваючи справу, приймається рішення про скасування запобіжного заходу, скасування арешту на майно, вклади, поштово-телеграфну кореспонденцію, про відшкодування судових витрат, вирішується доля речових доказів та цивільного позову.
У разі коли обвинуваченому була заподіяна шкодо незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокурора чи суду, слід роз'яснити право особи на реабілітацію та вжити заходів щодо відшкодування такої шкоди.
У разі, коли обвинуваченому була заподіяна шкода незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокурора чи суду, слід роз'яснити право особи на реабілітацію та вжити заходів щодо відшкодування такої шкоди.
Копію постанови про закриття справи слід вручати обвинуваченому та його захисникові, прокурору, потерпілому і цивільному позивачеві та їх. представникам. Сторонам роз'яснюється їхнє право на оскарження прийнятого рішення до вищого суду.
Див. також коментар до ст. 6— 10, 53-1 КПК України.
Стаття 249. Зупинення справи і направлення її за
підсудністю
Коли при попередньому розгляді справи з'ясується, що обвинувачений зник і місцеперебування його невідоме, суддя виносять постанову про зупинення провадження в справі до розшуку обвинуваченого.
У разі захворювання обвинуваченого, що виключає можливість його участі в судовому розгляді справи, суддя своєю постановою зупиняє провадження в справі до його видужання.
Встановивши, що справа не підсудна суду, на розгляд якого вона надійшла, суддя виносить постанову про направлення справи за підсудністю.
Постанова про зупинення справи чи направлення її за підсудністю оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Зупиняючи справу в зв'язку з тим, що обвинувачений зник і місцеперебування його невідоме, суддя може дати окреме судове доручення органам дізнання чи слідчому, в якому ставить завдання забезпечення розшуку обвинуваченого.
У разі засвідченого лікарем, який працює в лікувальній установі, тяжкого захворювання обвинуваченого, що виключає можливість його участі в судовому засіданні, суддя виносить постанову про зупинення провадження в справі до видужання обвинуваченого.
757
756
Щодо прийнятих рішень суддя виносить постанову. В постанові вказується назва справи, підстави прийнятих суддею рішень і покладені в їх оонову мотиви, суть прийнятих рішень.
Стаття 249-1. Повернення справи прокурору
Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у випадку, коли прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.
Постанова про повернення справи прокурору оскарженню не підлягає, на неї може бути внесене подання прокурором.
(Стаття включена до кодексу Законом України №2533-111 від 21.06.2001)
Рішення про повернення справи прокурору здійснюється на основі оцінки обвинувального висновку і має здійснюватись з урахуванням виконання вимог закону до його змісту і форми — ст. 223 — 224 КПК України та вимоги закону щодо порядку його затвердження, зміни та забезпечення при цьому прав учасників процесу — статей 228-232 КПК України.
Стаття 250. (виключена)
Стаття 251. Особливості попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які цим Кодексом встановлені щодо обвинувального висновку (статті 223 і 224 цього Кодексу).
Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне із таких рішень:
залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті, та повертає її особі, яка подала скаргу;
за наявності для того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору;
за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 27 цього Кодексу, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду.
Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання.
Зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в частині першій статті 27 цього Кодексу, можуть бути об'єднані в одну справу.
На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протягом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, вправі подати апеляцію до апеляційного суду-
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Стаття 251
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 2 від 25.01.74 "Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.12.77, № 2 від 27.02.81, № 3 від 04.06.93, № 3 від 13.01.95, № 12 від 03.12.97) зазначає про таке.
Всупереч вимогам статті 27 подеколи мають місце порушення справ за скаргами потерпілих, в яких відсутні вимога про притягнення особи до відповідальності або дані про конкретні факти злочинних дій обвинувачених.
У деяких постановах про порушення справи одночасно не вирішується питання про призначення справи до судового розгляду.
Мають місце факти порушення справ без виклику і встановлення особи, яка обвинувачується, не завжди роз'яснюється право потерпілого на примирення.
Деякі суди допускають факти процесуального спрощення, а також тяганину при вирішенні питання про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи, що негативно позначається на ефективності застосування кримінального покарання.
Пленум дав такі роз'яснення.
♦ Суди повинні забезпечити виконання вимог ч.І ст. 27 КПК України про порушення зазначених у цій нормі кримінальних справ тільки за наявності скарги потерпілого або його законно го представника. В такій скарзі має бути викладено прохання про порушення справи стосовно конкретних осіб, зазначено, в чому виявилися їх злочинні дії, вказано місце і час події та на ведені докази, що підтверджують вчинення злочину.
Суддям необхідно ще до вирішення питання про порушення кримінальної справи роз'яснювати потерпілому про надане йому законом право на примирення з особою, на яку подана скарга.
Відповідно до статей 98 та 251 КПК України суддя за наявності достатніх даних, які свідчать про вчинення злочину, має винести одну постанову як про порушення кримінальної справи, так і про призначення справи до судового розгляду.
Згідно зі ст. 111 КПК України суддя чи суд порушивши кримінальну справу про злочин, вчинений неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, повинен передати таку справу для провадження попереднього слідства.
Якщо скарга потерпілого про притягнення особи до кримінальної відповідальності надійшла до районного (міського) суду з органів прокуратури чи внутрішніх справ у порядку п.З ч.2 ст. 97 КПК України, суддя не має права відмовити в прийнятті такої скарги лише з тих підстав, що вона не була адресована безпосередньо судові. По такій скарзі у разі нез'явлення потерпілого суддя повинен викликати його за власною ініціативою і з'ясувати, чи підтримує він своє прохання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, а також інші обставини, необхідні для її правильного вирішення.
759
— Стаття 252
У випадку надходження скарги про зустрічне обвинувачення суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи по зустрічному обвинуваченню і про призначення споави до судового розгляду.
Зустрічні обвинувачення можуть бути об'єднані в одну справу і розглядатися спільно.
Під зустрічними обвинуваченнями слід розуміти взаємні обвинувачення осіб у вчиненні злочинів, що належать до справ приватного обвинувачення. При обвинуваченні в інших злочинах суд не може віддати особу до суду, а має вирішити питання про порушення справи і провадження розслідування.
Якщо заява про зустрічне обвинувачення в злочині, передбаченому ч. 1 ст. 27 КПК України, подана під час судового розгляду справи і є доцільність в об'єднанні таких справ, суддя своєю постановою порушує справу згідно з зустрічним обвинуваченням, призначає справу до судового розгляду й об'єднує ці дві справи в одне провадження, відкладаючи розгляд об'єднаної справи на три дні та вручаючи копію постанови про порушення справи і про призначення справи до судового розгляду особі, стосовно якої справа порушена в судовому засіданні.
Слід мати на увазі, що з прийняттям нової Конституції України і встановленням безвиключної дії принципу здійснення правосуддя тільки судом, закриття кримінальних справ з передачею їх на розгляд товариських судів діючими процесуальними нормами не перед-
Див. також коментар до ст. 27 КПК України. Стаття 252. (виключена)
Стаття 253. Питання, які підлягають вирішенню суддею в зв язку з підготовкою справи до судового розгляду
. пРийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду, суддя вирішує такі питання:
_ JJ, ПР° призначення захисника у випадках, коли його
участь у справі є обов'язковою;
._ 1' ПР° зміну, скасування або обрання запобіжного
заходу;
ПР° визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілою, відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це НЄ ІіЛ° пРИиняте під час розслідування справи;
4) про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов не був заявлений під час розслідування справи; .а' ПР° список осіб, які підлягають виклику в судове засідання та витребування додаткових доказів;
7J про заходи щодо забезпечення цивільного позову; «І про виклик у необхідних випадках перекладача; ») про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;
10) про день і місце судового розгляду справи; ' .*с' 'Ніні питання, які стосуються підготовчих до суду дій.
За наявності підстав вважати, що в стадії судового розгляду відповідно до статті 299 цього Кодексу будуть
Стаття 253
досліджуватися лише деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі, суддя вправі викликати в судове засідання лише тих осіб чи витребувати лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання від учасників судового розгляду.
Суддя не вправі відмовити учасникам судового розгляду у дослідженні в стадії судового розгляду доказів, якщо вони є належними і допустимими.
(Стаття в редакціїЗакону України №2533-111 від 21.06.2001)
Заходи підготовки справи до судового розгляду можуть бути, ірганізаційно-правового та процесуального характеру.
У зв'язку з підготовкою справи до розгляду в судовому засіданні гуд, суддя вирішують такі питання:
а) організаційно-правові:
про участь прокурора в судовому засіданні;
про участь захисника в судовому засіданні;
про виклик у необхідних випадках перекладача;
про виклик свідків та про список всіх осіб, що підлягають виклику в судове засідання;
про день і місце слухання справи в судовому засіданні (до прийняття рішення з цього питання суддя попередньо узгоджує із захисником і прокурором можливість їх участі у цей час у судовому засіданні);
усі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій;
б) процесуальні:
про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо цивільний позов не був заявлений на попередньому слідстві;
про притягнення як обвинуваченого, допуск до участі в справі захисника та інші питання, що виникають у справах приватного обвинувачення;
про призначення захисника у випадках, коли його участь у справі є обов'язковою;
про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілим, відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час розслідування справи;
про виклик у необхідних випадках перекладача;
про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;
про роз'яснення прав учасникам процесу;
про забезпечення безпеки осіб, які підлягають виклику в судове засідання;
про витребування додаткових доказів;
про заходи щодо забезпечення цивільного позову;
про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;
про заходи до забезпечення цивільного позову та можливої
конфіскації майна;
— про розв'язання заявлених клопотань.
Суддя не має права відмовити учасникам судового розгляду у дослідженні в стадії судового розгляду доказів, якщо вони є належними і допустимими.
760
За наявності підстав вважати, що в стадії судового розгляду відповідно до^статті 299 цього Кодексу будуть досліджуватися лише деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі, суддя має право викликати в судове засідання лише тих осіб чи витребувати лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання від учасників судового розгляду.
Копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному, згідно зі ст. 254 КПК України, під розписку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді. Якщо підсудний неповнолітній, то копія обвинувального висновку вручається йому і його законному представникові.
У копіях обвинувального висновку та додатках до нього, що вручаються підсудному, з метою забезпечення безпеки осіб, які підлягають виклику в судове засідання, їх адреси не зазначаються.
Якщо зазначені процесуальні документи складено мовою, якою не володіє підсудний, вони вручаються підсудному перекладеними на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.
Усі інші учасники процесу повідомляються про день розгляду справи в суді в той самий строк.
Свідки, експерти, перекладачі викликаються до суду повісткою. Особи, щодо яких були застосовані заходи безпеки, викликаються в судове засідання виключно через орган, який здійснює ці заходи. Виходячи з вимог ст. 254 КПК України, судовий розгляд у справі може початися тільки лише за умови, що копія обвинувального висновку була вручена обвинуваченому не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. Таке правило дозволяє обвинуваченому і його захисникові повніше реалізувати право на захист: вивчити обвинувальний висновок, ознайомитися з обвинуваченням і змістом доказів обвинувачення, оцінити зібрані докази і визначитися з можливостями суду в більш глибокому і всебічному їхньому дослідженні, виявленні доказів, які виправдовують обвинуваченого. Несвоєчасне вручення підсудному копії обвинувального висновку дає право суду розглядати справу лише за умови його прохання про це, про що робиться запис у протоколі. Такий підхід забезпечує право підсудного на невідкладний розгляд його справи у відкритому судовому засіданні, із дотриманням усіх принципів правосуддя. Тому в задоволенні відповідного клопотання підсудного суд не має права відмовити. У інших випадках несвоєчасне вручення підсудному копії обвинувального висновку зобов'язує суд відкласти слухання справи, забезпечивши дотримання ст. 254 КПК України.
Кримінальні справи, обвинувальні висновки за якими складені з неприпустимою натуралізацією опису злочинних дій, що виключає можливості їхнього публічного оголошення, слід повертати прокурору для складання нового обвинувального висновку. Суд не може дозволити собі оголошення таких документів або окремих їхніх фрагментів, у яких містяться нецензурні терміни.
Суддя зобов'язаний роз'яснити право та надати можливість прокуророві, підсудному, його захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві і їх представникам, коли вони про це заявлять письмове чи усне клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи, а цивільному відповідачеві і його представникові — з матеріалами, що стосуються цивільного позову, незалежного від кате-
Гтаття 2S4 76£
рорії справи та від того, чи знайомились названі особи зі справою на попередньому слідстві.
для ознайомлення в приміщенні суду, під контролем секретаря судового засідання надаються всі матеріали справи, крім матеріалів Про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Ознайомлення зі справою не слід обме-ясувати в часі, крім випадків навмисного затягування цієї процедури.
Згідно зі ст. 256 КПК України справа повинна бути призначена до розгляду в суді не пізніше десяти діб, а у випадках складності справи — не пізніше двадцяти діб з дня попереднього її розгляду суддею.
Справа має бути призначена до розгляду в якомога короткий строк, протягом якого можливо забезпечити належний судовий розгляд. Це правило є умовою забезпечення права на доступ до правосуддя, а для обвинуваченого — нагодою негайно постати перед судом і саме перед судом мати змогу захищати свої права і законні інтереси. Виконання цих вимог на користь правосуддя, а їх невиконання — істотне порушення кримінально-процесуального закону з усіма характерними для цього правовими наслідками.
Див. також коментар до ст. 28, 29, 122, 125, 126 КПК України.
Стаття 254. Вручення підсудному копії обвинувального
висновку і повідомлення про день розгляду
справи в суді
Копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному під розписку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді. У копіях обвинувального висновку та додатках до нього, що вручаються підсудному, з метою забезпечення безпеки осіб, які підлягають виклику в судове засідання, їх адреси не зазначаються.
Якщо зазначені в цій статті документи складено мовою, якою не володіє підсудний, вони вручаються підсудному перекладеними на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.
Всі інші особи повідомляються про день розгляду справи в суді в той же строк.
Свідки, експерти, перекладачі викликаються до суду повісткою. Особи, щодо яких були застосовані заходи безпеки, викликаються в судове засідання виключно через орган, який здійснює ці заходи.
Якщо підсудний неповнолітній, то копія обвинувального висновку вручається йому і його законному представникові.
(Стаття 254 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, Законом № 1381-ХІУвід 13.01.2000)
Виходячи з вимог даної правової норми, судовий розгляд у справі може початися лише за умови, що копія обвинувального висновку була вручена обвинуваченому не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. Таке правило дозволяє обвинуваченому і його захиснику повніше реалізувати право на захист: вивчити обвинувальний висновок, ознайомитися з обвинуваченням і змістом доказів обвинувачення, оцінити зібрані докази і визначитися з можливостями суду в більш глибокому і всебічному їхньому дослідженні, виявленні доказів, які виправдовують обвинуваченого.
762
Стаття 255
Стаття 255, Забезпечення права на ознайомлення з
матеріалами справи
Після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокуророві, підсудному, його захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві і їх представникам, коли вони про це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи, а цивільному відповідачеві і його представникові — з матеріалами. Що стосуються цивільного позову. Зазначені особи мають право робити з матеріалів необхідні виписки.
Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не пред'являються.
(Стаття 255 із змінами, внесеними згідно з Законом N> 138I-XIV від 13.01.2000. №2533-111 від 21.06.2001)
Суддя зобов'язаний роз'яснити право та надати можливість прокуророві, підсудному, його захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві і їх представникам, коли вони про це заявлять письмове чи усне клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи, а цивільному відповідачеві і його представникові — з матеріалами, що стосуються цивільного позову, незалежного від категорії справи та від того, чи знайомились названі особи зі справою на попередньому слідстві.
Для ознайомлення в приміщенні суду, під контролем секретаря судового засідання надаються всі матеріали справи, окрім матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Ознайомлення зі справою не слід обмежувати в часі, окрім випадків навмисного затягування цієї процедури.
Ненадання можливості для ознайомлення зі справою будь-якому з названих учасників процесу є суттєвим порушенням процесуального закону.
Стаття 256. Строки призначення справи до розгляду в суді Справа повинна бути призначена до розгляду в суді не пізніше десяти діб, а у випадках складності справи — не пізніше двадцяти діб з дня попереднього її розгляду.
(Стаття 256 зі змінами внесеними Законом України №2533-111 від 21.06.2001)
Справа має бути призначена до розгляду в якомога короткий строк, протягом якого можливо забезпечити належний судовий розгляд. Це правило є умовою забезпечення права на доступ до правосуддя, а для обвинуваченого — нагодою негайно постати перед судом і саме перед судом мати змогу захищати свої права і законні інтереси. Виконання цих вимог на користь правосуддю, а їх невиконання — порушення кримінально-процесуального закону.