Глава 16 обшук і виїмка

Стаття 177. Підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення

Обшук провадиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і до­кументи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи.

Обшук провадиться також і в тому випадку, коли є до­статні дані про те, що в певному приміщенні або місці зна­ходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини.

Обшук провадиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за ви­нятком житла чи іншого володіння особи.

У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням про­курора в добовий строк про проведений обшук та його результати.

Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться лише за вмотивова­ною постановою судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з по­данням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наяв­ності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постано­ва судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку про­тягом трьох діб з дня и винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без поста­нови судді. При цьому в протоколі зазначаються причи­ни, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

(Стаття 177 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 6834-10 від 16.04.84; в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набу­ває чинності з 29.06.2001)

Стаття 177 617

Обшук — примусове обстеження приміщень, споруд /Ділянок _м;_сЦЄВості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб, з метою знайдення та вилучення прихованих там слідів злочину та інших речей, що можуть мати значення у кримінальній справі, або знайдення осіб та трупів, що розшукуються, яке провалился за на­явності обґрунтованих даних про те, що вони приховані в певному місігі або в особи, яка обшукується.

Виїмка — слідча дія, яка полягає в вилученні з володіння окре­мих осіб, предметів і документів, що мають значення для справи, яка провадиться за наявності точних даних про те, де і у кого вони знаходяться.

Основна відмінність між обшуком і виїмкою полягає в тому, що при обшуку речові докази і документи, як правило, приховані і для їх вилучення виникає потреба в пошукових діях, а при виїмці місце знаходження таких відоме і вони фіксуються і вилучаються. До того ж обшук може провадитись і щодо предметів, про наявність яких у певному місці не відомо слідчому.

На відміну від огляду обшук має три відмітні ознаки: а) в ході обшуку обстежуються приміщення, споруди чи інші об'єкти, що пе­ребувають у віданні певної особи; б) обстеження об'єктів має ха­рактер розшуку та проводиться за наявності достатніх підстав вва­жати, що розшукувані предмети приховані; в) таке обстеження здійснюється в примусовому порядку.

Пізнавальний ефект будь-якої слідчої дії, в тому числі обшуку і виїмки, здебільшого залежить від того, наскільки своєчасно і пра­вильно, наскільки обґрунтовано прийнято рішення про їх проваджен­ня. Тому правові приписи, що встановлюють підстави провадження цих слідчих дій, здебільшого визначають їх ефективність у цілому. На­звані слідчі дії водночас виступають і як правозастосовні акти, про­вадження яких пов'язане з певним утиском прав громадян на недо­торканність помешкання, із змінами майнових правовідносин.

У ч. 1 ст. 178 КПК України вказано, що докази можуть бути отримані шляхом виїмки, якщо точно відомо, де і в кого вони знахо­дяться, Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий, маючи достатні підстави вважати, що в будь-якому приміщенні знаходяться пред­мети або документи, що можуть мати значення для справи, прова­дить обшук. Зіставлення гіпотез названих правових норм дозволяє помітити, що фактичні підстави проведення виїмки більш жорсткі, ніж фактичні підстави проведення обшуку. У першому випадку потрібна наявність достовірних (точних) відомостей про знаход­ження об'єктів, що розшукують, у певному місці (у певної особи), у другому — достатньо вірогідних знань про це.

Як у першому, так і в другому випадках йдеться про відомості, що підтверджують лише знаходження предметів у певному місці або у певної особи. Але за своїм правовим значенням знаходження предметів у різних місцях може бути досить різним. У деяких ви­падках вони можуть бути приховані, а в інших — ні; інколи особа, у віданні якої перебувають такі предмети, може відмовитися віддати їх, учинити активний опір, а інколи, навпаки, віддала б їх за своєю ініціативою, якби знала про доказове значення таких.

Стаття 177

Чи є доцільним та виправданим обшук у випадках іншого харак­теру? Вважаємо, що ні.

Водночас закон виключає провадження обшуку, якщо точно відомо, де і в кого знаходяться об єкти, які розшукують, рекомен­дуючи провадження в таких випадках виїмки.

Обшук має провадитись за наявності достатніх даних, які вка­зують на те, що об'єкти, які мають значення у справі, по-перше, знаходяться у певної особи (в певному місці), по-друге, що дані об'єкти сховані й добровільно видані не будуть.

Отже, обшук — це слідча дія, що полягає в примусовому обсте­женні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб, з метою знайдення та вилучення предметів і документів, що можуть мати значення у справі, або знайдення осіб та трупів, що розшукуються, проваджуваному за на­явності ймовірних даних про те, що вони приховані в певному місці чи в пєеної особи.

Об'єктом обшуку є приміщення, споруди та інші об'єкти, що пе­ребувають у віданні громадянина: службовий кабінет, житлове приміщення, дачна ділянка, надвірні будівлі, гараж, автомобіль, яхта, особистий літак, будь-яке інше приватне володіння (магазин, кафе, офіс фірми, кіоск, ферма). Будь-яке примусове обстеження таких об'єктів та проведення на них пошукових дій може здійсню­ватися тільки шляхом обшуку і не інакше, як у передбаченому для провадження обшуку порядку.

За своїм об'єктом обшук поділяється на чотири види:

• обшук житлових приміщень (житлових будинків, котеджів, квартир, замків, кімнат у гуртожитку, постійних чи тимчасових житлових помешкань, у тому числі і в готелі чи іншому місці, вклю­чаючи туристичну палатку на лоні природи);

• обшук іншого володіння особи (дачної будівлі, гаража, яхти, літака, автомобіля, магазину, кафе, кіоска, саду, городу, подвір'я, ферми, земельної ділянки чи угіддя тощо);

• обшук службових та інших приміщень (складських, службо­вих і виробничих приміщень, підприємств, установ, організацій та інших сховищ);

• обшук території (земельної ділянки, саду, городу тощо);

• обшук особи (особистий обшук).

Зауважимо, що ст. ЗО Конституції України визначає: "Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду".

Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться лише за вмотивованою поста­новою судді.

Обшук інших об'єктів провадиться за вмотивованою постано­вою слідчого з санкції прокурора або його заступника.

Одним із різновидів обшуку є особистий обшук. Тут обстежен­ню підлягають одяг, взуття, тіло людини, носильні речі, які знахо­дяться при ній. При цьому, враховуючи специфіку об'єкта даного виду обшуку, закон передбачає, що особистий обшук провадиться особами однієї статі з особою, яку обшукують. Ця ж вимога стосується і присутніх при обшуку понятих.

Стаття 177

Приймаючи рішення про проведення обшуку та здійснюючії його, сдід враховувати юридичний статус певних осіб та приміщень.

Так, без згоди Верховної Ради України не може бути підданий обшуку Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Згідно зі ст. 20 Закону України " Про Уповно­важеного Верховної Ради з прав людини" він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальну справу проти Уповноваженого може бути порушено лише Генеральним прокурором України.

Не підлягають вилученню документи, пов'язані з виконанням адвокатом функцій захисника чи представника інтересів окремих учасників процесуальних правовідносин.

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їхні сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, обшук і виїмку можна провадити лише за згодою дипломатичного представника. Про згоду дипломатичних представ­ників на обшук або виїмку робиться запит через. Міністерство за­кордонних справ України. Обшук і виїмка в зазначених, приміщен­нях провадяться обов'язково в присутності прокурора і представ­ника Міністерства закордонних справ. Статус недоторканності мають також приміщення консульських установ, доступ до яких може бути лише за згодою глави консульської установи.

Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшу­ку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а за згодою самого судді в разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забез­печення безпеки (ст. 13 Закону України "Про статус суддів").

Мета обшуку — знайдення, вилучення та процесуальне закріплення засобів злочину, об'єктів злочинного посягання, слідів злочину, цінностей, що нажиті злочинним шляхом, інших речових доказів, предметів і документів, що мають значення для встанов­лення об'єктивної істини у справі та забезпечення відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Час проведення обшуку — денний (з 6.00 до 22.00), крім ви­падків, що не терплять зволікання.

Фактичні підстави обшуку, ймовірні дані, які вказують на при­ховання в певному місці предметів та документів, що мають зна­чення у справі. Ці дані можуть бути отримані: в ході допитів, очних ставок, огляду місця події або при здійсненні інших процесуальних дій, у процесі проведення оперативно-розшукових або адміністра­тивно-процесуальних дій, що виконуються органами дізнання.

Юридичною підставою обшуку є постанова особи, у провад­женні якої перебуває справа, санкціонована прокурором, стосовно житла чи іншого володіння особи — вмотивоване рішення суду.

620 Стаття 178

ом

Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, провадиться лише за вмотивованою поста новою судді. Обшук інших приміщень провадиться за постаново] слідчого із санкції прокурора або його заступника.

При необхідності провести обшук житла чи іншого володій особи слідчий за погодженням з прокурором звертається з подан-ням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно роз­глядає подання і матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про про­ведення обшуку чи про відмову в цьому. Постанова судді про про­ведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку прокурором протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підо­зрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в про­токолі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

До випадків, що не терплять зволікання, належать такі ситуації:

а) обшук має бути проведений невідкладно у зв'язку з необхідністю знайдення та затримання злочинця, що розшукується, коли зволікання з обшуком може дозволити йому приховатися;

б) у приміщенні, що перебуває у віданні певної особи, продов­ жується злочинна діяльність, виникла загроза вчинення нового зло­ чину, заподіяння шкоди здоров'ю громадян;

в) зволікання з обшуком може призвести до знищення важливих доказів у справі або приховання майна, нажитого злочинним шляхом;

г) підстави для проведення обшуку встановлені в ході проведен­ ня невідкладної слідчої дії, а для отримання санкції знадобиться ба­ гато часу.

Стаття 178. Підстави для проведення виїмки та порядок надання згоди на її проведення Виїмка провадиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.

Виїмка провадиться за вмотивованою постановою слідчого.

Виїмка документів, що становлять державну або бан­ківську таємницю, провадиться тільки з санкції прокуро­ра або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи.

Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи провадиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 цього Кодексу.

(Стаття 178 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР Л* 6834-10 від 16.04.84; Законом № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001,1* 2922-111 від 10.01.2002)

Стаття 179 _^ —-

Виїмка — слідча дія, яка полягає в вилученні з володіння окре­мих осіб предметів і документів, що мають значення для справи, яка провадиться за наявності точних даних про те. де і у кого вони знаходяться.

Виїмка предметів і документів провадиться, як правило, за пос­тановою слідчого без санкції прокурора. Вона не має пошукозого характеру, і закон не передбачає права на злом сховищ під час її проведення.

Водночас, примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи провадиться лише за вмотивованою постановою судді.

Санкція прокурора або його заступника необхідна для прове­дення виїмки в випадках виїмки документів, які становлять держав­ну або банківську таємницю.

Проведення виїмки документів, які становлять державну, військову, комерційну чи професійну таємницю, погоджується з керівником відповідної установи.

Виїмка повинна провадитись, як правило, вдень. Слідчий зобов'язаний забезпечити присутність при проведенні виїмки не менше ніж двох понятих і особи, в якої провадиться виїмка. Де участі в проведенні виїмки можуть бути залучені спеціаліст співробітник ОВС — для подання організаційної і технічної допо­моги, свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений — для відбору предметів і документів, які підлягають вилученню.

Перед початком виїмки слідчий зобов'язаний пред'явити особі, в якої провадиться виїмка, постанову і запропонувати добровільне видати зазначені в постанові предмети і документи. У разі відмови виконати цю вимогу слідчий має право провести виїмку з застосу­ванням примусових заходів.

Учасникам виїмки слід роз'яснити їхні права й обов'язки, ще визначені в законі" Незалежно від свого статусу всі учасник*: слідчої дії мають право бути присутніми при всіх діях слідчого і ро­бити заяви з приводу цих дій, які підлягають занесенню до прото­колу. Вони знайомляться з протоколом виїмки і засвідчують своімі: підписами правильність вчинених в ньому записів.

Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час виїмки, а також особам, які під час виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і спілкуватися один з одним або з іншими особами до закінчення виїмки.

Під час виїмки слідчий зобов'язаний вжити заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистогс життя людини.

Під час виїмки можуть бути вилучені лише предмети і документи, ще мають значення у справі. Предмети і документи, заборонені законом т обігу, підлягають вилученню незалежно від їх причетності до справи.

Стаття 179. Обов'язковість видачі предметів і документів Посадові особи і громадяни не мають права відмовля­тися пред'явити або видати документи чи їх копії або інші предмети, які вимагає слідчий під час обшуку і виїмки.

Видача і огляд документів, що містять дані, які станов­лять державну або банківську таємницю, провадяться г додержанням існуючих правил, що забезпечують охорону державної таємниці.

— Стаття ISO

Гтаґптя і 82

623

Стаття 180. Час проведення обшуку і виїмки

Обшуки і виїмки, крім невідкладних випадків, повинні провадитись удень.

Денним часом є час з 6.00 до 22.00. В нічний час обшук може провадитись лише у невідкладних випадках, коли зволікання з об­шуком може мати негативні наслідки.

Стаття 181. Особи, в присутності яких провадяться обшук і виїмка

Обшук і виїмка провадяться * присутності двох поня­тих і особи, яка займає дане приміщення, а за відсутності и — представника житлово-експлуатаційиої організації або місцевої Ради народних депутатів.

Обшук і виїмка в приміщеннях, що їх займають підприємства, установи і організації, провадяться в при­сутності їх представників. Під час обшуку по можливості повинна бути забезпечена присутність обшукуваного або повнолітнього члена його родини, а при необхідності — також і потерпілого.

Обшукуваним, понятим і відповідним представникам повинно бути роз'яснено іхнс право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій; ці заяви підлягають занесенню до протоколу.

(Стаття 181 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84)

Учасники обшуку. Обшук може провадити слідчий, особа, яка провадить дізнання, або орган дізнання в порядку виконання окре­мого доручення особи, в чийому провадженні перебуває кримі­нальна справа.

Обов'язкові учасники обшуку визначаються законом (ст. 181, 182 КПК України). Обшук провадиться у присутності понятих (не менше двох). Понятими можуть бути запрошені будь-які не зацікав­лені в результаті справи громадяни. Понятими не можуть бути працівники органів дізнання та досудового слідства. Завдання по­нятих —> засвідчити факт, зміст і результати дій, при провадженні яких вони були присутні. їхні зауваження підлягають занесенню до протоколу. Обшук житлового приміщення провадиться у присут­ності особи, яка його займає. За неможливості забезпечити її участь обшук провадиться у присутності будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї. За неможливості забезпечити їх участь обшук здійснюється у присутності представника житлово-експлуатаційної установи або виконавчого органу влади. Обшук у приміщеннях, які займають організації, провадиться у присутності представника даної організації.

Під час провадження обшуку в приміщеннях, які займають дип­ломатичні представники або члени їх родин, обов'язкова при­сутність прокурора та представника Міністерства закордонних справ. При цьому обшук може провадитися в таких приміщеннях тільки за згоди дипломатичного представника.

При провадженні обшуку можуть бути присутніми експерти-криміналісти або інші спеціалісти, оперативні та інші співробітники

міліції або іншого органу дізнання, які сприяють слідчому в прове­денні обшуку. За згоди слідчого в обшуку може брати участь по­терпілий. Захисник обвинуваченого (підозрюваного) має право бути присутнім при проведенні будь-яких слідчих дій, в яких бере участь його підзахисний. Тому якщо обшук провадиться за участю обвинуваченого (підозрюваного), то в його проведенні може браті' участь і захисник. Прокурор має право брати участь у проведенні будь-якої слідчої дії, а в необхідних випадках може особисто про­вадити окремі слідчі дії.

Особам, які беруть участь в обшуку, пояснюється їх право бути присутніми при всіх діях слідчого та робити з приводу них заяви, які підлягають занесенню до протоколу. Особи, які беруть участь в обшуку, зобов'язані засвідчити своїм підписом у протоколі факт зміст та результати обшуку. Перед початком обшуку слідчий роз'яснює всім учасникам їхні права й обов'язки.

Стаття 182. Умови проведення обшуку і виїмки в приміщеннях дипломатичних представництв

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні пред­ставництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їхні сім'ї, які ко­ристуються правом дипломатичної недоторканності, о'бшук і виїмку можна провадити лише за згодою дипло­матичного представника.

Про згоду дипломатичних представників на обшук або виїмку робиться запит через Міністерство закордонних справ України.

Обшук і виїмка в зазначених приміщеннях провадять­ся обов'язково в присутності прокурора і представника Міністерства закордонних справ.

Стаття 183. Порядок проведення обшуку і виїмки

Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє поста­нову особам, що займають приміщення, або представни­кові підприємства, установи чи організації, де провадить­ся обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови вико­нати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, які займають приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки пред'являється представникові житлово-експ­луатаційної організації або місцевої Ради народних депу­татів і обшук або виїмка провадиться в їх присутності.

Проводячи обшук, слідчий мас право відкривати замк­нені приміщення і сховища, якщо володілець відмов­ляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

Слідчий має право заборонити особам, що перебува­ють у приміщенні під час обшуку або виїмки, а також осо­бам, які під час обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і спілкуватись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку чи виїмки.

624

Стаття /я.^-?

У необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів.

(Стаття 183 із змінами, внесеними згідно з Указами ПБР від 18.01.66, № 6834-10від 16.04.84)

Обшук починається з оголошення особі, яку обшукують, поста­нови про провадження обшуку, що засвідчується її підписом у пос­танові. Після цього слідчий пропонує особі, яку обшукують, до­бровільно видати витребувані предмети і документи та інші об'єкти, що стосуються справи. Факт і результати добровільної видачі фіксуються в протоколі. Видача предметів і документів, які мають значення для справи, не позбавляють слідчого права продов­жити обшук і здійснювати пошукові дії.

Кримінальний закон містить норми, що передбачають кримі­нальну відповідальність за відмову свідка (потерпілого) від давання показань, а також за давання заздалегідь неправдивих показань. Очевидно, що не менші перепони на шляху встановлення істини у справі становить приховування окремими особами речових доказів, відмова від їх видачі або вчинення дій по їх знищенню. Але будь-якої відповідальності за такі дії кримінальний закон не перед­бачає. Проте він передбачає відповідальність за утаювання або роз­трату майна, що підлягає конфіскації (ст. 182 КК України).

Вважаємо, що в адміністративне законодавство необхідно внес­ти доповнення, виклавши там норму в такій редакції:

"Утаювання або умисне знищення матеріальних об'єктів чи до­кументів, які мають значення доказів у кримінальній справі, або відмова їх видати, так само і розтрата, відчуження або утаювання майна, підданого опису або арешту, вчинені особою, якій це майно ввірено,— карається виправними роботами на строк до одного місяця або штрафом до трьох тисяч гривень".

У кримінально-процесуальному законі має бути закріплено пра­вило, що передбачає попередження обшукуваного про таку відповідальність.

Як правило, пошукові дії слідчого починаються з особистого об­шуку осіб, які знаходяться в приміщенні. Це диктується міркуван­нями безпеки та передбачається законом. Слідчий має право забо­ронити особам, які знаходяться в приміщенні під час обшуку, ви­ходити з приміщення та спілкуватися між собою або з іншими осо­бами.

Проваджуючи обшук, слідчий має право відкривати закриті схо­вища, якщо власник відмовляється їх відкрити. При цьому слід уни­кати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

Провадження обшуку здійснюється за певною методикою.

Методика обшуку — система основаних на кримінально-проце­суальному законі принципів, методів, прийомів та правил, що за­безпечують досягнення мети його проведення.

Принципи — це основоположні ідеї, засади, які втілені в більшості або в усіх методах, прийомах, правилах обшуку. До них можна віднести: раптовість, активність, планомірність, система-

^гпа.гптя 183 625

тичвість, повноту та ретельність обшуку, врахування особистості того, хто обшукується, спостережливість слідчого, наполегливість у розшуку витребуваних предметів.

рЛетоди — це способи досягнення мети обшуку, що являють собою певну систему (комплекс) прийомів, правил (рекомендацій). В теорії обшуку можна, на нашу думку, виділити два методи: еврис­тичний метод обшуку та метод послідовного ретельного обстеження.

Прийоми — це найбільш раціональні та ефективні способи дій того, хто обшукує, в слідчій ситуації, що склалася. До окремих при­йомів обшуку можна віднести: створення перебільшеного уявлення в особи, яку обшукують, про поінформованість слідчого; прихову­вання істинної поінформованості слідчого про місцезнаходження об'єктів, що розшукуються; паралельне та зустрічне обстеження; пошук на основі порівняння однорідних предметів або виявленої невідповідності їх звичайному стану; виявлення при розшуку пред­метів, які мають належність до справи, слідів їх приховання (тай­ників); пошук, пов'язаний з використанням психологічного впливу на особу, яку обшукують, науково-технічних засобів, що застосо­вуються; пошук, заснований на аналізі поведінкових реакцій особи, яку обшукують ("метод словесної розвідки").

Правила — це рекомендації та вказівки, які у своїй сукупності описують або доповнюють той чи інший прийом, поради, які сто­суються їх вибору та порядку застосування. До правил обшуку можна віднести: необхідність починати обшук з пропозиції особі, яку обшукують, добровільно видати витребувані предмети; вста­новлення психологічного контакту з особою, яку обшукують; недо­пущення самовільного користування телефоном та іншими засоба­ми спілкування; провадження обшуку в такій послідовності, яка унеможливила б розголошення оперативних даних, тощо.

Слід зазначити, що методи або прийоми не є алгоритмами поведінки, додержання яких забезпечує вирішення завдань. Вони містять у собі спосіб доцільної, можливої, а не належної поведінки слідчого. Вибір лінії поведінки, використання тих або інших при­йомів залежить від багатьох конкретних факторів і має здійснюва­тися самим слідчим з їх урахуванням.

Метод послідовного суцільного ретельного обстеження застосо­вується в ситуації інформаційної невизначеності слідчого щодо вірогідного місцезнаходження предметів, які розшукують, якщо при цьому сам обшук провадиться за відсутності власника приміщення, яке обшукують, або якщо особливості психології та­кого не дозволяють правильно визначити напрям пошуків за емоційними реакціями останнього.

Евристичний метод обшуку полягає в першочерговому обсте­женні об'єктів — найбільш вірогідних місць приховування пред­метів, які розшукуються,— що визначаються слідчим виходячи з усієї отриманої інформації (оперативних даних, доказів, відомостей про особистість обшукуваного, результатів спостереження за його реакціями під час обшуку тощо). Якщо слідчий при визначенні місця приховування предметів, які розшукують, керується опера­тивними даними, то він повинен здійснювати обстеження таким

"*⁶ Стаття taj

чином, шоб не розголосити сам факт та джерело своєї поінфопм ваності ("зашифрувати свою поінформованість").

У відносинах з особою, щодо якої здійснюється обшук, непом пустимі артистичність, гра, бо в напруженій психологічній ситуапі фальш особливо помітна. Доброта або злоба, безпристрасність або упередженість — все це відображається на манері поведінки лю­дини (навіть з розвинутим самоконтролем), відчувається іншими Слідчий повинен бути серйозним, але без сухості, строгим, але без черствості, добрим без солодкості, ввічливим без лицемірства, тур­ботливим без нав'язливості, жартівливим без блазнювання, інтелігентним без хизування.

Ні до чого мати на обличчі кам'яну маску, буравлячий, прони­зуючий погляд, тому що обшукуваний нерідко саме й розраховує на таку зустрічні слідчим і готовий до неї. Безпосередність та ко­ректність у поєднанні з упевненістю слідчого в успіху обшуку_г рішучістю та готовністю провести його з максимальною відда­чею — така лінія поведінки обеззброює обшукуваного, дає більше шансів на успіх. У ході обшуку слідчий може використовувати при­йоми психологічного впливу з метою схилити обшукуваного до видачі витребуваних предметів: переконання, створення в обшуку­ваного перебільшеного уявлення про поінформованість слідчого тощо.

Наприклад, у ході розслідування кримінальної справи щодо завідуючої меблевим магазином К. слідчий отримав показання Н. про те, що остання передала К. золоті сережки. Дані сережки вру­чив їй гр-н М. для передачі К. на знак "подяки" за продаж йому дефіцитного меблевого гарнітура. Слідчий вирішив провести у К. обшук. Після пред'явлення постанови на обшук та пропозиції до­бровільно видати предмети, що цікавлять слідство, слідчий на запи-тувальний погляд К. відповів, що необхідно видати також "золото, яке передала їй Н.". На цю пропозицію слідчого К. видала не тільки скуплені для спекуляції речі та отримані як хабарі цінності, а й 11 золотих монет, які, за її заявою, вона скупила у Н. п'ять років тому. В подальшому у Н. також вдалося вилучити золоті монети царської чеканки. Так вдало застосована тактична комбінація на початку обшуку дозволила повністю розкрити злочинну діяльність багатьох посадових осіб.

Прийом, який розглядається, може застосовуватися, якщо відо­мості, які повідомляються обшукуваному, не є неправдивими, ство­рюють для нього багатозначну ситуацію (можуть бути неоднознач­но витлумачені) та надають можливість вільного вибору різних варіантів поведінки. Дані прийоми повинні вирізнятися вибірковістю свого впливу, бути спрямованими на створення умов, за яких може "обмовитися" лише особа, яка має винувату поінфор­мованість, та є нейтральними щодо непричетних до злочину осіб. Слід мати на увазі, що сам факт використання маловідомих об­шукуваному науково-технічних засобів може справити на нього сильний психологічний вплив. Нерідко в нього складається перебільшене уявлення про можливості науково-технічних засобів, які використовуються, а відповідно, з'являється думка про немож­ливість приховати витребувані предмети. В таких випадках легше

г-таття 184 е?7

оереконати обшукуваного в доцільності добровільної видачі витре­буваного.

Наведемо приклад. Протягом 1990 року гр-н ІД. у змові з іншими особами вчинив значну кількість крадіжок на території Конотопсь­кого району Сумської області. При затриманні Ц. слідчому не було відомо, де знаходиться вкрадене. З оперативних джерел стало відомо, що якась Р. була коханкою Ц. Тож було вирішено провести обшук 1 в неї. Для знайдення вкрадених ювелірних виробів, годин­ників тощо планувалося використати металошукач та інші пошу-jsoei засоби. Наявність у слідчо-оперативної групи таких приладів, які Р- побачила вперше, справило на останню бажане враження. Вона добровільно видала всі передані їй Ц. на зберігання цінності і докладно розповіла про факти, які цікавили слідчого.

Дії спеціаліста з використання науково-технічних засобів у про­цесі обшуку мають бути узгоджені із задумами слідчого і ретельно обмірковані. Нерідко за допомогою технічних засобів реалізуються оперативні дані. В таких випадках слідчому важливо узгодити по­рядок та послідовність їх застосування з оперативними працівни­ками, з тим щоб забезпечити досягнення бажаного результату та не розголосити оперативні дані.

Сам факт знайдення об'єктів, які розшукуються, справляє силь­ний психологічний вплив на обшукуваного, викликає у нього в деяких випадках стан безвихідності, почуття сорому за вчинене та бажання розловісти правду. Важливо в таких випадках докладно допитати обшукуваного та закріпити отримані фактичні дані, оскільки з часом він може змінити свої правдиві показання. Для цього слідчий може припинити обшук та провести допит обшукуваного, склавши відповідний протокол. Про мету та обставини припинення обшуку робиться відмітка в протоколі обшуку.

Копія протоколу обшуку обов'язково вручається обшукуваному, про що робиться помітка в першому примірнику протоколу. При проведенні обшуку або виїмки на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу й опису вручається пред­ставникові підприємства, установи або організації.

Стаття 184. Обшук особи та виїмка у неї предметів і доку­ментів

За наявності підстав, передбачених частиною першою статті 177 цього Кодексу, з метою вилучення предметів і документів, які можуть мати доказове значення і які зна­ходяться при певній особі, слідчий може провести обшук особи чи виїмку у иеї цих предметів або документів.

Обшук особи або виїмка у неї предметів і документів провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 і 178 цього Кодексу.

Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках: 1) при фізичному захопленні підозрюваного уповно­важеними на те особами, якщо є достатні підстави вважа­ти, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

⁶²⁸ Стапипя /я<;

2. при затриманні підозрюваного;

3. при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту-

4. за наявності достатнії підстав вважати, що особа' яка знаходиться в приміщенні, де провадиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або aokv менти, які мають значення для встановлення істини в справі.

Особи, які беруть участь у виконанні цих слідчих діл повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують чия якої провадиться виїмка.

Обшук співробітника кадрового складу розвідуваль­ного органу України при виконанні ним службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу.

(Стаття 184 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від. 16.04.84, Законом № 3111-111 від 07.03.02; в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Обшук особи провадиться відповідно до загальних правил об­шуку. Обшук особи може провадитися тільки особою однієї статі з обшукуваною в присутності понятих тієї само статі.

Без винесення постанови обшук особи можна провадити при фізичному захопленні, затриманні її чи взятті під варту або за на­явності достатніх підстав вважати, що, перебуваючи в приміщенні чи іншому місці, де провадиться обшук або виїмка, вона ховає при собі предмети чи документи, які мають значення для справи. В ос­танньому випадку обшук особи стає складовою частиною загально­го обшуку житлового чи іншого приміщення і фіксується в відповідному протоколі обшуку.

При затриманні чи арешті обшук особи являє собою самостійну слідчу дію. Про хід і результати такого обшуку складається окремий протокол з дотриманням вимог ст. 85 та 188 КПК України. Другий примірник протоколу обшуку особи вручається особі, яка була об­шукана.

Стаття 185. Нерозголошення обставин особистого життя обшукуваних

Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

Сфера особистого життя (англ. privacy) — це конфіденційні об­ставини існування людини, зміст приватних щоденників, листів та записок, образ життя, сфера побуту (житло чи інше володіння особи, робоче місце, речі, що знаходяться при людині), обставини життєдіяльності, дані щодо здоров'я і фізичного розвитку людини, інтимні взаємовідносини та всі інші обставини існування людини, які вона сама не вважає потрібним або можливим розголошувати, обставини, які мають конфіденційний характер.

Згідно зі ст. 32 Конституції України "не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини".

гтаття 186 629

Закон гарантує недоторканність особистого життя людини. Ви­конання цих вимог закону полягає в такому.

1. Не слід взагалі вилучати та описувати речі, які не є доказами злочину, а лише можуть мати характер компромату особи, наяв­ності в неї якихось інтимних стосунків, збочень тощо.

2. При вилученні листів, особистих щоденників, інших речей, що є доказами в кримінальній справі і водночас містять інформацію 0ро обставини особистого (приватного) життя людини, саме вилу­чення та описування в протоколі таких об'єктів слід робити таким чином, щоб обставини особистого життя людини не розголошува­лись понятим та іншим учасникам взагалі, або розголошувались лише в випадку неможливості забезпечити їх конфіденційність.

3. Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні.

4. Доцільно також попереджати учасників обшуку про непри­пустимість розголошення його результатів. На практиці це робить­ся рідко. По вивчених нами справах таких фактів взагалі не зустрічалося. Водночас таємниця слідства — одна з важливих умов успішного його провадження. Уявляється, що в розроблюваних бланках протоколів обшуку слід було б спеціально передбачити відповідні реквізити.

Стаття 186. Вилучення предметів і документів

При обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрювано­го з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які вилучені за­коном з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи.

Усі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані й опечатані.

Усі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий по­винен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та властивих їм індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані й опечатані.

Для забезпечення ефективного використання в доказуванні (встановлення допустимості, достовірності) доцільно до предметів, що не мають особливих ознак, кріпити жетони з підписами понятих та записом щодо того, коли, де і при якій слідчій дії вони вилучені. Це дасть змогу в суді визначитись у конфліктних ситуаціях, що саме ці, а не інші предмети були вилучені при обшуку в конкретної особи.