- •1. Світогляд: сутність та структура, типи.
- •2. Виникнення філософії: причини та передумови
- •3. Розкрийте структуру філософії як системи знань
- •4. Багатоманітність форм і способів буття філософії
- •5. Розкрийте сутність міфологічного і релінійного світогляду та їх відмінність від філософського світогляду.
- •6. Розкрийте основні аспекти співвідношення філософії та світогляду.
- •7. Розкрийте зміст і сутність філософської культури
- •8. Охарактеризуйте роль особистості в філософії.
- •9. Обґрунтуйте особливості філософії як типу духовності
- •10. Філософія і релігія: особливості співвідношення.
- •11. Охарактеризуйте співвідношення філософії та моралі, філософії та мистецтва.
- •12. Філософія і наука: характер і співвідношення.
- •13. Місце філософії в сучасній культурі.
- •14. Розкрийте сутність філософської проблематики.
- •15 Існує точка зору, що філософія це мудрість і знання. Обгрунтуйте її зміст та своє ставлення до неї.
- •16. Антична філософія: основні риси, проблематика та представники.
- •17. Порівняти східну та західну парадигми філософствування.
- •18. Порівняти філософію Платона і Аристотеля й обґрунтуйте свої висновки.
- •19. Основні риси і особливості Середньовічної філософії.
- •20. Основні риси і проблематика філософії Відродження.
- •21. Проблеми пізнання і субстанції у філософії 17 ст.
- •22. Що означають поняття «теїзм», «деїзм», «пантеїзм» і як вони співвідносяться між собою? Назвіть філософів, що представляють ці позиції.
- •23. Проблема методу пізнання у філософських поглядах ф.Бекона та р.Декарта.
- •24. Основні риси філософії Просвітництва.
- •25. Основні їдеї філософії Канта.
- •26. Охарактеризуйте філософську систему і метод Гегеля.
- •27. Зміст і сутність антропологічного матеріалізму л.Фейєрбаха.
- •28. Розкрийте основну проблематику та вихідні принципи філософії марксизму.
- •29. Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії 20 ст.
- •31. Філософія психоаналізу: основні представники та ідеї.
- •32. Проблема людини в філософії 20 ст. : екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм.
- •33. Основні особливості і етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •34. Філософські погляди г.Сковороди.
- •35. Філософські ідеї Києво-Могилянської Академії
- •36.Українська філософська думкав контексті світової філософії
- •37. Проблема буття та її місце в філософії.
- •38. Філософське осмислення світу: вихідні категорії.
- •39. Філософське розуміння простору і часу
- •40. Який зміст поняття «розвиток»? з якими поняттями та як воно співвідноситься? Ідея розвитку та її філософське тлумачення.
- •41 Діалектика як вчення про розвиток.
- •42 Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.
- •43 Проблема духовності в філософії.
- •44 Свідомість: сутність та властивості.
- •45 Свідомість як філософська проблема.
- •46 Свідомість як цілісна система.
- •47 Проблема несвідомого. Яка роль несвідомого в людському бутті.
- •48 Самосвідомість: її природа і специфіка.
- •49.Пізнання та його філософське тлумачення. Види пізнання.
- •50. Пізнання, як процес.Назвіть основні закономірності процесу пізнання.
- •51.Особливості чуттєвого і раціонального пізнання та їх роль у формуванні системи знань.
- •52.ПізнанняІтеоріяІстини.
- •53. Наука, як соціально-культурний феномен.
- •54.Форми та методи наукового пізнання.
- •55.Наука та основні закономірності її розвитку.
- •56. Розкрийте суть і співвідношення понять «парадигма» , «наукова революція»
- •57.Охарактеризуйте зміст і особливості основних типів раціональності.
- •58.Особливості методологічного мислення сучасної науки.
- •59.Діалектика і логіка: їх зміст і співвідношення.
- •62.Умовиводи: їх види та роль в процесі пізнання.
- •63.Поняття доведення та спростування. Правила та помилки в доведення та спростуванні
- •64.Сутність людини в історико-філософському контексті. Есенційний та екзистиційний підходи до тлумачення сутності людини.
- •65.Проблемність людського буття : філософське осмислення.
- •66.Буття людини як буття можливого: творчість, свобода, вибір, відповідальність.
- •67.Проблема достотності людського буття.Відчуження: способи його осмислення і подолання.
- •68.Проблема сенсу життя і способи його філософського осмислення.
- •69.Проблема смерті та безсмертя в духовному досвіді людства.
- •70. Природа - людина – суспільство: філософські аспекти взаємодії.
- •71.Філософське розуміння суспільства.
- •72.Суспільство як цілісна система.
- •73. Індивідуальне та соціальне в людському бутті: їх взаємозв’язок.
- •74. Історичність буття суспільства.
- •75. Проблема сенсу історії.
- •76. Проаналізуйте концепції періодизації та спрямованості історії.
- •77. Проаналізуйте світоглядні засади сучасної екологічної ситуації.
- •78. Техніка як соціокультурний феномен
- •79. Глобальні проблеми сучасності і майбутнє людства. Феномен глобалізації.
- •82. Проблема свободи: філософський аналіз.
- •83. Філософське тлумачення техніки.
- •84. Поняття ноосфери та його сучасне тлумачення.
- •86. Релігія: сутність, структура та функції.
- •87.Охарактеризуйте основні філософські концепції релігії.
- •88. Національні релігії та їх особливості.
- •89. Християнство як світова релігія.
- •90. Буддизм як світова релігія.
- •91. Основні віросповідні ідеї ісламу та його течії.
- •92.Розкрийте сутність філософських підходів до проблеми буття Бога.
- •93. Католицизм та православ’я як різновиди християнства.
- •94. Протестантизм.
- •95. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
- •96. Новітні релігійні течії та їх різновиди.
95. Розкрийте взаємозв’язок моральних і релігійних цінностей.
Одним з основних факторів, які спонукають людину до певних видів діяльності, виступають цінності. Це пояснюється тим, що вони у житті соціуму постають соціально значимими орієнтирами для індивіда, певною системою координат його життєдіяльності. Через це проблема виникнення та функціонування у соціумі цінностей, механізм їх реалізації завжди були у центрі філософських пошуків. Ця тема в тому чи іншому контексті розглядалася Платоном, Аристотелем, І. Кантом, Г. Лотцем, Г. Ріккертом, В. Віндельбандом, М. Шелером та іншими. Варто зазначити, що у загальній системі цінностей людства значне місце займають релігійні цінності. Протягом значного періоду в історії людства вони ототожнювалися із загальнолюдськими цінностями або поставали структуроутворюючим чинником означеної системи. Сутність релігійних цінностей, механізм їх взаємодії з нерелігійними, вплив на суспільство і особистість вивчалися російськими науковцями: В. Гараджею, Ю. Левадою, М. Пісманіком. Значний внесок у розвиток цього питання зробили українські релігієзнавці: В. Бондаренко, М. Закович, В. Зоц та ін. Релігійні цінності зумовлюються сакральним, котре постає унікальним і універсальним феноменом. В онтологічному плані його не можна віднести ні до сфери надприродного, ні до певної історичної форми релігії. Релігієзнавчі дослідження показують, що із сакральним явищем віруюча людина вже зіткнулась у первісних віруваннях. «Про священне люди почали розмірковувати, – зазначає Р. Белла, – вірогідно, з того самого часу, коли вони взагалі навчилися тільки мислити». Існує воно і в сучасних монотеїстичних релігіях, в яких Бог визнається як найвища цінність і має статус основоположного принципу буття. Проте для всіх історичних форм релігійних вірувань характерним є чітке розмежування світу та його виявів на сакральні і профанні явища. Са-ме тому «головною характеристикою інституціональної релігії виступає відмінність між священним і профанним». Однак при цьому потрібно не забувати, що священне має здатність бути прихованим, на крайній випадок замаскованим. Оскільки те, з чим ми зустрічаємося в реальному житті, має зовнішній, профанний характер, то тільки релігійна віра через символи, аналогії може виявити в них глибинне, сутнісне – священне. Слова мораль, етика сприймаються в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто розуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «морально-трудове виховання», «моральна стійкість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій природі моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і найсуттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла».
96. Новітні релігійні течії та їх різновиди.
Нові релігійні течії й рухи умовно поділяють на такі групи: неоорієнтальні (неоіндуїстські і течії буддійського коріння); неохристиянські (до цього класу належать релігійні течії, що виникли в рамках традиційного християнства з метою приведення його до вимог часу. Ці течії ґрунтуються на Біблії і на особі Ісуса Христа як на центральній постаті своїх релігійних доктрин. Їм притаманна критика ортодоксального християнства, оголошення своєї церкви виключно істинною у спасінні Христової віри.);синтетичні (догматиці та культовій практиці ці релігії спираються на поєднанні різних традиційних релігій, створюючи свої власні вчення, систему обрядових дійств, сильну церковну організацію, претендуючи при цьому на статус надрелігій. Такі релігійні утворення характеризує розвинутий культ лідера, ідея богообраності їхніх послідовників.); езотеричні (езотеричні об’єднання, як правило, поза віросповідні містичні течії, що виникли на межі ХІХ – ХХ ст.(теософія, антропософія, вчення Гурджієва, екстрасенсорика) як опозиція традиційним релігіям. Ці напрями включають в себе віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, магічні засоби спілкування з ним, підкорення його своїм інтересам. Всі засновники езотеричних течій переконані, що тільки вони дають надзвичайно глибокі позитивні знання про світ, приховані від „непосвячених”.);саєнтологічні; неоязичницькі (в Україні представлено течіями Рідної віри, РУНвіри, Ладовіри, Ягновіри, орантійців, Собору Рідної української віри, Великого Вогню та ін., всього близько 77 громад. Для всіх них притаманна ідея відродження праслов’янських вірувань, які вважаються єдино автентичними для українця. Неоязичницькі громади діють в інших країнах де компактно проживають українці. Неоязичників можна поділити на дві категорії: ті, які зберегли вірність пантеїзму, і ті, які сповідують монотеїзм на основі модернізації витокового українського язичництва. Як правило, цю течію сприймає частина національно орієнтованої інтелігенції, котра розглядає відродження язичництва як домінанту відродження українства); демоністичні.Новітні релігійні спільноти виконують такі функції: комунікатив-ну, гносеологічну, регулятивну, соціалізуючу, компенсаторну тощо. Відмітними рисами неорелігій є: толерантний підхід до світоглядних позицій інших релігій; відкритість послідовникам різних релігій і релігійно-філософських систем; ігнорування етнічної належності; універсалізм; прагнення жити тим, у що вірять.