62.Умовиводи: їх види та роль в процесі пізнання.

Умовивід – найбільш досконала логічна форма, яка дозволяє отримувати нове знання через певне поєднання думок, істинність яких відома. Об’єктивною підставою умовиводу є зв’язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Умовивід – форма мислення, в якій з одного, двох або більше суджень виводиться нове судження, логічно пов’язане з вихідними судженнями. В умовиводі є три елементи: *засновки, *висновок і *зв’язка. Судження, з яких робиться висновок, називають засновками .Висновок – це судження, що виводиться із засновків. Зв’язка виражає логічне відношення між засновками і висновком, Всі умовиводи поділимо в такий спосіб: дедуктивні та імовірні. Дедуктивні умовиводи базуються на русі думки від більш загального до часткового та одиничного. Імовірними є умовиводи, в яких зв’язок засновків і висновку не має необхідного характеру, а є вірогідним В індуктивних умовиводах думка рухається від одиничного до загального.У традуктивних умовиводах засновки і висновок мають однаковий ступінь загальності. В залежності від повноти і закінченості емпіричного дослідження розрізняють два види індуктивних умовиводів: повну і неповну індукцію. По способу відбору вихідного матеріалу розрізняють два види неповної індукції: 1) індукцію шляхом перерахування, яка отримала назву популярної індукції і 2) індукцію шляхом відбору – наукова індукція. Важливе значення індуктивні умовиводи посідають під час доведення тієї чи іншої гіпотези, велике значення їм належить в доведенні і спростуванні. Можливий і третій спосіб умовиводів – логічний перехід від відомого знання про окремий предмет або його групи до нового знання про другий окремий предмет або іншій його групі, який називається аналогією.Умовивід є пізнання опосередковане, до знання одних предметів ми  приходимо унаслідок пізнання інших предметів. Робити умовиводи означає  виводити  нове знання із наявних знань.  

63.Поняття доведення та спростування. Правила та помилки в доведення та спростуванні

Доведення — це процес думки, що полягає в обгрун­туванні істинності якогось положення за допомогою ін­ших положень, істинність котрих установлена раніше.Доведення є умовиводом. Вживається в кількох значеннях.1. розуміють факти, за допомогою котрих обгрунтовується істинність того чи іншого поло­ження.2. позначають джерела даних про факти, наприклад, літописи, оповіді очевидців, ме­муари тощо.3. це процес мислення, логічний процес обгрунтування істинності одного судження за допомогою інших суджень. Логіка вивчає дове­дення як мисленний процес.Спростуванням називається процес мислення, за до­помогою якого доводиться хибність якогось положення або неспроможність доведення в цілому.Спростування може бути спрямоване проти тези, про­ти аргументів або проти способу доведення (міркуван­ня). Згідно з цим розрізняють такі способи спростуван­ня: -спростування тези; -спростування аргументів; - спростування зв'язку тези з аргументами.У процесі доведення і спростування необхідно дотримуватися правил стосовно тези, правил стосовно аргументів та правил стосовно демонстрації. 1) правила і помилки стосовно тези а) Теза має бути читко і ясно сформульована. б) Теза протягом доказу і спростування має залишатися однією й тією ж.. Різновидами помилки підміни тези є такі помилки у доведенні, як: 1. Доведення до публіки. 2. Хто занадто багато доводить, той нічого не доводить.2) правила і помилки стосовно аргументів а) Аргументи мають бути судженням істинним. Порушення веде: 1. Хибний аргумент або основна помилка. 2. Передбачення підстави. б) Аргументи мають бути достатньою основою для тези. Порушення: 1. Не випливає. 2. Від сказаного у відносному, умовному розумінні до сказаного безвідносно, абсолютному розумінні. в) Доведення не має заключатися в коло, тобто аргументи мають бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. 3) правила і помилки у доведенні, пов’язаному з демонстрацією Демонстрацію здійснюється завжди у формі того чи іншого умовиводу