86. Релігія: сутність, структура та функції.

В основі різних тлумачень поняття релігія - варіанти римського філософа й оратора Цицерона і раннього християнського мислителя Лактанція. Цицерон виводив згаданий термін від латинського слова relegere, що означало «йти назад, повертатися, обдумувати, збирати, споглядати, боятися» і характеризувало релігію як «богобоязливість, страх і пошанування богів». Лактанцій вважав, що слово religio походить від латинського religare, що означало «в'язати, зв'язувати, прив'язувати», а стосовно релігії — «зв'язок із Богом, служіння йому і покора через благочестя». Ця точка зору й закріпилася, принаймні у християнській культурі. Сучасні українські та російські словники латинське слово religio тлумачать як «набожність, святиня, предмет культу» або «совісність, добросовісність», «совісне ставлення до священного, яке охоплює релігійні почуття, благочестя, набожність, богошанування, культ». Але є єдність у тому, що релігія як феномен нерозривно пов'язана із людським буттям, сутністю людини. Структура релігії: 1.релігійні уявлення-відчуття, за допомогою яких людина сприймає надприроднє;2. релігійна свідомість-2-х рівнів: a.релігійна психологія-це сукупність властивих масі віруючих уявлень, почуттів, звичок, традицій, пов’язаних з певною системою релігійних ідей;b. релігійна ідеологія-це більш чи менш струнка система ідей, розробкою та пропагандою яких займаються релігійні організації, професійні богослови та служителі культу. 3. релігійний культ;4. релігійні організації-об’єднання послідовників тієї чи іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів (церква, секта). 5. релігійна діяльність-особлива форма відношення людини до світу, в основі якої знаходиться віровчення. Компенсаторна (компенсаційна):компенсує негативні почуття, які виникають через залежність людини від об’єктивних обставин. Терапевтична(утішальна, лікувальна): релігія надає психологічну можливість нейтралізувати негативні емоції, полегшує емоційне сприйняття негативних життєвих обставин. Світоглядна: релігія як цілісна система світосприйняття дає осмислення навколишнього світу, людини, дає знання про історію людства. Регулятивна: полягає у здатності релігії бути регулятором відносин, поведінки, вчинків. Інтегративно-дезінтегративна. Ітегративна полягає в здатності релігії забезпечувати безконфліктний зв’язок соціальних та конфесійних груп, етносів. Але інтегративна функція проявляється як правило у внутріконфесійних відносинах, в поліконфесійному суспільстві релігія призводить до розколів, ворожнеч та війн, в чому проявляється її дезінтегруюча функція. Комунікативна: релігія забезпечує спілкування віруючих як у межах певної релігійної спільноти так і поза нею.Комунікативна функція має вертикальний (людина-Бог) і горизонтальний (між віруючими) зв’язок. Аксіологічна: тісно пов’язана з світоглядною, але зосереджується увага на тому, що релігійне вчення формує для віруючого шкалу цінностей. Культуроформуюча: релігія виступає як могутній засіб упорядкування та збереження традицій та звичаїв. Політико-ідеологічна функція: іноді релігія може використовуватись як державна ідеологія.