37. Проблема буття та її місце в філософії.

Проблема буття — це питання про те, яким чином навколишній світ Існує як певна цілісність. Проблема буття для філософії — фун­даментальна: адже філософія виконує функцію людського світу орієнтування, а буття — це найширше філософське поняття, воно постає як граничний, цільовий, стратегічний людський орієнтир.

З XVIII ст. найширший, мабуть, розділ філософського знання, пов'язаний із вивченням буття, здобув назву онтології.

Можна говорити про три основні концепції буття в історії філософії, а саме:

- матеріалістичну, яка ототожнює буття з матеріальним сущим;

- ідеалістичну, що ототожнює буття з мисленням (ідеальним сущим);

- некласичну. що протиставляє буття як процесуальні, мін­ливість, незавершеність до сущого як усталеного, оформленого, за­вершеного.

Сучасна наука окреслює досить складну картину проявів буття та виділяє такі найважливіші характеристики буття:

- по-перше, буття постає переважно в динамічному, а не статич­ному вигляді;

- по-друге, буття постає у системних окресленнях, тобто у зв'язку «всього з усім»;

- по-третє, до сучасної наукової картини світу входить рівневоієрархізована будова проявів буття: мінро-, мокро- та мегапроцеси. На всіх рівнях діють свої особливі закони, тенденції, якісні харак­теристики;

- по-четверте, багаторівневість проявів буття виявляє себе ще . . й еволюційно. Еволюційний процес рухається у напрямку дедалі то­тальнішого виявлення глибинних характеристик буття. У цьому аспекті розвиненіші форми сущого є, тзк би мовити, більш демонстративні, більш розгорнуті щодо виявлення форм буття, нін нижчі;

- по-п'яте, сучасна наука докорінно змінила попередні уявлення про взаємозв'язок суб'єкта й об'єкта. Якщо раніше ці поняття досить радикально поділяли, то тегіер людина як суб'єкт постає органічною часткою світу як об'єкта.

Ш Виділяють чотири основні форми буття:

• буття речей;

• буття людини;

• буття духовного (Ідеального);

• буття соціального.

Буття речей (явищ, процесі») містить у собі:

— буття речей «першої природи». «Перша природа» — це об'єктивна І первинна реальність, що існувала мільярди років до лю­дини (біо- і геосфера, атмосфера, близький і далекий космос);

— буття зроблених людиною речей, або буття «другоїприроди». «Друга природа» — це комплексна природно-духовно-соціальна ре­альність, що включає в себе створені людиною предмети повсякденно­го побуту, техносферу, виробничу і соціальну інфраструктуру.

Буття людини містить у собі:

— буття людини у світі речей. Це П Існування як «речі серед ре­чей», пов'язане із законами, спільними для людини і природних речей, із необхідністю врахування передумов людського існування;

— специфічно людське буття. Це життєдіяльність людини у всій повноті П проявів, у єдності тілесного (фізичного), біологічного і со­ціального вимірів.

Буття духовного (ідеального) містить у собі:

— буття індивідуалізованого духовного — прояви свідомості ін­дивіда (потік усвідомлених потягів, спонукань, почуттів, переживань, думок, знань, переконань, стереотипів, цінностей і т. п.), а також різні форми несвідомого окремої особистості;

— буття об'єктивованого духовного — форми матеріалізації! ду­ховних утворень (уявлення про світ. Бога, добро, Істину, справедливість та ін.), породжені людською культурою.

Буття соціального містить у собі:

— буття окремої людини в суспільстві та історії, яке охоплює процеси соціалізації і життєдіяльності окремої людини в межах певної людської спільноти а конкретну історичну епоху;

— буття суспільство — сукупність проявів життєдіяльності сус­пільства як цілісного організму в єдності матеріально-виробничої І духовної сфер, рушійних сил і механізмів суспільно-історичного розвитку, культурно-цивілізаційних явищ і процесів.